Вартість та структура капіталу. Фінансовий леверидж

Структура капіталу — це сукупність фінансових засобів організації з різних джерел довгострокового фінансування. Капітал організації підрозділяється на власний, залучений та позичковий.

Власний капітал — це власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками або залишені ними (засновниками) на підприємстві з уже оподаткованого прибутку [2] Власний капітал складається з таких компонентів:

статутний капітал,

пайовий капітал,

додатковий вкладений капітал,

інший додатковий капітал,

резервний капітал,

нерозподілений прибуток (непокритий збиток),

неоплачений капітал,

вилучений капітал.

Залучений капітал — кошти, які залучаються для фінансування, розвитку підприємства на поворотній основі. Основними видами залученого капіталу: банківський кредит, фінансовий лізинг, емісія облігацій тощо.

Позичковий капітал — це частина авансованого капіталу, сформована за рахунок не повернутих позичкових джерел, які повинні бути відшкодовані кредиторам через певний строк у зумовленій формі.

Поняття “структура капіталу” носить дискусійний характер і тому потребує чіткого визначення.

Всі зарубіжні та вітчизняні економісти характеризують це поняття як відношення власного та позичкового капіталу підприємства. Разом з тим, деякі економісти при розгляді як власного, так і позичкового капіталу підприємства, вкладають в нього різний зміст.

Фактори, що визначають вартість капіталу, включають: (1) ризик діяльності, (2) частку заборгованості у структурі капіталу, (3) ступінь фінансової міцності фірми, (4) характер фінансової репутації тощо. Вартість капіталу визначає вартість фірми. У фінансах вартість капіталу – це те ж саме, що і ставка дисконту. Висока дисконтна ставка звичайно означає низьку оцінку цінних паперів, а низька ставка дисконту означає високу оцінку зобов’язань фірми. Оскільки продаж цих цінних паперів забезпечує фірму фондами для інвестицій, вартість фінансування зростає, коли ціна цінних паперів низька, і падає, коли їх ціна висока. Вартість капіталу – це міра для визначення рівня доходів фірми від цінних паперів. Роль вартості капіталу у прийнятті рішень про інвестиції можна пояснити інакше. Коли фірма випускає цінні папери (або створюється), вона обіцяє сплатити певні доходи власникам її зобов’язань. Цей платіж і є витратами, які і формують вартість залучення капіталу. Вартість капіталу – це необхідна ставка доходу, яку повинна забезпечити фірма, щоб покривати витрати для залучення капіталу на ринку. Нові кошти будуть надані фірмі інвесторами лише тоді, коли фірма сплатить їм необхідну ставку доходу, аби компенсувати їм ризик інвестування. Вартість капіталу, відтак, є орієнтиром для вимірювання мінімальної прибутковості різних інвестицій.

Фінансовий леверидж – це співвідношення займаного і власного капіталу. Це співвідношення впливає на чистий прибуток. Фінансовий леверидж вважається показником фінансової стійкості, що відбивається на прибутковості портфельних інвестицій (високий рівень левериджа свідчить про фінансову нестійкість). Додатковим чинником ризику у разі фінансового левериджа виступає загальна сума відсотків за кредит. Отже, фінансовий леверидж відображає ступінь залежності підприємства від кредиторів, тобто величину ризику втрати платоспроможності. Чим вище фінансовий леверидж, тим вище ризик по-перше неотримання чистого прибутку, а по-друге – банкрутства. З іншого боку, фінансовий леверидж сприяє підвищенню рентабельності власного капіталу: не вкладаючи в підприємство додатковий власний капітал (він заміщається позиковими коштами), власники отримують велику суму чистого прибутку, “зароблену” позиковим капіталом. Окрім цього підприємство отримує можливість скористатися “податковим щитом”,оскільки, на відміну від дивідендів по акціях, сума відсотків за кредит віднімається із загальної величини прибутку, що підлягає оподаткуванню. Проте, щоб скористатися перевагами фінансового левериджа, підприємству необхідно виконати обов'язкову умову – заробити операційний прибуток,достатній як мінімум для покриття процентних платежів по позикових засобах Отже, фінансовий леверидж відбиває ступінь залежності підприємства від кредиторів, тобто величину ризику втрати платоспроможності. Чим вище фінансовий леверидж, тим вище ризик по-перше неотримання чистого прибутку, а по-друге – банкрутства підприємства. З іншого боку, фінансовий леверидж сприяє підвищенню рентабельності власного капіталу: не вкладаючи в підприємство додатковий власний капітал (він заміщається позиковими засобами), власники одержують велику суму чистого прибутку,"зароблену" позиковим капіталом