Проблема формалізму в управлінській справі

Теорія і методика підготовки керівника школи

Підготовка резерву керівників закладів до управлінської діяльності

У сучасних умовах демократизації суспільства, зміни змісту й структури освіти, зростання автономності діяльності загальноосвітніх навчальних закладів, особливого значення набуває питання підготовки резерву керівників закладів до управлінської діяльності. Як свідчать дослідження, в умовах ринкової економіки й зростання конкурентноспроможності спеціалістів у всіх соціальних сферах посилюються вимоги до їх професійної діяльності в цілому і, зокрема, до управлінської діяльності керівників у галузі освіти.

За таких умов відбувається поступовий перехід від спрощеного розуміння діяльності керівника як суб'єкта управління до усвідомлення її як суто управлінської діяльності, яка є багатофункціональною і послідовною. Сучасний керівник загальноосвітнього навчального закладу повинен мати ґрунтовну підготовку з теорії управління соціально педагогічними системами, педагогіки, економіки, філософії освіти та інших наук сумісних із педагогікою, розглядати об'єкт управління - загальноосвітній навчальний заклад як відкриту, соціально - педагогічну систему, яка взаємодіє із соціумом; задовольняти освітні запити різних верств населення, забезпечувати розвиток закладу в конкурентному середовищі.

Професійна готовність резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності визначається як особистісне, цілісне новоутворення, як інтегральна якість особистості у структурі якої виділяється ціннісно-мотиваційний та особистісний, когнітивно-пізнавальний та операційний компоненти, реалізація яких у сукупності забезпечує ефективне управління загальноосвітнім навчальним закладом.

Проблема формалізму в управлінській справі.

Проблема існування формалізму в шкільній справі, як відомо, не нова. Вся історія розвитку управління сучасним загальноосвітнім навчальним закладом - це подолання застарілих форм і методів навчання та виховання. Прояви формалізму у внутрішньошкільному управлінні досить різноманітні: численність планів, перенасиченість і обтяжливість заходами і т. д.

Одним із засобів упередження формалізму в управлінській діяльності є підвищення компетенції і фахової майстерності керівника загальноосвітнього навчального закладу як суб'єкта менеджменту з одночасним формуванням загальної культури педагогічного колективу.

Система підготовки управлінських кадрів для загальноосвітніх навчальних закладів повинна враховувати особливості освітньої галузі області, зокрема: специфіку демографічної та етнополітичної ситуації, розташування шкіл (сільській місцевості, міській місцевості), переважання малокомпетентних шкіл І ступеня та низькою наповнюваністю шкіл і класів у селах, плинністю кадрів,у тому числі й управлінських.

Складність функціонування загальноосвітніх навчальних закладів областей посилюється наявними соціально-економічними умовами, в яких перебувають педагогічні працівники та керівники шкіл, що до певної міри знижує престиж педагогічної професії. Виявлено і ряд проблем здійснення добору на посаду директора загальноосвітнього навчального закладу. Серед них:

- зниження соціального статусу освіти і вчителя в суспільстві, недостатня увага з боку держави до найсуттєвіших потреб освіти і освітян;

- зростання функціональних обов'язків директора сучасної школи на тлі навчально-технічної бази, недостатнє фінансування школи;

- плинність кадрів через недостатню підготовленість до управлінської діяльності в школі;

- незабезпеченість своєчасної та якісної підготовки резервного складу керівних кадрів;

- зростання ролі і функцій освіти в суспільстві,

- зміна змісту та переходів до організації навчання і виховання в процесі реформування школи;

- модернізація розвитку освіти лише підвищує відповідальність керівника школи.

Проблема забезпечення управлінської інфраструктури шкіл керівниками нової формації особливо рельєфно виявляються у здійсненні інновацій на регіональному рівні.

Основою для проектування модулів системи підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності враховується положення теорій внутрішньошкільного управління, підсумки вивчення стану підготовки резерву керівників шкіл, особливості освітньої діяльності галузі області. Складовими моделі є: соціально-педагогічні запити щодо потреб підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів нового типу, визначення мети і принципів підготовки резерву керівників шкіл організаційно-педагогічний, змістовий (формування компонентів готовності до управлінської діяльності) та результативно-оцінний.

Науковими критеріями, на які слід орієнтуватися не лише під час оцінки діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу, а й у процесі здійснення його підготовки: забезпечення своєчасного й адекватного реагування на всі значущі для загальноосвітнього навчального закладу зміни зовнішнього і внутрішнього середовища, розуміння сучасної школи як відкритої, складної багатофункціональної соціально-педагогічної системи з високим ступенем соціалізації працівників, своєчасне використання нових можливостей і водночас врахування існуючих обмежень у реалізації планів розвитку закладу, забезпечення цілісності і стабільності його функціонування з дотриманням принципів колегіальності, відкритості, демократизму.