І пом’якшення наслідків НС

Регулювання безпеки населення і територій має на меті зниження рівнів техногенних ризиків на стадіях проектування, розміщення, будівництва, монта-жу, функціонування, виводу з експлуатації та ліквідації небезпечних об’єктів, їх

раціонального розміщення з урахуванням можливих наслідків діяльності, забе-зпечення екологічної безпеки і раціонального використання природних ресурсів та впровадження комплексу заходів із максимального послаблення наслідків НС. Регулювання безпеки здійснюється за принципом застосування всіх відо-мих механізмів регулювання, що забезпечують виконання на державному, регі-ональному, місцевому та об’єктовому рівнях такого рівня ризику, який суспіль-ство буде вважати для себе прийнятним з урахуванням чинного комплексу пра-вових, соціально-політичних, економічних, науково-технічних та інших вимог.

Всі механізми регулювання спираються на певні норми національного правового регулювання, що можуть класифікуватися як загальні, превентивні, ситуативні, компенсаційні та забезпечувальні норми. Загальні правові норми регулюють на різних рівнях суспільні відносини, пов'язані з безпекою і НС, ма-ють різногалузеве забарвлення та сфери застосування і характеризуються нас-тупними рисами: 1) поширенням їх дії на всі сфери економіки, види виробничої та іншої господарської діяльності, рівні державного управління, підприємства, установи, організації та громадян; 2) визначенням принципів й умов забезпе-чення техногенної, екологічної епідеміологічної та інших видів безпеки у сфері виробництва і послуг, попередження, реагування та ліквідації НС; 3) установ-ленням спеціального порядку введення та забезпечення режиму НС, зони над-звичайної екологічної ситуації та надзвичайного стану; 4) розпорошеністю норм по різних галузях законодавства (конституційному, адміністративному, екологічному, охорони здоров'я, цивільному тощо). Масив загальних норм, що забезпечує здійснення регулювання у сфері безпеки і НС, вміщує законодавчі та підзаконні акти, стандарти, технічні та адміністративні регламенти, правила та інші нормативні документи, виходячи із сфери (галузі) їх дії.

Превентивні норми застосовують організаційні, науково-технічні та еконо-мічні механізми з підвищення безпеки територій, технологічної безпеки вироб-ничих процесів і продукції, експлуатаційної надійності об’єктів, підготовки те-риторій, об’єктів і систем життєзабезпечення до роботи в умовах надзвичайних ситуацій (експертиза, ліцензування, сертифікація, інспектування і контроль).

Ситуаційні норми визначають діяльність з убезпечення населення і підготу-вання територій та суб’єктів господарювання до функціонування в умовах НС.

Компенсаційні та забезпечувальні норми передбачають страхування, спе-ціальні відшкодування і виплати, норми цивільної, адміністративної відповіда-льності та процедури їхнього застосування.

Експертиза як механізм дослідження, аналізу і оцінки передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан захисту здоров’я і життя людей, довкілля, приз-водить до руйнування та пошкодження основних фондів виробничого і невиро-бничого призначення, знищення майна та продукції, спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства з питань техногенної, природної безпеки та НС. Експер-тиза може бути державною, відомчою, громадською, обов'язковою, вибірковою, добровільною, попередньою, поточною і класифікуватися за видом об’єкту про-ведення експертизи. У правовому полі України експертиза з безпеки розгляда-ється в таких її основних складових частинах: екологічна експертиза, державна експертиза забезпечення ядерної та/або радіаційної безпеки, проектів містобу-дівної документації у частині дотримання в них вимог законодавства з інжене-рного захисту територій, експертиза на відповідність нормативно-правовим ак-там з охорони праці, державна експертиза проектно-кошторисної документації у частині пожежної безпеки, державної експертизі проектів будівництва суб'єк-тів господарювання у частині дотримання в них протиаварійного захисту та ви-

мог нормативно-правових актів з інженерно-технічних заходів цивільного захи-сту, державна експертиза землевпорядної документації тощо.

Ліцензування здійснюється з метою встановлення кваліфікаційних, організа-ційних, технологічних та ін. вимог і контролю за їх додержанням для провад-ження певних видів господарської діяльності. Ліцензування належить до тради-ційних адміністративних методів управління, що визначають заходи, пов’язані з наданням ліцензій (спеціальних дозволів на здійснення конкретного виду дія-льності), переоформленням документів, які підтверджують їх наявність, призупиненням і поновленням ліцензій, їх анулюванням і контролем за дотриманням ліцензіатами відповідних вимог і умов. Серед переліку видів діяльності, на зді-йснення яких необхідна ліцензія, певне місце посідають об’єкти, порушення по-рядку експлуатації яких впливає на рівень природно-техногенної безпеки та мо-же привести до НС. Право видачі ліцензій в Україні надається органам ліцензу-вання за кожним з яких закріплені певні види господарської діяльності. Серед них правом видачі ліцензій на проведення небезпечної господарської діяльності володіють органи технічної інспекції енергонагляду, транспортної інспекції, охорони навколишнього середовища, природних ресурсів, ядерної безпеки, ін-спекція техногенної безпеки, місцеві органи виконавчої влади.

Сертифікація визначена в українському законодавстві як процедура, за до-помогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвід-чує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам. Процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері для окремих видів продукції, яка може становити небезпеку для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, запроваджується технічними регламентами. Технічний регламент – закон України або нормати-вно-правовий акт, прийнятий КМУ, у якому визначено характеристики продук-ції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до по-слуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких обов'язкове. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи ети-кетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу вироб-ництва. Процедура оцінки відповідності встановленим технічними регламента-ми чи стандартами вимог може включати відбір зразків, випробування, здійс-нення контролю, оцінку, перевірку, реєстрацію, затвердження, їх поєднання.

Стандарт – це документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Стандарти повинні відповідати рівню науково-технічного і технологічного розвитку та формувати єдину національну систему вимірювань гармонізовану з міжнародними станда-ртами. Розроблення державних стандартів у системі стандартизації в Україні провадиться за окремими напрямами. Група стандартів, що входить до компле-ксу національних стандартів у сфері цивільного захисту, включає стандарти ви-мог щодо моніторингу, запобігання і ліквідації НС, убезпечення населення, тва-рин, рослин, об’єктів економіки, навчання населення діям у НС, захисту ґрун-тів, атмосферного повітря, продовольства, харчової сировини та кормів, водних джерел та систем водопостачання, засобів та методів управління, зв’язку і опо-віщення, технічного оснащення аварійно-рятувальних формувань, засобів спеціального захисту.

За результатами проведення сертифікації у разі позитивного рішення при-значеного органу з оцінки відповідності заявникові видається сертифікат від-повідності. Усі види аварійно-рятувальної, протипожежної та спеціальної тех-ніки і устаткування, що застосовуються для запобігання пожежам та їх гасіння, для ліквідації надзвичайних ситуацій, повинні мати сертифікат відповідності.

Державний нагляд (контроль) здійснюється з додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах цивільного захисту населення і територій, охоро-ни праці, техногенної і екологічної безпеки, у галузі використання та охорони надр, а також різних видів промислової безпеки, гірничого нагляду, поводжен-ня з радіоактивними відходами, діяльності аварійно-рятувальних служб. Заходи державного нагляду (контролю) поділяються на планові і позапланові та здійс-нюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та ін. дій. Одним із головних принципів здійснення заходів державного нагляду (контролю) законодавством України визначено пріоритетність безпеки у питаннях жит-тя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища про-живання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності. Згідно з цим всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), з урахуванням значення прийнятного ризику, відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незнач-ним. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) виз-начаються переліки питань та періодичність проведення планових заходів дер-жавного нагляду (контролю). Підставами для здійснення позапланових заходів є неподання у встановлені терміни документів обов'язкової звітності або/та ви-явлення в них недостовірності даних, звернення фізичних та юридичних осіб, настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професій-ного захворювання, перевірка усунення суб'єктом господарювання порушень виявлених за результатами проведення планових заходів. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу.

Інформаційну підтримку для ефективного здійснення державного нагляду і контролю за станом безпеки територій, потенційно-небезпечних об’єктів (ПНО) та об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН) забезпечують механізми паспортизації та декларування безпеки. Паспортизація здійснюється з метою забезпечення державного обліку ПНО, а також накопичення і актуалізації (оновлення) відпо-відної інформації у базі даних Державного реєстру ПНО та паспортів ризику виникнення НС на території. Паспортизація здійснюється відповідно до перелі-ків ПНО та визначених на території ділянок підтоплення і катастрофічного за-топлення, території з екзогенно-геологічними процесами, ризиків виникнення НС в наслідок метеорологічних явищ і процесів та природних осередків інфек-ційних захворювань, об’єктів житлово-комунального господарства та життєза-безпечення населення, які складаються на підставі ідентифікації джерел НС.

Декларування безпеки здійснюється з метою забезпечення контролю за до-держанням заходів безпеки на ОПН. Для ОПН, що експлуатуються, декларація безпеки складається як самостійний документ, а для ОПН, що будуються (реко-нструюються, ліквідуються), як складова частина відповідної проектної доку-ментації. Декларація безпеки складається на підставі досліджень, що проводя-ться суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, що зай-маються науковою і науково-технічною діяльністю у сфері безпеки промисло-вих об'єктів та включає наступне: 1) результати досліджень ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій, пов'язаних з експлуатацією цих об'є-ктів; 2) оцінку готовності до експлуатації відповідно до вимог безпеки промис-лових об’єктів; 3) перелік рішень, пов’язаних зі зменшення ризику та поперед-женням аварійних ситуацій і аварій, а також відомості про заходи щодо лока-лізації та ліквідації їх наслідків.

Економічні механізми регулювання безпеки класифікують за функціональ-ним принципом на такі групи: 1) механізми економічної відповідальності (санк-ції, відшкодування збитків); 2) механізми перерозподілу ризику (страхування); 3) механізми формування і використання бюджетних і позабюджетних коштів

та утворення фінансових резервів призначених для ліквідації НС; 4) механізм стимулювання підвищення рівня безпеки (пільгове оподаткування прибутку, пільгове кредитування заходів з підвищення безпеки). Метою страхування у сфері цивільного захисту є: 1) страховий захист майнових інтересів суб'єктів го-сподарювання і громадян за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок НС, не-безпечних подій або проведення робіт щодо відвернення чи ліквідації такої шкоди; 2) страхове відшкодування суб’єктами господарювання, у користуванні яких є ПНО та ОПН, за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам або їх майну, а також іншим юридичним особам внаслідок НС, що можуть виникнути на такому об’єкті.

Спеціальні відшкодування і виплати особам, які постраждали внаслідок НС, передбачають: 1) надання (виплату) матеріальної допомоги (компенсації); 2) забезпечення житлом; 3) забезпечення зайнятості та надання послуг з праце-влаштування; 4) надання медичної та психологічної допомоги; 5) надання гума-нітарної допомоги; 6) надання інших видів допомоги. Заходи з відшкодування збитків особам, які постраждали, здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, які передбачаються під час їх формування, суб'єктів гос-подарювання, фізичних осіб, винних у виникненні НС, коштів за договорами добровільного або обов'язкового страхування, укладених відповідно до законо-давства про страхування, а також добровільних пожертвувань фізичних та юри-дичних осіб, благодійних організацій, об’єднань громадян та інших джерел, не-заборонених законодавством. Надання термінової допомоги постраждалим мо-же здійснюватися за рахунок коштів резервних фондів державного та місцевих бюджетів відповідно до рівня надзвичайної ситуації, а також матеріальних резервів, які створюються для ліквідації надзвичайних ситуацій.