СВІТОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС – це сукупна діяльність народів, рухів, держав та їх інституцій, соціальних спільностей, які переслідують певні політичні цілі у царині міжнародного життя. Світовий політичний процес є формою комплексної глобальної політичної і соціальної взаємодії у сучасному світі.
Метою світового політичного процесу є боротьба за єдність світової цивілізації та подолання глобальних проблем сучасності.
До структури світового політичного процесу належать:
– зовнішньополітична діяльність суверенних держав;
– політична діяльність громадських організацій, політичних партій та етнічних груп на світовій арені;
– політично значима діяльність ООН та інших міжнародних організацій;
– політичні акції регіонального, міжрегіонального, міждержавного та наднаціонального характеру.
Сучасний світовий політичний процес зародився на початку ХХ століття, в останні десятиріччя він характеризується такими тенденціями, закономірностями і процесами:
– тісною взаємодією інтеграційних та дезінтеграційних процесів;
– поєднанням упорядкованих та спонтанних акцій у діяльності суб’єктів світової політики;
– суперечливим та інваріантним характером;
– альтернативним характером та багатоваріантним вектором розвитку світової цивілізації;
– зростанням відносної самостійності та власної субстанціональності його складових (партій, рухів, організацій);
– розширенням соціальної бази, механізмів, форм і методів здійснення світового політичного процесу.
Особливим розділом теорії світового політичного процесу виступає геополітика. У широкому значенні поняття геополітика вказує на політологічну концепцію, згідно з якою визначальна роль у зовнішній політиці належить географічним факторам (просторове розміщення країни, розмір її території, сировинна база, кліматичні умови тощо).
геополітика – це сукупність фізичних, соціальних, матеріальних, моральних ресурсів держави, які становлять той потенціал, використання якого дає їй можливість досягти власних цілей на міжнародній арені.
Сучасна геополітика включає такі елементи:
– різке зростання впливу економічних процесів на еволюцію геополітичної ситуації в світі;
– значний вплив військово-технічних досягнень та результатів інформаційної революції на геополітичні стратегії розвитку людства;
– зростання культурно-освітньої якості населення, динаміка кількісного і фізичного стану людства;
– актуалізація впливу світових релігій, які суттєво впливають на геополітичні орієнтири країн;
– збільшення ваги “малих країн”, які володіють потужним науковим потенціалом, фінансами і власними унікальними технологіями.
В цілому геополітика показує органічний взаємозв’язок просторових відносин й історичної причинності дій держав, пояснюючи природу і тенденції розвитку міжнародної політики.
Основними механізмами взаємодії держав на світовій арені виступають:
– союзництво,– конфронтація,– партнерство,– протекторат,– співробітництво.
Сучасна геополітична теорія визначає наступну систему факторів міжнародної політики:
– індивідуальні фактори – особистісні властивості провідних суб’єктів міжнародних політичних відносин (політичних лідерів, лідерів громадських організацій та рухів, державних діячів й офіційних осіб тих чи інших держав);
– рольові фактори – поведінка суб’єктів міжнародних політичних відносин, яка не залежить від їхніх особистісних характеристик;
– урядові фактори – специфіка діяльності національних урядів на світовій політичній арені;
– неурядові фактори – становлення міжнародних політичних відносин на рівні комунікації недержавних, неурядових структур та впливи на них національних традицій, звичаїв, політичної історії, громадської думки, рівня соціально-економічного і культурного розвитку тих чи інших держав;
– зовнішні фактори – географічні та геополітичні чинники, особливості міждержавного і регіонального розвитку тощо.
