Виконати практичні завдання. 1.. Подати правильне вживання певних форм

1.. Подати правильне вживання певних форм.

В порядке исключения, ввести закон в силу, не в состоянии решить, общими силами, по возможности быстрее, понести потери, пользоваться успехом, ужесточить требования, бессмысленный поступок, больше всего, в большинстве случав, ввиду изложенного, вопрос выяснен, к руководству, к крайнему сожалению, на обратном пути, отстранить от должности, пользуясь случаем, считать обязанностью.

2. Виправити типові помилки, які трапляються у текстах документів.

Визвав негативну реакцію, відновилася переписка, займатися в академії, зробити вірний висновок, працюючі у колективі, призупинити дію закону, проводяться міроприємства, серйозне відношення до роботи, скрутне положення, слідуючий розпорядок дня, співпадають думки, у різних областях науки, поранення в області шиї, учбовий план, знущатися над меншими, на протязі двох годин, приймати участь, гостра необхідність, у ході розслідування, натягнуті стосунки.

3. Відредагуйте речення, запишіть правильні варіанти.

У дипломній роботі зустрічаються граматичні помилки. Питання модульної роботи складені у відповідності до програми курсу,,Українська мова за професійним спрямуванням”. До наукової частини університету надійшов відгук ведучої організації. Ціль книжки – надати допомогу службовим і приватним особам в оволодінні лексичними, граматичними і стилістичними нормами сучасної ділової української мови. Обговорюючи проблему текучості кадрів, думки майже всіх присутніх на засіданні співпали. Серед міроприємств по візначенню цього свята були слідуючі: виступи музичних колективів, конкурси, вікторини.

4. Доберіть українські відповідники до слів іншомовного походження.

Аукціон, бартер, бізнес, брифінг, брутто, гарант, девіз, дефініція, жирандоль, митра, дилема, інтеграція, альянс, квота, іпотека, концерн, паритет, кредит, цивілізація, агент, арбітраж, акція, бюджет, депозит, конверсія, ліміт, претензія, сальдо.

ПЛАН 9

Тема: Лексика професійного мовлення

Мета: удосконалити вміння студентів користуватися лексичним складом мови.

1. Розвиток української лексикографії. Типи словників.

2. Вживання книжних та урочистих слів у документах

3. Синоніми та пароніми у документах.

4. Фразеологія у діловій сфері.

5. Скарга.

Реферат на тему: Джерела розвитку української фразеології.

Основна література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Додаткова література: 12, 17, 19, 21.

 

Методичні поради

Аналізуючи перше питання, потрібно відзначити, що лексикографія – це роз діл мовознавства, який розробляє теорію та практику укладання словників. Перші лексикографічні спроби були вже за часів Київської Русі. Словники української мови почали з’являтися ще у ХVII столітті. Першими такими словниками були,,Лексис” Лаврентія Зизанія і словник Памви Беринди,,Лексикон славенороський”, видані 1672р. у Києві, у якому слова старослов’янської мови перекладалися на тогочасну українську книжну мову. Першим словником, що фіксував лексику нової української літературної мови, був невеличкий (близько 1 тис. слів) словничок, доданий до першого видання,,Енеїди” Івана Котляревського (1798 р.). Подібний словничок під назвою,,Краткий малороссийский словар” (1130 слів) було додано до першої граматики української мови О. Павловського (1819 р.). Чимало словників видано у XIX-XX ст.. Сьогодні вони – пам’ятки минулого.

Визначним явищем української лексикографії був ґрунтовно підготовлений 4-томний,,Словарь української мови” (1907-1909 рр.), упорядкований Б. Грінченком. У ньому понад 70 тисяч слів, які перекладаються і пояснюються російською мовою. На сьогодні словники бувають двох типів: енциклопедичні і лінгвістичні. В енциклопедичних словниках подаються відомості про предмети, явища, історичні події, про видатних політичних діячів, провідних учених, діячів культури тощо. У лінгвістичних словниках по-різному пояснюються слова: з погляду властивого їм лексичного значення, походження, правопису, наголошування тощо. Сучасні словники розраховані на широке коло користувачів – мовознавців. Довідники подають коротку словникову інформацію про значення слова та його вживання.

Розглядаючи друге питання, потрібно зазначити, що залежно від сфери використання прийнято виділяти дві групи слів: 1) лексика стилістично нейтральна (міжстильова); 2) лексика стилістично маркована. Остання поділяється на книжну, наукову, ділову, газетно-публіцистичну і розмовну. Нейтральні слова становлять основу словникового запасу української мови. Вони переважають у тексті будь-якого стилю. До книжної лексики належать слова, що вживаються переважно в писемних різновидах літературної мови і майже не вживаються у розмовному стилі. Книжні слова мають відтінок офіційності, урочистості.

У третьому питанні основну увагу необхідно звернути на слова-синоніми, що мають близьке або тотожне значення, які урізноманітнюють наше мовлення, роблять його багатим, неодноманітним, надають йому виразності, чіткості, емоційності, образності. Виділяють такі види синонімів: семантичні, стилістичні, абсолютні.

У документації потрібно добре зважувати, якому із синонімів надавати перевагу. Адже кожне слово-відповідник накладається лише одним значенням або кількома на значення вихідного слова.

Точність слововживання порушується нерідко через незнання значення слів-паронімів – близьких за звучанням, але різних за написанням і значенням лексем. Пароніми – слова, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом, наявністю чи відсутністю частки,,-ся” (афект-ефект, адрес-адреса, громадський-громадянський, осбистий-особовий). За характером смислових зв’язків пароніми поділяються на кілька груп: синонімічні (важкий-тяжкий), антонімічні (прогрес-регрес) і ті, що мають семантичну близькість (витрати-затрати).Наприклад: дружний (згуртований, одностайний) і дружній (доброзичливий, прихильний); досвідчений (що має освіту, здобув великі знання); формувати (надавати чому-небудь певної форми, організовувати, створювати щось з певної кількості людей; виробляти в когось певні якості, риси характеру) і формулювати (коротко і точно висловлювати, виражати думку).

Вивчаючи третє питання, потрібно сказати, що фразеологізми – це стійкі мовні вислови, які відтворюються в готовому вигляді, містять сконденсовану колоритно-стилістичну семантику. Джерелами фразеологізмів є: прислів’я, приказки, вислови професійного походження, античні вислови, крилаті вислови, іншомовні нетраслітеровані вислови.

У п’ятому питанні треба зауважити, скарга –це документ, в якому особа (установа) скаржиться на порушення її прав та інтересів з боку іншої особи (установи) і пропонує вжити належних заходів для ліквідації такого порушення.