Використання якісних методів у соціології пов'язана не із розвитком Чиказької школи в 30-ті роки XX от. (В. Томас і Ф.-В. Знанецький, Р. Парк, Б. Бургес, Е. Богардус, П. Янг, К. Шоу та ін.), що стала відомою завдяки дослідженням девіантної поведінки, етнічних відносин, урбаністики (проблеми міських околиць), а також теоретичним роботам, у яких використовувалися якісні тактики у соціології. її представники експериментально порівнювали можливості якісних і кількісних методів. Згодом під тиском критики позитивістів напрацювання представників Чиказької школи втратили наукову популярність. Відновлення якісних досліджень відбулося на початку 70-х років у відповідь на соціальну потребу в гуманізації науки.
Якісну парадигму в соціології називають гуманістичною, інтерпретативною (розуміючою). На відміну від позитивізму, для якого безсумнівною є перевага суспільства над індивідом, який розглядає соціальні інститути і структури як чинники, що домінують над індивідом, забезпечують соціальний порядок у суспільстві, якісна парадигма вважає індивідів агентами соціальної дії, суб'єктами, які творять соціальний світ навколо себе, надають змісту і значення власним діям і поведінці інших. Великі соціальні системи за такого підходу розглядаються як такі, що виникають зі складного процесу взаємодій, де загальні «суті й значення» установлюються і певною мірою сприймаються всіма їх учасниками. Тому якісну соціологію називають суб'єктивною соціологією.
Сповідуючи принципи інтерпретативної (розуміючої) соціології, соціолог з'ясовує, яких значень надає суб'єкт своїй дії. Дії соціальних агентів він розглядає як мотивовані, осмислені, орієнтовані на інших, аналізує за допомогою проникнення в суті і значення, які їм надають люди, тобто шляхом розуміння й інтерпретації соціальних дій (М. Вебер, Г. Зіммель). Ці суб'єктивні значення він інтерпретує і вибудовує в певній логічній послідовності для конструювання типових моделей поведінки людей. Такий методологічний підхід називають також мікросоціологічним, оскільки увага дослідника концентрується на мікроаналізі конкретних взаємодій (інтеракцій). Зважаючи на мікрооснови людського досвіду, передусім на його культурну складову, в процесі наукового аналізу можна, як стверджував Г. Зіммель, «розуміти індивідуальний досвід реального життя, а також побачити суспільство як виткану з безлічі фрагментів мозаїку.
Представники символічного інтеракціонізму (Дж. Мід, Ю. Хабермас, X. Блюмер) за основу для інтерпретації змістів соціальних інтеракцій обирають мову, обмін жестами, символами. На їх погляд, дія людини не може бути зрозумілою лише на основі фіксації зовнішніх проявів, для цього необхідне пізнання її внутрішнього символічного змісту, втіленого у зрозумілій учасникам взаємодії мові.
Дослідники, які приписують себе до феноменологічної школи в соціології, вважають, що зрозуміти мотиви поведінки людини можна лише на основі уявлення про її біографічну ситуацію, «життєвий світ» (А. Шюц), адже кожна людина конструює соціальну реальність, привносячи у кожну соціальну ситуацію свої мотиви і моделі поведінки (П. Бергер і Т. Лукман). Коли такі ситуації повторюються, вступають у дію ті самі мотиви і моделі поведінки. Так внутрішній світ суб'єкта стає надбанням інших, типізується й «інституціоналізується».
Етнометодологічний аналіз зосереджується на дослідженні сутностей (значень) поведінки людей шляхом емпіричного спостереження за їх щоденною практикою. Звичайних людей вони вважають значно компетентнішими експертами свого щоденного досвіду від професійних соціологів. Тому такі спостереження є джерелом пізнання повсякденної практики соціальних груп. Такий аналіз (етнометодологію) називають також фольклорною соціологією (Г. Гарфінкель).
Отже, якщо кількісна соціологія переважно спрямована на вивчення проблем соціальної взаємодії між структурами, соціальними інститутами й організаціями, то якісна соціологія займається суб'єктивними аспектами реальної практики. Наприклад, з'ясовуючи, що значить у певному суспільстві «бути священиком» або «бути вчителем», якими є відносини «священика» і «вчителя», кількісна соціологія здобуватиме соціальне знання, засноване на описі й поясненні узагальнених даних; якісна — знання, засноване переважно на розумінні й інтерпретації.
Якісний підхід до соціологічного аналізу ґрунтується на іншій логіці, ніж кількісні стратегії і процедури, на всіх стадіях наукового пошуку.
З точку зору якісної стратегії дослідження кожна людська ситуація унікальна, містить специфічний соціальний досвід, особливі переживання, які утворюють специфічний «життєвий світ», який стає об'єктом дослідження у межах загального соціального контексту – конкретної соціально-історичної ситуації. Водночас досвід окремої людини розглядається як фрагмент загального соціального досвіду. Сукупність таких фрагментів, практик витворює загальну соціальну картину. Тобто в якісному дослідженні вчений, працюючи над виявленням цілісної картини соціальних практик, зосереджує увагу на окремому, особливому.
Можливості якісної методології ілюструє дослідницька стратегія, використана у праці В. Томаса й Ф.-В. Знанецького «Польський селянин у Європі й Америці». Дослідники вирішили вивчити процес міграції через аналіз щоденної практики до і після приїзду поляків у США. Протягом кількох років вони збирали особисті документи поляків (764 листи), провели серію глибинних інтерв'ю, проаналізували газетні матеріали, польські архіви, документи американських соціальних агентств. їх стратегія полягала в концентрації уваги на процесі появи і розвитку досліджуваного феномену шляхом аналізу різнохарактерної інформації про щоденну практику життя людей, які становили для них науковий інтерес.
Це дало змогу сфокусуватися на суб'єктивній стороні цього процесу, проаналізувати: що змусило поляків мігрувати в США; як відбувався процес прийняття такого рішення; як це вплинуло на їх систему цінностей. У результаті вдалося не тільки зробити практичні висновки, але й сформулювати узагальнені концепції адаптаційної поведінки мігрантів: «атомізації» свідомості в умовах нових форм соціальної організації; руйнування общинних і сімейних зв'язків; норми і відхилення в ситуації інноваційних процесів; змін у тендерних відносинах внаслідок руйнування системи соціального контролю з боку групи; концепцію соціального щастя. Однак найголовнішим виявився розгляд впливу об'єктивних факторів міграції через їх суб'єктивну інтерпретацію учасниками подій, які діють відповідно до свого тлумачення реальності, постаючи як «соціальні агенти».
Отже, загальна стратегія якісного підходу полягає у відкритому, пошуковому, неструктурованому аналізі проблемної ситуації. Первинними при цьому є дані про суб'єктивні думки людей, виражені в їх розповідях про власне життя. Аналізують їх не математично, а шляхом аналітичного розкриття суб'єктивного змісту. Соціолог, аналізуючи інтерактивну інформацію (слова, жести, комунікативні символи), осмислює й інтерпретує особливі форми локального соціального існування людей; узагальнює свої спостереження й переводить їх на мову наукових термінів для теоретичної інтерпретації прихованого соціального змісту або механізмів функціонування конкретного аспекта соціальної реальності.
Якісний метод допомагає вивчити реальний досвід життя конкретних людей у конкретних обставинах, а через аналіз індивідуального можна дослідити і масштабні соціальні проблеми.
Ці методи ефективні там, де потрібно зрозуміти природу невідомого або недостатньо відомого феномену, детально описати нові аспекти відомих проблем, розкрити приховані суб'єктивні смисли, механізми функціонування соціальної практики, які не можуть бути досліджені шляхом масових опитувань і кількісних даних. Послуговуючись ними, вивчають соціальні об'єкти, нові явища, процеси, які виникають унаслідок різких соціальних змін.
Якісні методи можуть бути використані як засіб генерування ідей, як попередній етап підготовки кількісного дослідження (побудова гіпотез, визначення лексики анкети, виокремлення ключових понять), як основний метод збору даних (відбувається тоді, коли дослідницькі проблеми не можна розв'язати за допомогою кількісних методів), для пояснення результатів кількісного дослідження (причин несподіваних результатів кількісного дослідження, певної поведінки, факторів, що впливають на відносини).
