Консультування соціального педагога щодо механізму взаємодії правової системи України з правовими системами Ради Європи та ЄС

По-перше, до основних принципів такої взаємодії належать: принципи верховенства та прямої дії права Співтовариств; принципи інкорпорації норм права Співтовариств та юрисдикційної їх захищеності (Судом Європейських співтовариств, Судом І інстанції та судовими установами держав-учасниць). Реалізація вказаних принципів є спільною справою як відповідних інститутів Євросоюзу, так і держав-учасниць. Вона передбачає реформування системи права та законодавства України, так як повинні бути готові до синхронного та єдиного застосування разом з правами Співтовариств. Крім необхідності визначення верховенства права, необхідно підготувати систему законодавства до прямої дії права Співтовариств, при якій їх джерела права повинні безпосередньо та в обов'язковому порядку застосовуватися органами виконавчої влади та судами незалежно від національних умов. А положення права Співтовариств мають проникати (penetrate) у національну правову систему без допомоги заходів внутрішньодержавного характеру. Національні ж суди мають бути готовими до імперативних обов'язків щодо забезпечення застосування права Співтовариств та ефективного захисту прав та інтересів суб'єктів на його основі.

По-друге, сфера самостійного регулювання у правовій системі України буде звужуватися за рахунок прийняття на себе ряду зобов'язань, а отже розширення спільної сфери регулювання. При цьому, необхідно враховувати процес наближення України до Європейського Союзу - це, насамперед, трансформація її соціальної системи (особливо економічної) підсистеми, що є передумовою її інтеграції з Євросоюзом. Правова система має трансформуватися разом з іншими підсистемами, забезпечуючи при цьому правові форми таких процесів.

Отже, випереджаючий темп наближення права України до права ЄС не вирішує глобальних проблем інтеграції. Тому процес адаптації законодавства України до системи джерел права Євросоюзу, згідно з Концепцією адаптації законодавства України до законодавства ЄС виділяє пріоритетні сфери, на яких мають бути сконцентровані зусилля держави. Перелік пріоритетних сфер не є вичерпним і постійно доповнюється.

По-третє, серед правових засобів та способів на даному етапі інтеграції (наближення і попередньої адаптації правової системи України з правовою системою Євросоюзу) є гармонізація законодавства, яка полягає у його цілеспрямованому зближенні шляхом усунення суперечностей (тобто здійснюється підготовка нормативно-правового масиву до уніфікації).

Весь процес інтеграції в Україні забезпечується органами виконавчої влади, про що свідчать більшість нормативно-правових актів, що забезпечують ці процеси: укази Президента України № 148/98, №615+98, №145/1999, №1033/2000, №1072/2000; розпорядження Президента України №151/99-рп; постанови Кабінету Міністрів України №852/98, №1074/98; №1773/98, №1496/99 та інші [768].

Ще донедавна у національному законодавстві були відсутні нормативно-правові акти, які б регулювали участь українського парламенту у гармонізації законодавства України з системою джерел права ЄС. Ідея необхідності прийняття закону, який затверджував би програму гармонізації законодавства України із системою джерел права Євросоюзу, а також забезпечував би здійснення таких завдань як аналіз законодавства України, з метою визначення розбіжностей; у зв'язку з цим внесення змін до існуючих законів; розробка нових законопроектів; правова експертиза законопроектів, поданих на розгляд Верховної Ради України; прийняття нових законів [670, с. 114-115], сьогодні реалізована в Концепції Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схваленій Законом України від 21 листопада 2002 року [765]. У грудні 2003 року указом Президента України № 1433/203 затверджено Державні програми: підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України; інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004-2007 роки [769]. А в березні 2004 року Кабінет Міністрів України затвердив заходи щодо реалізації пріоритетних положень програми інтеграції України до Європейського Союзу у 2004 році, а також надав Міністерству юстиції України функції основного розробника проектів законів у країні (Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання поліпшення організації законопроектної діяльності") [770], що дозволить сконцентрувати зусилля по приведенню положень нормативно-правових актів України з європейськими вимогами в єдиному центрі.

І все ж названі нормативно-правові акти (чи їх проекти), створені інституції свідчать про те, що органи влади надають перевагу лише нормотворчій діяльності, залишаючи часто поза увагою інші складові інтеграційного процесу.

По-четверте, механізм взаємодії правових систем Євросоюзу та України повинен включати процедуру узгодження норм права Європейського Союзу та України. Це, насамперед, потребує створення переліку нормативних актів, а відтак і відповідних приписів у них, які потребують апроксимації до права ЄС (враховуючи інтеграційні етапи). Важливим є узгодження понять і термінів національного права та права ЄС.

Таким чином, проблема апроксимації права України з правом Євросоюзу включає і застосування спеціально уповноваженими на це органами держави зазначених джерел права ЄС та країн-членів. А суб'єктам, які будуть здійснювати ці процедури, необхідні достатні знання про природу права ЄС, особливості його застосування і тлумачення тощо. Особливо це стосується кваліфікації суддів.

Що ж стосується взаємодії нормативної частини правових систем Євросоюзу та України, то всі необхідні заходи та правові засоби щодо процесу гармонізації мають бути визначені, насамперед, у Законі України "Про державну програму правового забезпечення гармонізації законодавства України з вимогами європейського права". І вже у сучасних умовах доцільно було б запровадити належну експертизу проектів нормативно-правових актів щодо їх узгодженості з правом ЄС.

Що ж стосується України, яка знаходиться на стадії наближення до правової системи Євросоюзу, то з метою забезпечення входження її в цю міждержавну систему головним зовнішньополітичним пріоритетом Української держави у середньостроковому вимірі є отримання статусу асоційованого члена ЄС.

Білет 13