У першій половині ХІХ ст. розвиток архітектури України, як і Росії, визначали класицизм, тобто використання античних канонів і прийомів, і ампір як різновидність класицизму, що орієнтується переважно на традиції стародавнього імператорського Риму, характеризується монументальністю й урочистістю архітектури. Російська імперія прагнула втілити в архітектурні форми свою велич і могутність, що зросли після перемоги над Наполеоном. Серед найкращих зразків класицизму та ампіру в архітектурі можна назвати такі споруди, як церква-ротонда на Аскольдовій могилі архітектора А.Меленського, головний («червоний») корпус Київського університету архітектора О.Беретті, Потьомкінські сходи на Приморському бульварі в Одесі архітектора Ф.Боффо, садово-парковий комплекс графів Потоцьких під Уманню («Софіївка») тощо.
У другій половині ХІХ ст. набуває поширення так званий неоренесанс або еклектизм – суміш елементів різних стилів. У оздобленні фасадів та інтер’єрів надмірно використовуються різноманітні ліпні прикраси, скульптура, розпис, позолота тощо. Усе це не вважається проявом високого естетичного смаку. Тим не менш багато хто з пересічних людей у захваті від архітектури Одеського оперного театру, збудованого за проектом віденських архітекторів Г.Гельмера і Ф.Фельнера та Київської опери архітектора В.Шретера, Прикрасою Києва став також Володимирський собор архітекторів І.Штрома, О.Беретті, А.Прахова, які використали канони середньовічних візантійських храмів. Внутрішній розпис собору здійснений у стародавньому руському стилі групою видатних митців. Один з них – російський художник В.Васнєцов, автор відомої картини «Три богатиря». Примітними спорудами Львова стали оперний театр, який спроектував архітектор З.Горголевський та будинок Галицького крайового сейму (нині – Національний університет імені І.Франка), збудований в дусі віденського неоренесансу за проектом Юліуса Гохберга.
На межі ХІХ-ХХ ст. на характер архітектурних форм сильно впливали нові будівельної технології й широке застосування таких будівельних матеріалів, як метал, залізобетон, скло. З’являється стиль «модерн», який відзначався поєднанням архітектурних образів середньовіччя (готики, візантійського, московських стилів), і новаторських архітектурних ідей. У модерновому стилі побудовані будинок архітектора Владислава Городецького («будинок з химерами» - нині резиденція Президента України) та Бесарабський критий ринок у Києві (арх. Г.Гай), залізничні вокзали Києва, Харкова, Львова. Художник В.Кричевський спроектував будинок Полтавського губернського земства (нині – краєзнавчий музей) і оформив Канівський музей-заповідник «Могила Т.Шевченка».
У ХІХ ст. набула розвитку монументальна скульптура. Найвидатнішим є пам’ятник Богдану Хмельницькому, створений Михайлом Микешиним. Виходець з України Іван Мартос, який став професором, а згодом ректором Петербурзької Академії мистецтв, створив пам’ятник Мініну і Пожарському на Красній площі в Москві та Дюку Рішельє в Одесі. Видатні російські митці В.Демут-Малиновський та П.Клодт є авторами пам’ятника кн. Володимиру Хрестителю, встановленому в Києві. З поміж українських скульпторів Галичини світову славу здобув Михайло Паращук, який разом з Антоном Попелем створив пам’ятник Адаму Міцкевичу у Львові.
Чимало російських художників, зокрема В.Тропінін, працювали в Україні, використовуючи у своїх картинах українську тематику. Водночас й вихідці з України І.Сошенко, А.Мокрицький, В.Боровиковський та багато інших художників збагатили як українське, так і російське образотворче мистецтво. Особливо видатне місце в українському мистецтві належить Т. Шевченку, який у 1844 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, був учнем самого Карла Брюллова, автора знаменитої картини «Останній день Помпеї». Т.Шевченко створив низку живописних творів з життя селянства («Циганка-ворожка», «Катерина», «Селянська родина» тощо), чимало портретів та офортів (гравюр на міді). За серію офортів Петербурзька Академії мистецтв надала Т.Шевченкові звання академіка гравірування.
Поетична і художня спадщина Т.Шевченка мала величезний вплив на розвиток української культури і, зокрема, образотворчого мистецтва. Вона визначили його демократичну спрямованість, яка яскраво відбилася в творчості випускників Петербурзької Академії мистецтв Л.Жемчужникова і К.Трутовського. Обидва росіяни, що багато років жили на Україні й більшу частину своєї творчості зв’язали з Україною, відстоювали впродовж свого життя право українців на національну культуру. Обидва брали участь у створенні альбому «Живописна Україна», написали чимало картин з життя і побуту простих українців. Костянтин Трутовський також відомий своїми ілюстраціями до творів М.Гоголя, Т.Шевченка, Марко Вовчка, а також до біографії Т.Шевченка.
У подальшому більшість прогресивних українських художників поділяли ідеї створеного 1870 р. Товариства пересувних художніх виставок та його лідерів: І.Крамського, В.Сурікова, І.Репіна, В.Перова. Беручи приклад з російських «передвижників», українські митці прагнули у своїй творчості використовувати реалістичну художню мову, яку розуміє народ, і показувати свої картини жителям різних міст. Зокрема, в Одесі було створено Товариство південноросійських художників, яке активно займалося виставочною справою.
Художня довершеність і високий реалізм притаманні картинам Миколи Пимоненка. Найбільш відомі його роботи – «Проводи рекрутів», «Сінокіс», «Суперниці», «Свати». У історичному жанрі виявив свій талант О. Мурашко. Він є автором відомої картини «Похорони кошового», для центральної постаті якої позував М.Старицький. В пейзажному живописі найбільше обдарування проявив Сергій Васильківський, творчість якого тісно пов’язана з Харківщиною. Він відкрив український живопис Європі, де був удостоєний честі виставляти свої картини у паризькому салоні «поза чергою». Васильківський був справжнім співцем українського степу з його задумою, епічною величчю, грайливістю барв. Все це розкривають його картини: «Козаки в степу», «Отара в степу» «В Запорізькому степу». Неповторним явищем у світовому мистецтві стали морські пейзажі художника-мариніста І.Айвазовського. Неперевершеним ефектом місячного сяйва відзначалася картина «Ніч над Дніпром» Архипа Куїнджи. Чудовими майстрами пейзажного живопису були також С.Світославський, К.Костанді, В.Орловський, І.Похитонов.
Постійно підтримував свій зв’язок з Україною Ілля Репін, який народився у Чугуєві на Слобожанщині. Серед багатьох творів видатного майстра особливе місце посідає його картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Для цієї картини в ролі кошового писаря, зображеного в центрі полотна, позував художнику його товариш – історик Дмитро Іванович Яворницький, який все своє життя присвятив вивченню історії запорозьких козаків і якого за це називали Нестором Запорозької Січі. Кошовим отаманом Іваном Сірком в картині зображений генерал Михайло Драгомиров.
На Галичині душею національного мистецького життя був талановитий художник (пейзажист-лірик і портретист) Іван Труш, зять М.Драгоманова. Він є автором портретів відомих діячів української культури І.Франка, Л.Українки, В.Стефаника, М.Лисенка та інших.
Таким чином, увесь культурний розвиток України відбувався в нерозривному зв’язку з прогресивною культурою російського народу. Багато хто з провідних російських науковців, письменників, митців мали великий вплив на наукову й художню творчість українців. Так само, як і чимало українців робили внесок в загальноросійський культурний розвиток. Особливо показовими в цьому плані є життя й творчість Т.Шевченка. Його викупили на волю з кріпацтва видатні росіяни, освіту він отримав у Петербурзі, присвятив свій талант рідній Україні, боротьбі за волю українського й російського народів. Водночас творчість найкращих українських культурних діячів стала здобутком світової культури.
Повторення
1. Чому в Російській імперії українці не вважалися «інородцями»?
2. Яку мету переслідувала царська влада, приймаючи Валуєвський указ та Емський акт?
3. Як проявився інтерес до українських національних традицій на початку ХІХ ст.?
4. Як Ви розумієте поняття культурно-національної автономії?
5. Які вимоги висувало Кирило-Мефодієвське братство?
6. Яку роль відіграли громади і «просвіти» в українському національному русі?
7. Як був створений український гімн «Ще не вмерла Україна»?
8. Що зближувало діяльність Кирило-Мофодієвського братства та «Руської трійці»?
9. Які нові типи навчальних закладів з’явилися у ХІХ ст.?
10. Що Ви знаєте про виникнення перших українських університетів?
11. Який вищий навчальний заклад започаткував вищу освіту на Катеринославщині?
12. Що Ви знаєте про наукові здобутки українських учених у ХІХ ст.?
13. У чому значення поеми «Енеїда»?
14. Які твори М.Гоголя присвячені Україні?
15. Чому український народ шанує і любить Т.Шевченка?
16. Хто автор першого українського національного історичного роману? Що Ви про нього знаєте?
17. Хто заснував український професійний театр?
18. Які архітектурні споруди в Україні класичного стилю Ви знаєте?
19. Чи вважаєте Ви еклетизм занепадом у архітектурі?
20. Які історичні події надихнули Гулака-Артемовського на створення першої української національної опери?
21. Кого з українських «передвижників» Ви знаєте?
22. Хто з українських митців був улюбленим учнем автора картини «Останній день «Помпеї»?
23. Хто з лідерів Товариства пересувних художніх виставок народився в Україні, на Слобожанщині? Які свої твори він присвятив Україні?
24. Хто автор пам’ятника Б.Хмельницькому у Києві?
