Походження свідомості, її соціально-практична суть і основні властивості

Тема 4. ФІЛОСОФІЯ СВІДОМОСТІ

1. Основні філософські концепції свідомості.

2. Походження свідомості, її соціально-практична суть і основні властивості.

3. Структура свідомості. Свідомість і самосвідомість.

4. Індивідуальна і суспільна свідомість. Структура суспільної
свідомості.

Основні філософські концепції свідомості

Свідомість є світом почуттів, думок, ідей, волі та інших духовних явищ, які складають особливу реальність і позначаються поняттями «суб'єктивна реальність», «сфера ідеального».

За версією об'єктивного ідеалізму ідеальне (дух, розум, свідомість) може існувати об'єктивно, незалежно від людини. Людська ж свідомість тут розуміється як прояв, частка надлюдської духовної сутності: як продукт або інобуття «світового духу», «світу ідей», абсолютної ідеї, Божественного ро­зуму, як характеристика космічного універсуму і т.ін.

Суб'ективно-ідеалістичні системи розглядають свідомість людини
як замкнений внутрішній світ, як самодостатню реальність. Для представників такого підходу (Р. Декарт, Дж. Берклі, Д. Юм, Е. Гуссерль) суть свідомості потрібно шукати в самій свідомості, через дослідження її «зсередини», через
вивчення її структур і дії. Образ світу, яким він існує в людських уявленнях,
проголошується тут виключно проявом людської суб'єктивності (теза суб'єк­тивного ідеалізму - «світ є моє уявлення»). Не свідомість є відображенням
буття, а саме буття оголошується обумовленим специфікою структур свідо­мості.

Позиція гілозоїзму полягає в твердженні, що вся матерія мислить, свідомість є загальною властивістю матеріального світу. Це вчення приписує здатність відчуття і мислення всім формам матерії (як живій, так і неживій). З погляду гілозоїзму, вся матерія одушевлена або, принаймні, містить у собі зачатки мислення. Елементи гілозоїзму можна знайти, наприклад, у погля­дах Аристотеля, Дж. Бруно, Б. Спінози.

Вульгарний матеріалізм ґрунтується на ототожненні свідомості з ма­теріальними процесами в мозку людини. Розуміння свідомості як суто мате­ріального феномена з'являється вже в античному атомізмі (на думку Демок-ріта, все в світі, у тому числі і людська душа, складається з атомів). Проте особливу популярність вульгарно-матеріалістична концепція свідомості отримала наприкінці XVIII - на початку XIX століття з поширенням ідей дар­вінізму. Найвідоміші представники - Д. Фогт, Л. Бюхнер, Я. Молешотт, а найвідоміший вислів вульгарних матеріалістів - «мозок продукує думку, як печінка - жовч».

Діалектичний матеріалізм виходить з концепції відображення, згід­но з якої «свідомість - це суб'єктивний образ об'єктивного світу». За матеріаліс­тичною концепцією, свідомість породжується всім розвитком матеріального світу, його еволюцією. Але виникає вона не шляхом стихійного розвитку матерії взагалі, а внаслідок розвитку такої особливої форми матеріальності, як людська практична діяльність, соціальна форма матерії. Сучасний матері­алізм, на відміну від релігійних і ідеалістичних концепцій, основи духовності вбачає саме в людському суспільстві, в особливостях соціально-практичного і культурно-історичного буття людини в світі.

Свідомість - це пов'язана з діяльністю мозку здатність людини відображати і відтворювати світ в ідеальній формі, здатність ціле­спрямовано, творчо, активно відображати дійсність і перетворювати її в своїх інтересах.

Походження свідомості, її соціально-практична суть і основні властивості.

Немає об'єкта пізнання складнішого, ніж людська свідомість. Проблеми природи свідомості, її походження, витоків і суті людського духу містять у собі багато таємничого. Свідомість є предметом вивчення не тільки філосо­фії, але й соціології, психології, фізіології, генетики, медицини. Йдуть диску­сії, висуваються гіпотези, але відповідей щодо багатьох найважливіших пи­тань, пов'язаних із свідомістю, ще немає. За висловом одного з філософів, «свідомість є щось таке, про що ми як люди знаємо все, а як учені не знаємо нічого» (М. Мамардашвілі). Це, звичайно ж, перебільшення: багато чого про свідомість вчені все ж таки знають. Зупинимося на тому, що сьогодні можна сказати про свідомість з достатньо високим ступенем достовірності.

1. Людська свідомість мас певні біологічні передумови.

Згідно з концепцією відображення, передумови свідомості закладені в самому фундаменті матерії. Всій матерії притаманна властивість, яка подібна до свідомості, але яка ще не є нею, - це властивість відображення. Відо­браження є здатністю однієї матеріальної системи фіксувати, відтворювати особливості іншої матеріальної системи при взаємодії з нею. Властивість ві­дображення виявляє себе на всіх рівнях матерії. Психіка тварин, наприклад, яка виникає внаслідок біологічної еволюції, є однією з форм відображення. Психіка є способом взаємодії живої істоти з безпосереднім середовищем, відображенням і переживання нею життєвого процесу.

Психічне життя властиве і людям, і тваринам. І психіка тварини, і пси­хіка людини має багато спільного, наприклад - єдину фізіологічну основу, а саме - діяльність центральної нервової системи з її безумовними і умовними рефлексами, що складають першу сигнальну систему. Але у тварин не виникло свідомості. Свідомість є не просто формою психічного відобра­ження, а його вищою формою.

Свідомість нерозривно пов'язана з мозком. Нервові процеси голо­вного мозку служать матеріальними носіями свідомості. Тривалий шлях еволюції відображення завершився оформленням головного мозку з його безмежним потенціалом можливостей. Головний мозок людини є найвищим рівнем стру­ктурної організації живої матерії, неперевершеною формою в світі біологіч­ного. Сучасні фізіологи стверджують, що мозок людини за своєю організаці­єю - система, не менш складна за Всесвіт з його фізичними характеристика­ми. Щодо окремих властивостей мозку, то у XX столітті стала, наприклад, відома складна спеціалізація мозкових структур, зокрема - асиметрія правої і лівої півкуль нашого мозку. Так, ліва - «мовна», «логіко-раціональна» пів­куля «відповідальна» за пізнавальну складову нашої свідомості, за всі види речової діяльності, включаючи розуміння мови. Вона також забезпечує про­цеси читання і письма, здійснення обчислювальних операцій. Права півкуля не тільки контролює орієнтування у власному тілі, у зовнішньому просторі, забезпечує правильну координацію, але й «відповідає» за чуттєво-образне сприйняття світу, за емоційну компоненту свідомості.

 

 

2. Соціально-практична сутність свідомості

Походження свідомості пов'язане з процесом антропосоціогенезу. Про­цес виникнення і розвитку людини називається антропогенез. Але людина - це істота соціальна, суспільна. Значить, поява людини зв'язана і з появою суспільства, тобто з соціогенезом. Антропосоціогенез - це єдиний у часі про­цес породження людини і суспільства. Свідомість історично сформува­лася в процесі антропосоціогенезу, на основі:

- праці (практики);

- суспільного життя;

- використання мови.

Особливістю людського способу буття стала поява практики - предметно-матеріальної діяльності, спрямованої на перетворення світу. Якщо тварина діє за біологічною програмою, за інстинктивною схемою поведінки, пристосовується до навколишнього середовища, то людина акти­вно перетворює його в процесі практичної діяльності. Тому свідомість - результат не біологічної, а соціальної еволюції. Свідомість має суспі­льний характер, вона можлива тільки в суспільстві і на його основі. Вона є суто соціальним явищем за своїм походженням і змістом. Можливості свідо­мості формуються і змінюються під впливом розвитку суспільства в цілому.

Хоча передумови свідомості підготовлені еволюцією матерії (в першу чергу - біологічною еволюцією), проте не це стало причиною виникнення свідомості. Джерело людської духовності міститься (всупереч примітивно-матеріалістичній точці зору) не в нервовій системі, не в генній організації, не в закономірностях психіки і не в структурах головного мозку. Особливість суто людської форми відображення дійсності полягає саме в тих соціальних умовах, які змушують мозок людини в одну епоху сприймати так, а в іншу -інакше. Мислить не мозок, а людина за допомогою мозку, як висловлювався видатний радянський філософ Е. Ільєнков. Ключ до розуміння свідомості лю­дини - в світі суспільної практики, в яку людина включена.

Саме у культурі концентруються історично сформовані загальнолюдські цін­ності. Людина, будучи культурно-історичним суб'єктом, здатна виходити за межі будь-якого конкретного суспільства - у простір всесвітньої культури. Саме у цьому виявляється культурно-історичний характер свідомості.

3. Основні властивості свідомості.

• Свідомості людини притаманне цілепокладання. У тварин цілепокладання замінюють рефлекси, тобто природжені реакції на імпульси від
зовнішнього і внутрішнього середовища. Причому, цілеспрямовано змі­нюючи навколишню природу, людина змінює саму себе.

• Перетворювати природу людина може лише відповідно до її (природи) власних закономірностей. Практика потребує вірного, адекватного відображення світу. Навіть чуттєвий рівень сприйняття забезпечується і контролюється свідомістю (а не
фізіологічними особливостями органів чуття). В результаті «орел бачить
значно далі, ніж людина, але людське око помічає в речах значно більше,
ніж око орла» (К. Маркс).

• Свідомість є творчим відображенням. Свідомість - більше, ніж
просте відображення, вона здатна творити, здатна до внутрішньої самостій­ної роботи. Тварина здатна лише пристосовуватися до світу, прилаштовуватися до нього, тоді як «людина не тільки відображає, але і творить світ» (К. Маркс).

Свідомість нерозривно пов'язана з абстрактним (понятійним)
мисленням і з мовою. Ні того, ні іншого у тварин немає. У тварин існує
перша сигнальна система, на основі якої формуються умовні рефлекси. У
людини крім першої формується друга сигнальна система - мова, як специ­фічно людська система зв'язку, спілкування, передачі інформації. На відміну
від звукової і жестової передачі інформації у тварин, особливість людської
мови виявляється в тому, що здатність до неї не успадковується, а отриму­ється в процесі соціалізації. Поява мови - важливий чинник, що свідчить про
появу духовної діяльності.

Мова є засобом пізнання, спілкування, збереження і передачі інфор­мації, її називають зовнішньою оболонкою думки. У мові поєднується ідеаль­на основа (інформація) і спосіб її передачі за допомогою матеріального но­сія. Мова впливає на стиль мислення, його манеру, прийоми і способи. Дум­ка не просто оформляється в мові - вона в ній вперше фактично і формуєть­ся. Існують різні види мови: усна, письмова і внутрішня. Інформація, що цирку­лює на рівні свідомості, функціонує не тільки за допомогою усної або пись­мової (природної) мови. Свідомість здійснює себе і в інших знакових систе­мах, у різних штучних і символічних мовах (у музичній, математичній, у мові танців, квітів, жестів і т.ін.).

• Свідомість має властивість «подвійної спрямованості». Вона
спрямована:

- зовні, на зовнішній світ (є пізнанням, відображенням світу);

- усередину, на внутрішній світ свідомості (є самосвідомістю).
Свідомість є здатністю людини не тільки пізнавати (відображати) світ, але й виражати суб'єктивне ставлення до нього, наповнювати його сенсом, суб'єктивним значенням, зіставляти свої знання з цілями і цінностями влас­ного існування.