Структура процесу навчання

Структура процесу навчання вміщує мету, завдання, принципи, зміст освіти, методи, форми організації, засоби та результат процесу навчання.

1. Мета процесу навчання – усвідомлення вчителем та сприйняття учнями мети та завдань навчальної теми, розділу або предмета в цілому. Мета процесу навчання визначається на основі вимог програми, індивідуальних та вікових особливостей учнів, рівня попередньої підготовки, а також можливостей самого вчителя.

2. До принципів навчання у сучасній педагогіці відносять:

- принцип гуманістичної цілеспрямованості – навчання і виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості, соціально активноїта гуманної з урахуванням її індивідуальних особливостей та соціальних умов;

- принцип зв’язку з життям – завдання, які вирішуються суспільством, колективом, родиною, самою особистістю;

- принцип співробітництва і співдружності викладача, учнів, шкільних колективів, сім’ї, громадськості, трудових колективів у досягненні визначених завдань навчання;

- принцип єдності загального, політехнічного, трудового та професійного навчання;

- принцип науковості в організації навчання – розробка цілей, змісту, добір методів і форм організації навчання, розробка новітніх технологій тощо;

- принцип наочності, єдності абстрактного та конкретного (матеріально-предметного, наочно-образного, словесно-знакового та абстрактного);

- принцип доступності у навчанні, єдності наукового і емпіричного, урахування індивідуальних рівнів розвитку творчих здібностей учнів;

- принцип міцності знань;

- принцип наступності, системності, послідовності в реалізації змісту й використання технологій, методів і форм організації на різних етапах навчання.

3. Зміст освіти – система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі і поведінки, підготовку до суспільного життя, праці. До змісту освіти, за І.Я.Лернером, включаються:

- елементи соціального досвіду, нагромадженого людством, а саме: знання про природу, суспільство, техніку і способи мислення;

- досвід здійснення відомих способів діяльності, що втілюється разом, зі знаннями в уміннях і навичках особистості, яка засвоїла цей досвід;

- досвід творчої, пошукової діяльності щодо вирішення нових проблем, які потребують формування нових способів діяльності на основі вже відомих;

- досвід ціннісного ставлення до об’єктів або засобів діяльності людини, його вияв у ставленні до навколишнього світу, інших людей.

Зміст освіти на практиці реалізується завдяки застосуванню певних організаційних форм, методів та засобів навчання.

4. Формою навчання називають зовнішнє вираження цілеспрямованої двосторонньої взаємодії учня та вчителя, спрямованої на озброєння учня знаннями, уміннями, навичками.

У загальноосвітніх закладах застосовуються різноманітні урочні та позаурочні форми організації навчання, у кожній з яких виділяється фронтальна, групова та індивідуальна робота з учнями. Основною формою організації навчання є урок.

5. Метод навчання – спосіб реалізації цілеспрямованої двосторонньої взаємодії учня та вчителя, спрямованої на озброєння учня знаннями, уміннями, навичками.

6. Засоби навчання – матеріальні та нематеріальні (духовні) цінності, які сприяють підвищенню ефективності процесу навчання. До них відносять: наочні посібники, обладнання для лабораторних занять, дидактичні матеріали, навчальну літературу, верстати, інструменти та матеріали для трудового навчання, шкільні приміщення, лагідне слово вчителя тощо.

7. Ефективні результати навчання потребують одночасного контролю вчителя за ходом розв’язання поставлених завдань і самоконтролю учнів за вірністю виконання навчальних операцій. Контроль здійснюється за допомогою усних, письмових, лабораторних та інших практичних робіт, заліків, іспитів, Контроль потребує оцінки педагогами та самооцінки учнями досягнутих у процесі навчання результатів.