Метод аналізу конкретних управлінських ситуацій

Він допомагає набувати навиків мистецтва керівництва і використовується для всіх рівнів управління. Цей метод навчання розвиває у початкуючих керівників аналітичні здібності, виробляє уміння приймати управлінські рішення, застосовувати одержані знання.

Існує певна класифікація управлінських ситуацій з точки зору їх постановки та цільової спрямованості.

1. Ситуація - проблема. Це один з найбільш складних видів управлінських ситуацій. Конкретний приклад із практики управління викладається як існуюча проблема, яку треба вирішити. Часто вона конкретизується у вигляді питань для більш оперативної і цілеспрямованої роботи в процесі вирішення. Застосовується у тих випадках, коли виникає необхідність використання колективної думки для вирішення нових завдань у поєднанні з передачею досвіду слухачів, взаємному збагаченню.

2. Ситуація - люстрація - більш простий вид управлінської ситуації, з допомогою якого ілюструється певний спосіб вирішення управлінської проблеми - вирішення вже є, слухачами воно не обговорюється, але вони можуть запропонувати і свій варіант вирішення.

3. Різновидністю попередньої ситуації є ситуація - вправа. Це теж конкретний випадок, але він так пояснюється викладачем, що слухачам необхідно знайти вирішення, зробивши для цього певну вправу. При цьому виробляються навики по складанню будь-якого документа чи проведення роэрахунків за зразком чи за аналогією.

4. Для перевірки знань, компетенції керівника використовують ситуації-оцінки. У цьому випадку пропонується одна із варіантів розв’язуванoї проблеми або альтернативні рішення, а слухачам пропонується дати оцінку, вибрати краще вирішення і об(рунтувати свій вибір. Вирішення ситуації-оцінки вимагає мобілізації знань при виборі правильного варіанту і визнання його переваг перед іншими. Цінність методу полягає в тому, що тут

2. Метод імітації робочого дня керівника - це відтворення ділового навантаження в звичайний робочий день директора школи. 0бов’язковою умовою є наявність документів, при допомозі яких слухачі знайомляться із станом справ у школі (звіти про успішність, відвідування, дані про вчителів, організаційні розпорядження, інструкції і т.д.). Слухачам - молодим керівникам шкіл - пропонуються варіанти проблеми відповідно до обставин, викладених в документах, але протягом визначеного часу. Вони повинні підготувати наказ по школі, скласти доповідні записки для міських чи районних відділів освіти, підготувати звіти, виступ на засідання педагогічної ради. Цей метод цінний тим, що слухачі ознайомлюються з різними видами інформації, формами її збору, вчаться ставити завдання, планувати, організовувати виконання, контролювати, оцінювати якість роботи підрозділів школи, тобто використовувати різноманітні функції управлінської діяльності.

3. Метод ділових ігор (ігрового моделювання) у вітчизняній та зару6іжній педагогіці дорослих називають по-різному, але найчастіше називаються терміни: метод програвання ролей, ситуаційно-рольові ігри, ділова, управлінська гра.

Ділові ігри, аналіз конкретних ситуацій в мініатюрі відтворюють позитивні і негативні сторони управління. Ці інтенсивні методи навчання мають багато спільного не тільки в своїй суті, але і в підготовці та проведенні занять. Ділова гра - це взаємно зв’язані конкретні ситуації, які впливають одна на одну. Результатом цих впливів є прийняті рішення, досягнення кінцевої мети гри.

Підготовку керівників і спеціалістів за допомогою ділових ігор можна визначити як інтенсивне навчання. Методика проведення згаданих вище занять має такий вигляд:

Перше: постановка мети гри, проблеми, яку треба вирішити. Ці аспекти вимагають чіткого визначення, ретельного опрацювання.

Друге: вияснення контингенту слухачів, їх кількісного і якісного складу у відповідності з формою занять, місця його проведення.

Третє: визначення відповідності інформації методам її викладу, технічного забезпечення формі та меті заняття. Як правило, це методичні матеріали, дані, які підготовлені заздалегідь. Варто пам’ятати про необхідність вступного слова, коментаря ведучого в процесі проведення гри і по її закінченні.

Четверте: дотримання послідовності всіх етапів гри, мотивація теми, активізація слухачів, виділення груп і їх ролей. Після цього необхідно ще раз звернутись до проблеми, яка буде вирішуватися, з метою її глибшого обговорення, можливого розчленування на підпроблеми, регламентації окремих етапів з врахуванням раціонального розподілу часу, відведеного на гру.

П’яте: залучення на окремі етапи гри (підготовчий, безпосереднього проведення, заключний) спеціалістів з вирішуваної проблеми. По закінченні робиться резюме, оцінюється робота слухачів - молодих керівників, визначається рівень вирішення пpoблeми.

4. Метод розробки шкільної документації найчастіше використовується на практичних заняттях, так як мета цього методу полягає у застосуванні теоретичних знань, одержаних при вивченні таких фундаментальних тем школознавства як теоретичні основи управління школою, планування, організація, контроль на практиці. Спираючись на знання, одержані на лекціях, враховуючи конкретні умови своєї школи, слухачі вчаться складати плани роботи школи, план вивчення, узагальнення і впровадження передового педагогічного досвіду чи окремі їх розділи тощо. Молоді керівники шкіл осмислюють загальні вимоги до планування певної діяльності директора школи, а також і специфічні, що залежать від конкретних умов, в яких працює школа, набувають умінь планування, узагальнення, прогнозування.