Тема 11. Соціальні інститути

Всього годин – 4, лекційне заняття – 2,самостійна робота – 2.

семінарське заняття - 2 години

Перелік питань, що складають сутність теми:

1. Поняття соціального інституту.

2. Інституалізація життєво важливих суспільних відносин.

3. Типологія соціальних інститутів.

4. Функції та дисфункції соціальних інститутів.

Методичні рекомендації

До першого питання. Слід розпочати з того, що соціальні інститути, дають змогу створити міцну і стійку систему відносин між людьми у складному суспільному середовищі, сформувати соціальний порядок, необхідний для задоволення об’єктивних потреб щодо безпеки, збереження умов матеріального життя, соціальних благ, цінностей культури тощо. Дайте визначення поняттю Соціальний інститут (лат. institutum – організація, лад) – відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства. Визначте основні риси соціальних інститутів:

– соціальні інститути є комплексом формальних і неформальних правил поведінки, принципів, культурних норм, які регулюють різні сфери діяльності індивідів у суспільстві (сферу економіки, політики, освіти) і обмежують вчинки людей відповідно до суспільних інтересів;

– соціальні інститути охоплюють певну сукупність людей та установ, які покликані вирішувати важливі для розвитку суспільства завдання. Наприклад, для виховання, професійної підготовки через школи, університети та ін.

 

До другого питання. Необхідно пояснити, що інституціалізація – процес виникнення і становлення соціальних інститутів як ключових структурних елементів суспільства.Як і будь-який інший складний суспільний процес, інституціалізація є тривалою і поступовою.

Зазначте умови здійснення соціалізації:

1. Об’єктивна потреба, усвідомлювана в суспільстві як загальнозначуща, загальносоціальна.

2. Наявність особливого, притаманного конкретному інституту культурного середовища (субкультури) – системи цінностей, соціальних норм і правил.

3. Наявність необхідних ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових, організаційних), які суспільство повинне стабільно поповнювати шляхом капіталовкладень у них та підготовкою кадрів.

До третього питання. Необхідно вказати, соціальні інститути відрізняються за типом потреб та інтересів, вирішуваних ними. В соціології виділяють п’ять основних типів соціальних інститутів: економічний, політичний, освітній, релігійний і сімейний.

Вкажіть, що інституалізовані соціальні зв’язки є формальні і неформальні. Формальні соціальні інститути мають спільну ознаку: взаємодії між суб’єктами здійснюються на основі формально застережених правил, законів, регламентів, положень та ін. Формальні соціальні інститути відіграють важливу роль у зміцненні суспільства. До формальних соціальних інститутів відносяться:

економічні інститути- банки, виробничі установи;

політичні інститути- парламент, міліція, уряд;

виховні і культурні інститути- родина, інститут, навчальні заклади, школа, художні установи.

Неформальні соціальні інститути хоча і регламентуються в соціальних діях, зв’язках, але не оформлені законом та ін. Назвіть інші відомі вам типи соціальних інститутів.

До четвертого питання Насамперед слід зазначити, що соціальні інститути здійснюють у суспільстві важливі функції: інтеграцію і об’єднання суспільства, диференціації, поселення за певними соціальними статусами і ролями, вироблення чітких норм, правил, принципів життєдіяльності суспільних спільностей; регулювання відносин у соціальних спільностях, залучення людей до суспільної діяльності, здійснюють соціальний контроль.

Соціальні інститути тісно взаємодіють із суспільством. Основою взаємодії, є реалізація головної функції інститутів – задоволення конкретних соціальних потреб, інтересів та ін.

Дисфункції виражаються в нестачі матеріальних засобів і в організаційних неполадках, у неясності мети діяльності. Одним з явних виражень дисфункції соціального інституту є персоналізація його діяльності.

Серед найпоширеніших дисфункцій виділіть:

– невідповідність інституту конкретним потребам суспільства (нечіткість інституціальної діяльності);

– розмитість, невизначеність функцій, вироджування їх у символічні, е спрямовані на досягнення ра­ціональних цілей;

– зниження авторитету соціального інституту в суспільстві;

– персоналізація діяльності інституту, яка означає, що він перестає діяти відповідно до об’єктивних потреб, змінює свої функції залежно від інтересів окремих людей, їх особистих рис.