ПЛАН:
1. Принципи періодизації історії розвитку соціології.
2. Протосоціологія:
- синкретизм та міфологія як форма соціального знання
стародавнього світу;
- теологічний вплив на соціальне знання в епоху середньовіччя
(V - XIV ст.);
- реалізація ідеї раціонального в соціальному знанні епохи
Відродження та Нового часу;
- соціальна утопія: витоки, концептуальне оформлення, вплив на
соціальну теорію і практику.
3. Класична соціологія:
- О. Конт та Г. Спенсер про засади соціології;
- М. Вебер про метод та основні проблеми соціології;
- Е. Дюркгейм про соціальний зв'язок і соціальну взаємодію;
- соціальна концепція К. Маркса.
4. Сучасна соціологія:
- інтегральна соціологія П. Сорокіна;
- структурний функціоналізм Т. Парсонса і Р. Мертона;
- конфліктологія як галузь соціологічного знання;
- психоаналіз в структурі соціології (3. Фрейд, Е. Фромм, К. Хорні);
- теорія соціального обміну (Дж. Хоманс, П.Блау);
- символічний інтеракціонізм Дж. Міда, Г.Блумера;
- феноменологія (А. Шюц, Е. Гуссерль);
- етнометодологія (Г.Гарфінкель, А.Сікурел).
Рекомендована література: 1, 11,19, 23, 24, 29, 32, 41, 51, 52.
Методичні поради:
Вивчаючи тему становлення і розвитку соціологічної думки, зверніть увагу на вчення про суспільство давньогрецьких мислителів, особливо Демокріта, Сократа, Платона, Аристотеля.
З'ясувавши сутність вчень давньогрецьких мислителів, треба перейти до розгляду уявлень про суспільство епохи Середньовіччя та Відродження. Особливу увагу зосередьте на вченнях Т. Мора і Т. Кампанелли.
Вивчаючи соціальні теорії ХУП-ХУШ ст., зупиніться на сутності соціальних знань цього періоду про людину і суспільство. Також зверніть особливу увагу на ідеї про суспільство А. Сен-Сімона.
Після цього доцільно перейти до розгляду історичних передумов виникнення соціології як самостійної науки і ролі О. Конта та Г. Спенсера у цьому процесі. Особливу увагу зосередьте на сутності вчення О. Конта про три стадії розвитку суспільства, про кооперацію та розподіл праці, про соціальну статику та динаміку і вченні Г. Спенсера про еволюційний розвиток та системний підхід стосовно суспільства.
Вивчаючи розвиток соціології Х1Х-ХХ ст., доцільно ознайомитись із працями М. Вебера, П. Сорокіна, Е. Дюркгейма, К. Маркса та Ф. Енгельса.
| Хронологічні рамки |
| Етапи |
Розглядаючи основні тенденції розвитку соціологічного знання в XX ст. слід звернути увагу на зміст концепцій та напрямків. Інтегральна соціологія - учення П. Сорокіна, який вважав, що соціологія повинна охоплювати всі соціальні аспекти культури в широкому розумінні. Структура інтегральної соціології включає в себе: соціальну аналітику (вчення про будову суспільства); соціальну механіку (вчення про соціальні процеси); соціальну генетику (теорія еволюції суспільного життя). Структурний функціоналізм - напрям у соціології, який бачить головну мету у вивченні механізмів і структур, що забезпечують цілісність, стабільність і сталість соціальної системи. Розрізняють два основні підходи: а) структурний, який іде від аналізу різноманітних структур до виявлення виконуваних ними функцій; б) функціональний, коли визначається певна сукупність функціональних вимог, а згодом виявляються різні структури, які ці функції виконують. Конфліктологія - наука про конфлікти, теоретичний підхід, згідно з яким соціальне життя утворене групами та індивідуальностями, які борються чи конкурують одне з одним через різні ресурси та нагороди, що є результатом особливих розподілів багатства, влади і престижу в суспільствах та інших соціальних системах. Психоаналіз - специфічний метод, розроблений 3. Фрейдом та його послідовниками. Соціальні явища обумовлюються психологічними чинниками (інстинктами, прагненнями, імпульсами, що належать до підсвідомості людини і передаються генетичним шляхом). Теорія соціального обміну - напрям у західному суспільствознавстві, представники якого розглядають обмін різноманітними соціальними ресурсами як фундаментальні засади соціальної взаємодії. Символічний інтеракціонізм - напрям соціології, який зосереджується на вивченні соціальних взаємодій (інтеракцій) в їх символічному вираженні (мові, жестах). Феноменологічна соціологія - напрям у теоретичні соціології, тези якого стверджують, що все знання є соціально створеним і орієнтованим на певні практичні проблеми. Основною метою є аналіз та опис щоденного життя, бо хоч воно й сприймається людьми як даність, треба показати, як воно
створюється. Етнометодологія - теоретичний і методологічний напрям соціології, так звана методологія осягнення сенсу через прозирання (проникнення) у смислові структури повсякдення.
Завдання для самостійної роботи:
| Представники |
1. Перевірте свої знання історії розвитку соціологічної думки, заповнивши таблицю: "Основні етапи створення західної соціології
Основна характеристика
2. Підготуйте доповідь на одну з тем:
- погляди на сутність суспільних процесів у вченнях античного періоду;
- західноєвропейська соціологічна думка ХІХ-ХХ ст.;
- основні ідеї та науковий метод О. Конта;
- соціологічна концепція Е. Дюркгейма;
- соціологія М. Вебера;
- розвиток американської соціології;
- соціологічна думка в Росії: особливості становлення та розвитку;
- соціологія П. Сорокіна.
Запитання для самоконтролю:
1. Що сприяло виникненню і розвитку соціології як окремої науки?
2. Яка роль О. Конта у становленні соціології?
3. Який метод лежить в основі соціологічних поглядів Г. Спенсера?
4. Чому К.Маркса називають класиком соціології?
5. Який вклад у соціології зробив Е. Дюркгейм?
6. Хто був творцем розуміючої соціології і теорії соціальної дії?
7. Назвіть перших представників соціологічного психологізму?
8. Чим зумовлена поява у XX ст. різних соціологічних шкіл і
концептуальних напрямків у соціології?
