За ординалістською версією оптимізація споживчого вибору передбачає спільний аналіз бажань і можливостей споживача, тобто полягає у суміщенні «моделі бажаного» та «моделі можливого».
Оптимальний набір благ споживача має відповідати двом вимогам:
1. Він має знаходитися на бюджетній лінії. Будь-який набір благ нижче бюджетної лінії залишає невитраченою деяку частину доходу, яка могла б збільшити задоволення потреб. Будь-який набір благ вище бюджетної лінії не може бути куплений у рамках наявного доходу.
2. Оптимальний набір споживача має забезпечити максимально можливе задоволення потреб, тобто знаходиться на найвищій з доступних споживачу кривих байдужості.
У геометричної інтерпретації (див. рис. 3.6) задачі споживчого вибору оптимальне рішення досягається у точці, де найвища з можливих кривих байдужості дотична до бюджетної лінії.
Рис. 3.6. Оптимізація споживчого вбору
Координати точки дотику бюджетної лінії з кривою байдужості U2, яка найбільш віддалена від початку координат – точка А (рис. 3.6.) – описують стан рівновага споживача.
Рівновага споживача – це стан, у якому досягається оптимальна структура покупок, тобто це набір благ, який максимізує корисність при обмеженому бюджеті. Досягнувши рівноваги, споживач не має стимулів до зміни структури споживання.
Набори В і С теж мають спільні точки з бюджетної лінією, але вони знаходяться на нижчій кривій байдужості – U1, тобто кошик А – є вищого рівня корисності.
Можна обґрунтувати рівновагу споживача алгебраїчно. Лише в точці А, де бюджетна лінія і крива байдужості дотичні, їх нахил однаковий. Нахил кривої байдужості 
відображає гранична норма заміщення 
, а нахил бюджетної лінії – співвідношення цін 
. Тобто в точці рівноваги:
або 
Ця рівність є рівнянням рівноваги, яка означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала однакову корисність. Або споживчий вибір оптимізується тоді, коли гранична норма заміщення одного блага іншим обернено пропорційно їхнім цінам. Це умова рівноваги споживача.
Зауважимо, що криві байдужості, гранична норма заміщення мають важливе значення не тільки в теорії споживчої поведінки, але й широко використовуються в інших розділах мікроекономіки.
Виведений принцип рівності зважених граничних корисностей є спільним для обох теоретичних підходів: кардиналістського та ординалистського.
Отже, теорія споживчої поведінки може бути подана або в термінах кривих байдужості, коли важливі лише порядкові властивості корисності, які дозволяють ранжувати альтернативи, або в термінах функції корисності, коли кожному набору споживчих благ та послуг присвоюється числова оцінка корисності. Обидва підходи до споживчого вибору дають несуперечливі результати.
Питання для самоконтролю
1. Поясніть основні аксіоми ординалістської теорії корисності.
2. Охарактеризуйте криві байдужості як інструменти мікроекономічного аналізу.
3. Що являє собою карта байдужості?
4. Гранична норма заміщення благ: сутність та методика визначення.
5. Охарактеризуйте бюджетні обмеження і можливості споживача
6. Запишіть та поясніть рівняння бюджетної лінії.
7. Яким є вплив зміни доходу споживача на положення бюджетної лінії та на процес споживання.
8. Яким є вплив зміни ціни блага на положення бюджетної лінії та на процес споживання.
9. Охарактеризуйте рівноважний споживчий вибір з ординалістських позицій.
10. Графічне відображення рівноваги споживача.
Рекомендована література: [1, 2, 3, 5, 7, 8, 9, 11].
