Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


–уш≥йн≥ сили соц≥ального процесу




–озвиток сусп≥льства визначаЇтьс€ руш≥йними силами соц≥ального процесу. “очки зору щодо визначенн€ руш≥йних сил соц. процесу:

1.марксиська точка зору, €ка була ефективною ≥ д≥€льною дл€ по€сненн€ джерел у класовому антагон≥стичному сусп≥льств≥. ÷е точка зору така:Укласова боротьба Ї руш≥йною силою соц. процесу, а нос≥Їм Ї народн≥ масиФ;

2.ф≥л-≥€ стверджуЇ, що руш. силами Ї так≥ чинники, €к ≥нтелект людини, енерг≥€ молод≥, €к ефективна соц. д≥€льн≥сть сусп. в ц≥лому.

3.руш≥йними силами соц. процесу Ї соц. протир≥чч€ ≥ особливо такий про€в соц. суперечностей, €к конфл≥кт, €кий розгортаЇтьс€ в≥д р≥вн€ м≥ж особистих стосунк≥в сусп.;

4.руш.силами соц. процесу Ї д≥њ людей, соц≥альних сп≥льнот у напр€мку зд≥йсненн€ реформ, модерн≥зац≥й, перебудов, €к≥ з необх≥дн≥стю зм≥нюють докор≥нно сусп≥льство, перевод€чи його ≥з одного р≥вн€ ≥снуванн€ в ≥нший;

5.руш. силою сусп. Ї страх людини перед майбутн≥м.

ƒуховн≥сть та њњ призначенн€.

ƒуховн≥сть Ч об'Їднуюч≥ початки сусп≥льства, що виражаютьс€ у вигл€д≥ моральних ц≥нностей ≥ традиц≥й, сконцентрован≥ в художн≥х образах мистецтва. ѕроекц≥€ духовност≥ в ≥ндив≥дуальну св≥дом≥сть називаЇтьс€ сов≥стю. «м≥цненн€ духовност≥ зд≥йснюЇтьс€ в процес≥ пропов≥д≥ (умовл€нн€), осв≥ти, ≥дейно-виховноњ або патр≥отичноњ роботи (пропаганда ≥ аг≥тац≥€). ” марксизм≥ духовн≥сть асоц≥юЇтьс€ з ≥деолог≥Їю. ¬ умовах ≥деолог≥чного вакууму завжди спостер≥гаЇтьс€ криза духовност≥ €к криза дов≥ри ≥ роз'Їднан≥сть. ÷е €вище п≥д ≥м'€м аном≥њ описав соц≥олог ƒюркгейм. “радиц≥йно духовн≥сть ототожнюЇтьс€ з рел≥г≥йн≥стю традиц≥йного толку, проте в сучасн≥й соц≥олог≥њ ≥ соц≥альн≥й ф≥лософ≥њ "св≥тський" вар≥ант духовност≥ ≥менуЇтьс€ соц≥альним кап≥талом.

÷≥нност≥ €к €дро духовного св≥ту людини.

÷≥нност≥ Ч це специф≥чно сусп≥льн≥ визначенн€ об'Їкт≥в, €к≥ виражають њхнЇ позитивне чи негативне значенн€ дл€ людини ≥ сусп≥льства: добро чи зло, прекрасне чи потворне, справедливе чи несправедливе ≥ т.д. ¬с≥ р≥зноман≥тн≥ предмети людськоњ д≥€льност≥, сусп≥льн≥ в≥дносини ≥ включен≥ в њхню сферу природн≥ процеси можуть виступати "предметними ц≥нност€ми", об'Їктами ц≥нн≥сного в≥дношенн€. —уб'Їктивн≥ ц≥нност≥ Ч це оц≥нки, установки, ≥мперативи ≥ нормативн≥ у€вленн€, закр≥плен≥ в сусп≥льн≥й св≥домост≥ ≥ культур≥ €к способи ≥ критер≥њ, на основ≥ €ких в≥дбуваЇтьс€ оц≥нюванн€ д≥йсност≥ та д≥€льност≥ людини. ÷≥нност≥ Ч це те, на що ор≥ЇнтуЇтьс€ суб'Їкт у своњй п≥знавальн≥й та практичн≥й д≥€льност≥, а також те, що дос€гаЇтьс€ в процес≥ та результатах такоњ д≥€льност≥.

√уман≥зм ф≥лософ≥њ.

√уман≥зм Ч визнанн€ людини найвищою ц≥нн≥стю в св≥т≥, повага до г≥дност≥ та розуму людини; теч≥€ в зах≥дноЇвропейськ≥й культур≥ епохи ¬≥дродженн€, спр€мована на утвердженн€ поваги до г≥дност≥ й розуму людини, њњ права на щаст€ в житт≥, ≥ в≥льний ви€в природних почутт≥в ≥ зд≥бностей.

2. —тавленн€ до людини, пройн€те турботою про њњ благо, повагою до њњ г≥дност≥; люд€н≥сть. ‘≥лософ≥€ за своЇю природою гуман≥стична, бо в простому розум≥нн≥ ф≥лософ≥€ Ц це любов до мудрост≥. 1. XV-XVI ст. в ≥стор≥њ ф≥лософськоњ думки прийн€то називати епохою ¬≥дродженн€, –енесансу (в≥д фр. renaissance - в≥дродженн€). ÷ей терм≥н вживаЇтьс€ на означенн€ пер≥оду в≥дродженн€ античноњ культури п≥д впливом суттЇвих перем≥н в соц≥ально-економ≥чному та духовному житт≥ «ах≥дноњ ™вропи. јле надто спрощено було б вважати, що пон€тт€ ¬≥дродженн€ в≥дбиваЇ лише смисл т≥Їњ епохи ≥ що в духовному житт≥ спостер≥гаЇтьс€ механ≥чне перенесенн€ на тогочасний грунт культурного надбанн€ античност≥. ¬ нов≥й культур≥, окр≥м ренесансу античност≥, значною м≥рою знаходить в≥дбитт€ соц≥ально-економ≥чний та духовний зм≥ст середньов≥чч€. ” царин≥ ф≥лософ≥њ спостер≥гаЇтьс€ складний, непосл≥довний, часто суперечливий характер ф≥лософських погл€д≥в. “ому надто складно визначити певну систему погл€д≥в, б≥льш-менш стал≥ напр€мки чи ф≥лософськ≥ теч≥њ того пер≥оду. Ќав≥ть погл€ди окремих ф≥лософ≥в хибують подекуди двоњст≥стю, в≥дсутн≥стю певноњ визначеност≥. ¬ ц≥лому ф≥лософ≥€ ¬≥дродженн€ не Ї €кимсь повторенн€м, коп≥юванн€м античноњ ф≥лософ≥њ, а суттЇво в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д нењ. « ≥ншого боку, нова ф≥лософ≥€, хоча ≥ протиставл€Ї себе середньов≥чн≥й схоластиц≥, несе на соб≥ в≥дбиток середньов≥чноњ культури, ≥ њй притаманн≥ певн≥ риси, що не властив≥ античност≥.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 559 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќачинайте делать все, что вы можете сделать Ц и даже то, о чем можете хот€ бы мечтать. ¬ смелости гений, сила и маги€. © »оганн ¬ольфганг √ете
==> читать все изречени€...

1347 - | 1189 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.