Новоутворення кризи новонародженості

Основна суперечність періоду немовляти полягає в тому, що дитина максимально потребує допомоги дорослого і одночасно не має специфічних засобів впливу на нього.

Суперечність вирішується через створення особливого типу діяльності. Провідною діяльністю періоду немовляти є безпосередньо-емоційне спілкування дитини і матері.

Безпосередньо-емоційне спілкування з дорослим підвищує активність дитини, що є передумовою для розвитку моторики, відчуттів і сприймання, мислення і мовлення. Якщо потреба у спілкуванні не задовольняється або ж задовольняється недостатньо, проявляється відставання дитини у розвитку (феномен госпіталізму).

Спілкування (4-5 місяців) носить вибірковий характер (дитина відрізняє своїх і чужих серед людей). Засоби спілкування – експресивні дії (посмішка, рухові реакції).

Потреба в емоційному спілкуванні, що має величезне позитивне значення для розвитку дитини, може, однак, приводити і до негативних проявів. Якщо дорослий намагається постійно знаходитися з дитиною, то дитина звикає безупинно вимагати уваги, не цікавиться іграшками, плаче, якщо його хоча б на хвилину залишать одного.

При правильному розвитку дитини спілкування заради спілкування поступається спілкуванню з приводу предметів, іграшок, що переростає у спільну діяльність дорослого і дитини. Спільна діяльність дорослого і дитини полягає в тому, що дорослий керує діями дитини, а також у тім, що дитина, будучи не в змозі сама виконувати дію, звертається до допомоги і сприяння дорослого.

Перша умова – об'єктивний нестаток дитини у відході і турботі навколишніх. Тільки завдяки постійній допомозі близьких дорослих дитина може вижити в той період, коли він не в змозі самостійно задовольнити свої органічні потреби. Подібна зацікавленість дитини в дорослому зовсім не є потребою в спілкуванні. Як відомо, у перші ж дні після народження дитина навчається використовувати дорослий для усунення дискомфорту й одержання того, що йому необхідно, за допомогою різноманітних лементів, пхикання, гримас, аморфних рухів, що захоплюють усе його тіло. Дитина в цей період не адресує свої сигнали конкретному обличчю, поки ще немає спілкування.