Згідно Закону України "Про основи національної безпеки України" від 19.06.2003 № 964-IV (в редакції від 18.05.2013), національна безпека — захи-щеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і дер-жави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлен-ня, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикор-донної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку насе-лення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної полі-тики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних па-перів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяль-ності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, про-мисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних моно-полій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, за-хисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах дер-жавного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потен-ційних або реальних загроз національним інтересам.
Національні інтереси — життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких га-рантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Загрози національній безпеці — наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.
Об'єктами національної безпеки є: 1) людина і громадянин (їхні консти-туційні права і свободи; 2) суспільство (його духовні, морально-етичні, культу-рні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколи-шнє природне середовище і природні ресурси; 3) держава (її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність. Суб'єктами забез-печення національної безпеки є: 1) Президент України; 2) Верховна Рада Ук-раїни; 3) Кабінет Міністрів України; 4) Рада національної безпеки і оборони Ук-раїни; 5) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; 6) Націона-льний банк України; 7) суди загальної юрисдикції; 8) прокуратура України; 9) місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; 10) Зброй-ні Сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки, Дер-жавна прикордонна служба України та ін. військові формування, утворені від-повідно до законів України; 11) громадяни України, об'єднання громадян.
Основними принципами забезпечення національної безпеки є: 1) пріори-тет прав і свобод людини і громадянина; 2) верховенство права; 3) пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів; 4) своєчасність і адекват-
ність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам; 5) чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у за-безпеченні національної безпеки; 6) демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки; 7) використання в інтересах України міждержавних систем та механі-змів міжнародної колективної безпеки.
Пріоритетами національних інтересів України є: 1) гарантування кон-ституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів; 3) захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущен-ня втручання у внутрішні справи України; 4) зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві; 5) забезпечення розвитку і функціонування українсь-кої мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території, гаран-тування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов націо-нальних меншин України; 6) створення конкурентоспроможної, соціально оріє-нтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення; 7) збереження та зміцнення науково-технологічного по-тенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку; 8) забезпечення екологіч-но та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збе-реження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів; 9) розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення; 10) інтеграція України в євро-пейський політичний, економічний, правовий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.
На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є:
1) у зовнішньополітичній сфері: а) посягання на державний суверенітет Укра-їни та її територіальну цілісність, територіальні претензії з боку інших дер-жав; б) спроби втручання у внутрішні справи України з боку інших держав; в) воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлік-ти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України;
2) у сфері державної безпеки: а) розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб; б) загроза посягань з боку окремих груп та осіб на дер-жавний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-техніч-ний і оборонний потенціал України, права і свободи громадян; в) поширення корупції в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організова-ної злочинної діяльності; г) злочинна діяльність проти миру і безпеки людст-ва, насамперед поширення міжнародного тероризму; д) загроза використання з терористичною метою ядерних та інших об'єктів на території України; е) можливість незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів; є) спроби створення і функціонування незаконних воєнізованих збройних фор-мувань та намагання використати в інтересах певних сил діяльність військо-вих формувань і правоохоронних органів держави; ж) прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України;
3) у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України: а) поши-рення зброї масового ураження і засобів її доставки; б) недостатня ефектив-ність існуючих структур і механізмів забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності; в) нелегальна міграція; г) можливість втягування України в регіональні збройні конфлікти чи у протистояння з іншими держа-вами; д) нарощування іншими державами поблизу кордонів України угрупо-вань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося; е) небезпечне зниження рівня забезпечення військовою та спеціальною техні-кою та озброєнням нового покоління Збройних Сил України, інших військо-вих формувань, що загрожує зниженням їх боєздатності; є) повільність у здійсненні та недостатнє фінансове забезпечення програм реформування Во-єнної організації та оборонно-промислового комплексу; ж) накопичення великої кількості застарілої та не потрібної для Збройних Сил України військо-вої техніки, озброєння, вибухових речовин; з) незавершеність договірно-пра-вового оформлення і недостатнє облаштування державного кордону України; і) незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;
4) у внутрішньополітичній сфері: а) порушення з боку органів державної вла-ди та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампа-ній, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконання законів; б) можливість виникнення конфліктів у сфері міжетніч-них і міжконфесійних відносин, радикалізації та проявів екстремізму в діяль-ності деяких об'єднань національних меншин та релігійних громад; в) загроза проявів сепаратизму в окремих регіонах України; г) структурна та функціо-нальна незбалансованість політичної системи суспільства, нездатність окре-мих її ланок до оперативного реагування на загрози національній безпеці;
5) в економічній сфері: а) істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку; б) нестабільність у правовому регулюван-ні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам; зростання кредитних ризиків; в) критичний стан основних виробничих фон-дів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, систе-мах життєзабезпечення; загострення проблеми підтримання в належному тех-нічному стані ядерних об'єктів на території України; г) недостатні темпи від-творювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці; д) критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх рин-ків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку; е) нераціональна структу-ра експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості; є) велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів; ж) небезпечне для економічної незалежності України зростання частки інозем-ного капіталу у стратегічних галузях економіки; з) неефективність антимоно-польної політики та механізмів державного регулювання природних монопо-лій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці; і) кри-тичний стан з продовольчим забезпеченням населення; к) неефективність ви-користання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави; л) "тінізація" національної економіки; м) переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними;
6) у соціальній та гуманітарній сферах: а) невідповідність програм реформу-вання економіки країни і результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам; б) неефективність державної політики щодо підвищення трудо-вих доходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної за-йнятості працездатного населення; в) криза системи охорони здоров'я і соціа-льного захисту населення і, як наслідок, небезпечне погіршення стану здоро-в'я населення; поширення наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб; г) за-гострення демографічної кризи; д) зниження можливостей здобуття якісної освіти представниками бідних прошарків суспільства; е) прояви моральної та духовної деградації суспільства; є) зростання дитячої та підліткової бездог-лядності, безпритульності, бродяжництва;
7) у науково-технологічній сфері: а) наростаюче науково-технологічне відста-вання від розвинутих країн; б) неефективність державної інноваційної полі-тики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності; в) низька конкурен-тоспроможність продукції; г) нерозвиненість внутрішнього ринку високотех-нологічної продукції та відсутність його ефективного захисту від іноземної технічної і технологічної експансії; д) зниження внутрішнього попиту на під-готовку науково-технічних кадрів для наукових, конструкторських, техноло-гічних установ та високотехнологічних підприємств, незадовільний рівень оплати науково-технічної праці, падіння її престижу, недосконалість механі-змів захисту прав інтелектуальної власності; е) відплив учених, фахівців, ква-ліфікованої робочої сили за межі України;
8) в екологічній сфері: а) значне антропогенне порушення і техногенна перева-нтаженість території, зростання ризиків виникнення НС техногенного та при-родного характерів; б) нераціональне, виснажливе використання мінерально-сировинних природних ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних; в) неподоланність негативних соціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи; г) погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонних забруднень та зниження якості води; д) загострен-ня техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на р. Дніпро; е) неконтрольоване ввезення екологічно небезпечних технологій, ре-човин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів; є) не-ефективність заходів щодо подолання негативних наслідків військової та ін-шої екологічно небезпечної діяльності; ж) небезпека техногенного, у тому числі ядерного та біологічного тероризму; з) посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично зміне-них організмів, та біотехнологій; і) застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів;
9) в інформаційній сфері: а) прояви обмеження свободи слова та доступу гро-мадян до інформації; б) поширення засобами масової інформації культу на-сильства, жорстокості, порнографії; в) комп'ютерна злочинність та тероризм; г) розголошення інформації, яка становить державну та ін., передбачену за-коном, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держа-ви або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспіль-ства і держави; д) намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.
Повноваження суб'єктів забезпечення національної безпеки:
1. Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, тери-торіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і сво-бод людини і громадянина, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і Голова Ради національної безпеки і оборони України здійснює за-гальне керівництво у сферах національної безпеки та оборони України.
2. Верховна Рада України в межах повноважень, визначених Конституцією Ук-раїни, визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, основи націона-льної безпеки, формує законодавчу базу в цій сфері, схвалює рішення з пи-тань введення надзвичайного і воєнного стану, мобілізації, визначення зага-льної структури, чисельності, функцій Збройних Сил України та інших вій-ськових формувань, створених відповідно до законів України.
3. Рада національної безпеки і оборони України координує та контролює дія-льність органів виконавчої влади у сферах національної безпеки і оборони; з урахуванням змін у геополітичній обстановці вносить Президенту України пропозиції щодо уточнення Стратегії національної безпеки України та Воєн-ної доктрини України.
4. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, обо-роноздатності, національної безпеки України, громадського порядку і боро-тьби із злочинністю.
5. Національний банк України відповідно до основних засад грошово-кредит-ної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику в інтересах національної безпеки України.
6. Міністерства, ін. центральні органи виконавчої влади, Служба безпеки України та Служба зовнішньої розвідки України в межах своїх повнова-жень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами Украї-ни, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, здійс-нюють реалізацію концепцій, програм у сфері національної безпеки, підтри-мують у стані готовності до застосування сили та засоби забезпечення націо-нальної безпеки.
7. Воєнна організація держави забезпечує оборону України, захист її суверені-тету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів; протидіє зовніш-нім загрозам воєнного характеру.
8. Правоохоронні органи ведуть боротьбу із злочинністю і протидіють терори-зму, забезпечують захист і врятування населення в разі виникнення НС тех-ногенного і природного характерів.
9. Суди загальної юрисдикції здійснюють судочинство у справах про злочини, що завдають шкоди національній безпеці України.
10. Прокуратура України здійснює повноваження у сфері національної безпе-ки відповідно до Конституції та Закону України "Про прокуратуру України".
11. Громадяни України через участь у виборах, референдумах та через інші форми безпосередньої демократії, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які вони обирають, реалізують національ-ні інтереси, добровільно і в порядку виконання конституційних обов'язків здійснюють заходи, визначені законодавством України щодо забезпечення її національної безпеки; як безпосередньо, так і через об'єднання громадян при-вертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних явищ і процесів у різних сферах життєдіяльності країни; у законний спосіб і закон-ними засобами захищають власні права та інтереси, а також власну безпеку.
