Техніка безпеки при експлуатації, обслуговуванні та ремонті редукторів

Багаторічний досвід експлуатації свідчить про те, що правильно спроектований і якісно виготовлений редуктор здатний безвідмовно працювати протягом багатьох років. Однак маються випадки виходу редуктора з ладу, викликані звичайним пошкодженням зубів. Найбільш розповсюдженими видами пошкоджень зубів є втомне контактне руйнування робочих поверхонь і втомна поломка. Значно рідше спостерігається заїдання чи знос. Поломки виникають у результаті пікових перевантажень, наприклад, унаслідок раптової зупинки енергоагрегату при короткому замиканні чи попаданні в зачеплення сторонніх предметів.

Порушення роботи можливо передбачити по шуму або стуку під час роботи редуктора. Значний шум та стук при роботі редуктора виникає через знос зубчатих коліс та підшипників або їх пошкодження, які виникають після неякісної збірки або попадання в редуктор сторонніх предметів (болтів, гайок і т.п.). Для усунення стуку необхідно розібрати редуктор, промити всі його деталі і ретельно їх передивитись. Якщо знайдені дефекти, їх необхідно негайно усунути. Замінити масло, перевірити зазори та люфт, який не повинен перевищувати 0,2 мм.

Знос зубів шестерні не повинен перевищувати 10-15 % товщини зуба і знос зубів мало відповідальних шестерень 25 %. При ремонті невеликі шестерні з ушкодженими зубами замінюють новими. Правильність збірки зубчатих передач перевіряють виміром осьових і радіальних зазорів, а також ступені дотику зубів один до одного. Величини осьового зазору не повинні перевищувати 0,05-0,1мм. Перевіряють осьовий і радіальний зазори, заміряючи штангенциркулем товщину відбитків, отриманих при прокручуванні зубчатих коліс на свинцевій пластинці, розташованій між їхніми зубами.

Ступінь торкання зубів також перевіряється по фарбі. Для цього на зуби одного з зубчатих коліс наносять тонкий шар фарби (сажі, синьки).

Далі зубчату передачу прокручують вручну. Про ступінь дотику судять по плямах на зубах другого колеса. При нормальному зачепленні розміри плям повинні бути в межах 45-50 % висоти і 50-50 % довжини зуба. Відбиток не повинен доходити до краю зуба на 2-3 мм. Зазори і ступінь дотику регулюють, зміщаючи підшипники одного з валів.

При поломці чи частковому викришуванні поверхні зуба, зуб зачищають, запилюють, свердлять на ньому отвір і нарізають різьбу. У нарізаний отвір вкручують шпильки, а потім обварюють електрозварюванням. Далі випилюють зуб по шаблону, після чого зуб піддають гарту і якщо необхідно відпустці за допомогою газового пальника. Цей спосіб застосуємо для шестерень, що мають великий модуль у тихохідних мало навантажених передачах. У деяких випадках зуб наплавляють з наступною механічною обробкою. При поломці декількох зубів замінюють секцію з одним чи декількома зубами.

Обода, що лопнули, відновлюють зварюванням. Для цього готують поверхню під зварювання проточкою, після чого обід стягують хомутами для збереження розмірів. Після зварювання шестерню піддають термообробці, знімаючи термічну напругу. Маточини також ремонтують зварюванням при необхідності, встановлюючи бандажі, насаджувані в гарячому стані на оброблену поверхню. У черв'ячних 0передачах найбільшому зносу піддаються зуби черв'ячного колеса, тому що в більшості коліс легко знімні, бронзові вінці. Зношений черв'як замінюється новим.

При поломці одного чи декількох зубів великої шестерні їх можна замінити знов виготовленими. Для цього залишки зуба сточуються, а очищене місце обпалюється газовим пальником. На обпаленому місці випилюється паз типу «ластівчин хвіст», у який запресовуються чи встановлюються на клею заздалегідь заготовлені зуби. Встановлені і закріплені за допомогою різьблення зуби обробляють по шаблону, проварюють і проводять гарт.

Герметичність у торцевих ущільненнях досягається між тертьовими поверхнями кілець: рухомим – що обертається разом з валом і нерухомим, укріпленим на корпусі. Нормальна робота ущільнення залежить від стану тертьових поверхонь і цілісності втулок, що ущільнюють. У більшості випадків втулки, що не обертаються, виготовляють з графіту чи бронзи, а, що обертаються, з високолегованої (високоякісної легованої) сталі. Марка матеріалу пар тертя залежить від фізико-хімічних властивостей середовища, що контактує з нею, і вона повинна суворо відповідати проектним (паспортним) даним.

При ремонті усі втулки піддаються ретельному огляду і при необхідності обробляються на токарських верстатах. Оброблювані втулки насаджують у точно виготовлені оправлення з метою забезпечення перпендикулярності поверхні торця і осі вала. Після механічної обробки проводять ручне доведення з використанням дрібно дисперсного порошку в суміші з маслом чи пастою ГОІ.

У редукторах змазування зубчатих коліс відбувається за рахунок захоплення масла зубчастими колісьми і розпилення усередині редуктора у вигляді туману. Заливання масла в редуктора роблять таким чином, щоб зуб великого колеса був цілком занурений в масло (у черв'ячних передачах масло повинне покривати черв'як на висоту витка). Перевищення норми приводить до невиробничих утрат потужності, перегріву та спінювання масла.

Підтікання масла з редуктора можливе в разі відсутності прокладок або їх пошкодження, вихід з ладу повстяних ущільнювачів підшипників або утворення тріщини в корпусі редуктора. Такі ушкодження усувають за допомогою заміни ущільнення та заварювання тріщини або укручування штифтів по лінії тріщини з послідуючим розпліскуванням.

Редуктори розміщаються на стійці приводу, що закріплюється на кришці апарату. Під час монтажу вал редуктора ретельно відцентровують з валом перемішуючого пристрою. Перевантаження редуктора не допустиме.

Обслуговування правильно змонтованого редуктора зводиться до систематичного контролю за рівнем масла, періодичності його зміни згідно з “Картою змазування” та проведення планово-попереджувальних оглядів стану зубчатих коліс і вузла ущільнення вихідного валу. Заливку масла необхідно проводити в декілька заходів з переривом в 3-5 хвилин, заливати масло необхідно до рівня, вказаного для кожного редуктора.

Шляхом опитування обслуговуючого персоналу можна виявити несправності обладнання, що виявляється тільки під час роботи машини чи механізму на різних режимах. Вібрація обладнання можлива в разі зміни центру ваги деталей, що обертаються або порушення укріплення обладнання на фундаменті. Вона може привести до появи тріщин в опорах та корпусі або порушення роботи підшипників. По ступеню нагрівання «на дотик» можна перевірити якість роботи підшипників – нормальна робота більшості з'єднань, що працюють при терті ковзання, рідко перевищує температуру 30-50⁰С. Якщо температура перевищує більше 70⁰С (цю температуру не витримує рука, температуру вимірюють тільки зовнішньою стороною руки) це свідчить про наявність несправності в підшипниковому вузлі.

Характер ремонту і порядок введення аварійного редуктора в експлуатацію залежить від його стану, обставин ушкодження і умов роботи передачі. Ремонту обладнання передує своєчасне складання дефектної відомості. Відремонтовані редуктори часто нормально працюють багато років, однак якщо причина поломки зубів не була усунута, то ушкодження можуть повторитися