О. І. Самородницька. Поетика класицизму

Поетика класицизму – художня система літературного напрямку, хронологічні рамки якого в західноєвропейських літературах традиційно відносять до другої половини XVII – першої третини XVIII століть. Найвищого розвитку поетика класицизму досягає у XVII ст. у французькій літературі; саме тоді Н. Буало-Депрео сформулював основні її принципи в дидактичній поемі «Поетичне мистецтво» (1674). В основі поетики класицизму – картезіанська філософія, яка виводить матеріальне існування з ідей («Я мислю, отже, я існую»). Розум інтерпретується як первинна та найвища духовна здатність людини. Картина світу в класицизмі розділяє реальність на два рівні: емпіричний та ідеологічний. Емпіричний рівень – це хаос розрізнених матеріальних предметів та явищ, над яким існує всезагальна ідея світобудови та сукупність ідеальних образів матеріальних об’єктів. Подібна бінарна картина світу зумовлює такі аспекти поетики класицизму, як концепція особистості та типологія конфлікту. Концепція особистості в класицизмі також дворівнева: перший рівень – «природна» людина, частина матеріального, емпіричного світу; другий – «суспільна» людина, частина ідеального світу, що керується не пристрастями, а розумом. Так складається складна і суперечлива концепція особистості, оскільки «природна» та «суспільна» людина – це один і той самий характер, що перебуває в ситуації вибору. Отже, типологічний конфлікт у літературі класицизму полягає у виборі між особистою схильністю та почуттям обов’язку перед певною надособистісною силою (суспільством чи державою). Здійснити правильний вибір герою допомагає розум, єдино можливий аналітичний інструмент, що дозволяє розрізнити добро та зло.

Законам розуму підпорядкована поетика класицизму, яку ще іноді називають раціоналістичною; її визначальними категоріями є ієрархічність і нормативність. Літературним зразком для поетики класицизму стала антична література, яку сприймали як найвищий еталон мистецтва. Одним із головних досягнень античної літератури теоретики класицизму вважали наслідування природі, але природі не реальній, а ідеальній, «прикрашеній». Цим і зумовлені переважання в літературі класицизму вірша («прикрашеного» мовлення) над прозою та ієрархічна жанрова система.

Жанри поділяються на три категорії: високі, середні й низькі жанри. До високих відносяться ода, трагедія, епопея.; до середніх – ідилія, еклога; до низьких – сатира, комедія, байка. Ця класифікація нерозривно пов’язана з бінарною картиною світу: в низьких жанрах зображено матеріальну реальність, і приватна людина показана у своїх соціальних зв’язках; у високих жанрах людина представлена як створіння духовне та соціальне. Герой низьких жанрів – звичайна людина; герой високих жанрів – історичний або міфологічний персонаж. Етичний статус героя залежить від його вибору: він позитивний, якщо герой обирає розумну пристрасть, і негативний, якщо обирає нерозумну. Поетика класицизму не допускає напівтонів ні в етичних оцінках, ні в дотриманні естетичних норм. У поетиці класицизму неможливе змішання трагічного та комічного, елементів різних жанрів. Модель кожного жанру взято з античної літератури, відступити від його канону неможливо, і тому кожен текст оцінюється з точки зору його відповідності існуючій жанровій моделі. Жанрові зразки, на які орієнтувалися письменники-класицисти – це епопея Гомера та Вергілія, трагедії Есхіла, Софокла та ін., ода Піндара, комедія Арістофана, басня Езопа, сатира Горація та Ювенала [с. 94–95].

 

2. Літературні джерела трагедії Ж. Расіна. Порівняйте «Федру» Ж. Расіна з «Гіпполітом» Евріпіда (див. передмову Расіна).

3. Образи героїв. Естетичній системі класицизму властиве абстрактно-узагальнене втілення людських пристрастей і характерів та перенесення акценту із зовнішніх подій на внутрішній світ людини, а отже, поглиблення психологічного аналізу. Напишіть та схарактеризуйте, як психологічно нюансуються образи дійових осіб трагедії:

· Федра: 1) Федра як дружина;

2)________________________________________________________________

3)________________________________________________________________

4)________________________________________________________________

5)________________________________________________________________

6)________________________________________________________________

· Тесей: 1) Тесей як герой-визволитель;

2)________________________________________________________________

3)________________________________________________________________

4)________________________________________________________________

5)________________________________________________________________

· Гіпполіт: 1) Гіпполіт як цнотливий мисливець;

2)________________________________________________________________

3)________________________________________________________________

4)________________________________________________________________

5)________________________________________________________________

· Арікія: 1) Арікія як закохана дівчина;

2)________________________________________________________________

3)________________________________________________________________

· Енона: 1) Енона як віддана годувальниця;

2)________________________________________________________________

 

4. Тематичний рівень трагедії:

· Як у трагедії розкривається тема кохання?

· Як у «Федрі» втілюються теми фатуму та спадковості? Чим розгнівали предки Федри Афродіту? Як її прокляття позначилося на матері героїні?

· Як у трагедії виявляється тема вини? Чи є Федра об’єктивно чи суб’єктивно винною?

 

5. Класицистичний стиль. Яке значення класицисти надавали словесному вираженню своїх творів? Як часто називають класицистичне мовлення? За допомогою яких лексико-стилістичних засобів розкриваються класицистичний конфлікт та образ героїні у наведеному нижче монолозі Федри? Що таке олександрійський вірш? Намалюйте його схему та складіть кілька власних рядків цим розміром.

 

Ж. Расін. Федра

О, выслушай, Тесей! Мне дороги мгновенья.

Твой сын был чист душой. На мне лежит вина.

По воле высших сил была я зажжена

Кровосмесительной неодолимой страстью.

Энона гнусная вмешалась тут, к несчастью.

Боясь, что страсть мою отвергший Ипполит

О тайне, что ему открылась, не смолчит,

Она отважилась (уговорив умело

Меня ей не мешать) на ложь. И преуспела.

Когда же я ее коварство прокляла, –

Смерть – слишком легкую – в волнах она нашла.

Могла б я оборвать клинком свои мученья,

Но снять с невинного должна я подозренья.

Чтоб имя доброе погибшему вернуть,

Я к смерти избрала не столь короткий путь.

И все ж кончается счет дням моим унылым:

Струится по моим воспламененным жилам

Медеей некогда нам привезенный яд.

Уж к сердцу подступил ему столь чуждый хлад,

Уж небо и супруг, что так поруган мною,

От глаз туманною закрыты пеленою, –

То смерть торопится во мрак увлечь меня,

Дабы не осквернял мой взор сиянья дня…

 

Схема олександрійського вірша:________________________________________

 

Власні рядки, написані цим розміром:

____

____________________

 

6. Поетика погляду. Прочитайте фрагменти зі статті Ж. Старобінського та дайте відповіді на такі запитання. Яку роль у класицистичному театрі відіграє тілесність? Яким чином представлено смерть у «Федрі»? Яке семантичне навантаження має мотив погляду в творчості Ж. Расіна і як він реалізується у третій сцені першого акту (діалог між Федрою та Еноною)?