Управління виробничими запасами

Для безперебійного здійснення статутної діяльності підприєм­ство повинно мати достатній розмір запасів сировини та матеріалів, готової продукції, товарів для торгівлі тощо. З урахуванням спе­цифіки виробничого циклу та особливостей організації матеріаль­но-технічного забезпечення на підприємстві потрібно підтриму­вати раціональний транспортний, підготовчий, поточний та страхо­вий запаси за всією номенклатурою товарно-матеріальних цінностей.

У процесі фінансового управління товарно-матеріальними за­пасами особливу увагу необхідно звернути на визначення:

— оптимального обсягу замовлення;

— моменту замовлення;

— раціонального способу закупівлі.

Оптимальний обсяг замовлення — це така замовлена кількість товарів, за якою сукупні витрати на органі­зацію замовлення і зберігання запасів будуть мінімаль­ними.

Для визначення оптимального обсягу замовлення (ОР3) застосовується модель Уілсона:

де П — потреба у запасах за весь період (рік, квартал, місяць); В_оз — витрати на організацію замовлення на всю партію товару; В_з — витрати на зберігання одиниці товару.

Показник оптимального обсягу замовлення дає змогу визнача­ти оптимальний момент для поновлення замовлення, що зводиться до встановлення строку між попередньою поставкою товарно-ма­теріальних цінностей і наступним замовленням. У цей день у розпорядженні підприємства залишається критичний залишок запасів, якого вистачить якраз до надходження нової партії. Для ви­значення оптимального моменту для поновлення замовлення за­стосовується така кількісна модель:

де t_п — оптимальний момент поновлення замовлення; З_кр — критичний залишок запасів; ОРЗ — оптимальний розмір замовлення; t_ц — тривалість циклу замовлення; В_о — витрати товарно-матеріальних цінностей за одиницю часу відповідно до виробничих потреб.

Важливим моментом фінансового управління товарно-матеріаль­ними запасами є обґрунтування раціонального способу їх закупівлі. При цьому потрібно усвідомлювати, що немає ідеального способу закупівель, і конкретний вибір фінансового менеджера повинен базуватися на аналізі всіх плюсів і мінусів кожної з можливих альтернатив, врахуванні конкретних умов і завдань діяльності.

 

Використання факторингованих операцій в управлінні дебіт.заборгованістю

П-ства

Факторинг являє собою фінансову операцію, за якої підприємство-продавець передає право отримання грошей за платіжними документами за відвантажену продукцію комерційному бан­ку. За здійснення такої операції банк стягує з підприємства-продавця певну комісійну плату, яка встановлюється у відсотках до суми платежу. Ставки комісійної плати диференціюються з урахуванням рівня платоспроможності покупця і передбачених строків сплати платіжних документів.

Крім того, банк у термін до трьох днів здійснює кредитування підприємства-покупця у формі попередньої сплати боргових зобо­в'язань щодо платіжних документів. Зауважимо, що в момент офор­млення договору факторингу банк оплачує підприємству-продавцю не більше 80% загальної суми боргу, а остаточні розрахунки здійс­нюються тільки після повного надходження коштів від платника.

Факторингова операція дає змогу підприємству-продавцю рефінансувати переважну частину дебіторської заборгованості, щодо наданого покупцеві кредиту в короткі строки, скоротивши тим са­мим період фінансового й операційного циклів. До недоліків факто­рингової операції слід віднести лише додаткові витрати продавця, пов'язані з продажем продукції, а також втрати прямих зв'язків продавця продукції з покупцем у процесі здійснення платежів.

 

61. Cутність форфейтингу та облік векселів як форм рефінансування дебіторської заборгованості. Форфейтинг являє собою фін. Операцію щодо рефінансування дебіторскої заборгованності з експортного товарного кредиту шляхом передання (індосаменту) переказного векселя на користь банку зі сплатою йому комісійної винагороди. Комерційний банк бере на себе забовязання що фінансування експортної операції шляхом сплати за обліковим векселем, який гарантується наданням авалю банку держави імпортера..Для того щоб зменшити ризик можливих втрат у разі неповернення частини боргу.ю банк вимогає значну знижку з ціни (дисконт) Найчастіще форфейтинг використовується під час експортних операцій і дає змогу експортеру нагайно отримати грошові кошти через облік векселів. По суті, форфейтинг обєднує елементи факторингу і обліку векселів.

Спонтанне рефінансування є найбільш пошироною формою прискорення розрахунків і полягає в наданні знижки з ціни продукції є ціною спонтанного рефінасування для підприємства-продавця у випадку, якщо покупець скористується наданною знижкою. Упущена вигода покупця у разі відмови від наданої продавцем знижки визначається за формулою:

Цз=(З/100-З)*(100*360/(Дт-Пз))

де Цз – ціна відмови від наданої продавцем знижки %

Дт –договірний термін сплати покупцем отриманої продоукції,днів

Пз-період,протягом якого надається знижка,днів

З-знижка,яка надається продавцем,%

Річна норма процентної ставки за комерційний кредит для обгрунтування доцільності надання знижки покупцеві за дострокову сплату Д заборгованності розраховується за формулою:

ПСк=З*360/СПо

Де ПСк –річна норма процентної ставки за комерційний кредит,%

З-знижка що надається покупцям за дострокову сплату продукції,%

СП0-середній період обороту Д заборгованності за результатами аналізу минолого періоду, днів