Житлові обов’язки громадян

Громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства. Коментар: Коментована стаття встановлює ряд обов'язків, які мають особи, які використовують жилі приміщення на праві власності або на праві користування. Власники та/або користувачі приміщень мають такі обов'язки: 1) дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають. Цей обов'язок нерозривно пов'язаний із загальним обов'язком використовувати жилі приміщення за призначенням, для задоволення своїх житлових потреб. Дбайливе ставлення до будинку означає відповідне відношення до санітарно-технічного та іншого обладнання, об'єктам благоустрою, дотримувати правил утримання жилих будинків, пожежної безпеки, дотримувати чистоту та порядок у під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітинах та в інших місцях загального користування. 2) використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення (про призначення житла див. коментар до ст. 6 ЖК). 3) додержувати правил користування жилими приміщеннями. Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572, на сьогодні діють в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. N 45. Правила визначають порядок використання громадянами приміщень жилих будинків та гуртожитків. У ст. 7 Правил встановлено ряд додаткових обов'язків громадян щодо користування жилими приміщеннями, а у ст. 9 - ряд заборонених видів діяльності. 4) економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Даний обов'язок кореспондує загальній тенденції економії паливно-енергетичних ресурсів в державі, проголошеній Законом України "Про енергозбереження". 5) Не використовувати жилі будинки та жилі приміщення на шкоду інтересам суспільства. Мова йдеться про загальну заборону зловживання правами власників та наймачів жилих будинків та приміщень, а також про повагу до прав інших громадян (див. також рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2005 р.). Порушення житлових обов'язків тягне за собою відповідальність винної особи в обсягах та порядку, встановлених ст. 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Житлові права громадян

Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Коментар: Норми коментованої статті кореспондують положенням ст. 47 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на житло. Право на житло означає перш за все право особи мати житло для власного проживання та для проживання членів її сім'ї. Реалізація даного права можлива внаслідок будівництва житла, отримання житла у власність, а також шляхом отримання житла на умовах оренди або соціального найму. Індивідуальне будівництво житла може здійснюватися на земельних ділянках, що мають відповідне цільове призначення. Щодо певних категорій населення встановлені пільги у здійсненні будівництва індивідуального житла. Так відповідно до ст. 10 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" при відведенні земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва органи місцевого самоврядування затверджують квоти ділянок, які надаються молодим сім'ям під будівництво житла. Постановою Кабінету міністрів України від 29 травня 2001 р. N 584 затверджене Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке визначає вищевказаний порядок отримання пільгових цільових довготермінових кредитів. Постановою Кабінету міністрів України від 18 лютого 2004 р. N 182 затверджене Положення про порядок надання державним службовцям, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, безвідсоткового кредиту для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків. На виконання ст. 1 Указу Президента України "Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" від 27 березня 1998 року N 222/98 Кабінет Міністрів України затвердив Правила надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі (затверджені постановою КМУ від 5 жовтня 1998 р. N 1597). Отримання житла у власність можливо на умовах приватизації, яка проводиться за правилами Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Крім того, отримання житла у власність здійснюється на підставі цивільних правочинів (купівля-продаж, міна, дарування, довічне утримання) або внаслідок спадкування. Користування житлом на сьогодні є наслідком укладення договору комерційного житлового найму (Глава 59 ЦК) або договору соціального найму. Соціальне житло будується за рахунок бюджетних коштів та надається особам, що мають право на його отримання. Загальні правові, організаційні та соціальні засади державної політики щодо забезпечення конституційного права соціально незахищених верств населення України на отримання житла визначені у Законі України "Про житловий фонд соціального призначення". Порядок надання соціального житла встановлюється відповідно до категорій громадян, що мають право на таке житло. Так забезпечення житлом депортованих осіб здійснюється за правилами постанови КМУ від 17 грудня 2003 р. N 1952 "Про затвердження Порядку забезпечення депортованих осіб та членів їх сімей, які повернулися в Україну, житлом, збудованим або придбаним за рахунок бюджетних коштів". Судді апеляційних та місцевих судів забезпечуються житлом в порядку, встановленому постановою КМУ від 3 серпня 2005 р. N 707 "Про затвердження Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів". Надання житла військовослужбовцям здійснюється відповідно до постанови КМУ від 3 серпня 2006 р. N 1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями". Також наказом Міністра оборони України від 6 жовтня 2006 р. N 577 затверджена Інструкція про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень. А наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2007 року N 1040 затверджена Інструкція про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України. Працівники освіти та охорони здоров'я забезпечуються житлом відповідно до Порядку забезпечення працівників бюджетних установ (закладів) безплатним користуванням житлом з опаленням і освітленням відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства культури і туризму України від 13 вересня 2006 р. N 341/651/619/769.