Соціологічне дослідження можна визначити як систему логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, пов'язаних між собою єдиною метою — одержати достовірні дані про досліджуване явище або процес.
Конкретний вид соціологічного дослідження обумовлений характером поставлених у ньому цілі і задач. Відповідно до них і розрізняють три основні види соціологічного дослідження, розвідувальне описове й аналітичне.
Розвідувальне дослідження вирішує досить обмежені за своїм змістом завдання. Воно охоплює, як правило, невеликі обстежувані сукупності й ґрунтується на спрощеній програмі й стислому за обсягом інструментарії. Розвідувальне дослідження використовується для по переднього обстеження певного процесу або явища. Потреба в такому попередньому етапі виникає тоді, коли проблема або мало вивчена або взагалі не вивчена. Зокрема, він успішно застосовується для одержання додаткової інформації про предмет і об'єкт, для уточнення й коректування гіпотезі завдань, інструментарію й меж обстежуваної1 сукупності в поглибленому, широкомасштабному дослідженні.
Виконуючи допоміжні завдання, розвідувальне дослідження служить постачальником оперативних даних. У цьому сенсі можна говорити про такий його різновид, як експрес-опитування, ціль якого полягає в одержанні окремих відомостей, що особливо цікавлять дослідника в цей момент.
За допомогою оперативних опитувань визначають ставлення людей до актуальних подій і фактів (зондаж громадської думки), а також ступінь ефективності щойно проведених заходів Нерідко до таких опитувань вдаються для оцінки ходу й результатів різних суспільно-політичних кампаній.
Описове дослідження — більш складний вид соціологічного дослідження, що дозволяє скласти відносно цілісне уявлення про досліджуване явище його структурні елементи.
Описове дослідження проводиться за докладно розробленою програмою на базі методично апробованого інструментарію. Його методологічна й методична оснащеність робить можливим угруповання й класифікацію елементів за тими характеристиками, які виділені а якості істотних у зв'язку з досліджуваною проблемою.
Описове дослідження зазвичай застосовується в тих випадках, коли об'єктом служить відносно велика спільність людей, що відрізняються різноманітними характеристиками Це може бути колектив великого підприємства, де працюють люди різних професій і вікових категорій що мають різні стаж роботи, рівень освіти, сімейний стан і т.п., або населення міста, району, області, регіону. У таких ситуаціях виділення в структурі об'єкта щодо однорідних груп дає можливість здійснити їхню оцінку, порівняння й зіставлення характеристик, що цікавлять дослідника виявити наявність і ступінь розвиненості зв'язків між ними.
Аналітичне дослідження ставить своєю метою поглиблене вивчення явища, коли потрібно не тільки описати структуру, але й дізнатися що являють собою його основні кількісні і якісні параметри, тому таке дослідження має особливо велику наукову й практичну цінність
Якщо в ході описового дослідження встановлюється, чи є зв'язок між характеристиками досліджуваного явища, то в ході аналітичного з'ясовується, чи носить виявлений зв’язок причинний характер
Підготовка аналітичного дослідження потребує значного часу, ретельно розробленої програми й інструментарію. За використовуваними методами збору соціологічної інформації аналітичне дослідження носить комплексний характер У ньому, доповнюючи один одного, можуть застосовуватися різні форми опитування, аналізу документів, спостереження й експерименту. Аналітичне дослідження істотно відрізняється не тільки змістом свого підготовчого етапу й етапу збору первинної інформації, але й підходом до аналізу, узагальнення й пояснення результатів.
57. Методи збору даних. При проведенні соціологічних досліджень найбільш часто використовуються такі методи збору інформації: опитування, аналіз документів, спостереження.
Соціометрія
Городяненко
Соціометричне опитування. Специфічними та особливо ефективними при вивченні малих груп є методи соціометрії. Мала група є реально існуючим утворенням, в якому люди об'єднані певною спільною ознакою, спільною діяльністю або живуть в ідентичних умовах, обставинах і певним чином усвідомлюють свою належність до цього утворення. Термін «соціометрія» (лат.— спільність, суспільство і metria — вимірювання) означає вимірювання міжособистісних взаємин у групі. У суспільних науках його почали використовувати наприкінці XIX ст. у зв'язку зі спробами застосування при вивченні соціальних явищ математичних методів. Основна заслуга у створенні методології соціометричних досліджень, сукупності вимірювальних процедур і математичних методів оброблення первинної інформації належить американському соціопсихологу Джекобу-Леві Морено (1892—1974). Виробивши систему структурного аналізу малих груп, він сформулював і стратегічне завдання соціометрії, яке, на його думку, полягає у забезпеченні таких умов на виробництві та в житловому приміщенні, за яких люди працювали б і жили в симпатичному і симпатизуючому їм оточенні.
Соціометричний метод опитування — один з різновидів опитування, який використовують для вивчення внутріколективних зв'язків з'ясуванням стосунків між членами колективу.
Його застосовують для дослідження міжособистісних і міжгрупових стосунків з метою їх поліпшення. Він дає змогу соціологові вивчити склад малих соціальних груп, особливо у розрізі неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом здобути майже неможливо.
Технічний апарат соціометрії застосовують у різних сферах мікросоціології. Грамотне використання cоціометричних методів є передумовою для ґрунтовних теоретичних висновків про функціонування і розвиток малих соціальних груп, досягнення значних практичних результатів у комплектуванні колективів, підвищенні ефективності їх діяльності.
Головною ознакою малої групи є відчуття спільності, яке зміцнює взаємини у групі й відрізняє одну групу від іншої. Оскільки чисельність малої групи обмежена, то суспільні відносини в ній виступають у формі безпосередніх особистих контактів. Вважають, що нижня межа чисельності малої групи — 3, верхня — 15—20 осіб.
У процедурному аспекті соціометрія є поєднанням методики опитування та алгоритмів для спеціального математичного обчислення первинних вимірювань. Взаємини між членами колективу з'ясовують на основі таких процедур:
— вибір (виражене бажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом);
— відхилення — негативний вибір (небажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом);
— нехтування (залишення одним індивідом іншого поза власною увагою).
Після створення програми дослідження необхідно виробити соціометричні критерії, тобто питання, які ставлять усім членам групи з метою з'ясування взаємин між ними.
Соціометричний критерій повинен:
а) націлювати суб'єкта на вибір іншого члена групи для спільного вирішення певного завдання чи відхилення його;
б) не допускати обмежень щодо вибору відхилення будь-кого з членів чітко окресленої групи;
в) бути зрозумілим усім членам групи, а також цікавим, якщо не всім, то більшості з них;
г) переконувати людину в практичній спрямованості опитування.
Соціометричні критерії поділяють на комунікативні, і поетичні, дихотомічні, ранжування. Комунікативні соціометричні критерії використовують для вимірювання І»чільних або уявних стосунків у групі, з'ясування бачення кожним членом групи свого безпосереднього оточення. Гностичні соціометричні критерії призначені для відображення уявлень людини щодо її ролі, позиції в групі, а також для з'ясування того, хто, на її! думку, обере для цільного вирішення певного завдання саме її, а хто — знехтує. Якщо комунікативний критерій звучить так: «Кого б Ви обрали своїм старостою?», то гностичний відповідно: «Хто з Вашої групи, на Вашу думку, хотів би обрати Вас старостою?». В обох випадках критерії сформульовані у позитивній формі, тобто орієнтовані на з'ясування вибору. Проте існують і заперечні критерії, які фіксують негативне ставлення однієї людини до іншої.
У соціометрії поширені й дихотомічні (грец.— поділ на дві частини) критерії, які дають змогу точніше з'ясувати взаємини в малій групі. Наприклад: «Кого з членів Вашої бригади Ви обрали б бригадиром (позитивна частина критерію), а кого б не обрали» (заперечна частина критерію)?
Ще одним різновидом соціометричних критеріїв є критерії ранжування. Вони забезпечують можливість для ранжування суб'єктом своїх стосунків з членами групи. Наприклад: «Вкажіть по порядку, з ким із членів Вашого колективу Ви хотіли б створити мале підприємство у першу чергу, у другу чергу, у третю чергу і т. д.?».
Соціометрична процедура, за якої респондент обирає відповідно до заданого критерію стільки осіб, скільки він вважає за необхідне, називається непараметричною.
Параметрична процедура передбачає вибір із завчасно заданими кількісними обмеженнями. Наприклад, за сформульованим критерієм пропонують обрати із 8-ми осіб одного, двох чи трьох. Це знижує вірогідність спонтанних реакцій, непродуманих відповідей.
За соціометричного опитування кожному респондентові вручають соціометричну анкету (картку) і список членів соціометричної групи. Прізвища членів групи кодують (наприклад, номером у списку групи). Соціометрична картка, як і будь-яка соціологічна анкета, починається зі звернення, в якому пояснюють мету опитування, викладають правила заповнення картки, гарантують анонімність. Завершуючи опитування, дякують респонденту за співробітництво.
У картці повинно бути не більше 7—8-ми критеріїв. Результати опитування заносять у соціоматрицю, яка компактно подає первинну інформацію і спрощує математичне опрацювання зібраних даних (табл. 4.1).
Соціоматриця (лат. — джерело, початок) — таблиця, в якій у рядках розміщують відповіді кожного з членів групи.
У горизонтальних рядках зазначають тих, хто обирає, у вертикальних — кого обирають.
Таблиця 4.1.
Приклад соціоматриці
| N п/п | Хто обирає | Кого обирають | Кількість обрань | ||||||
| + | - | Всього | |||||||
| Іваненко | X | - | + | + | - | ||||
| Петров | X | + | + | ||||||
| Сидоренко | + | - | X | + | |||||
| Михайлов | - | + | X | ||||||
| Бабич | + | + | + | X | |||||
| Кількість + обрань – Всього | |||||||||
Кількість рядків відповідає кількості членів колективу. Вищенаведений приклад соціоматриці, заповненої результатами непараметричного соціометричного опитування групи із 5-ти осіб за дихотомним критерієм («+» означає позитивний вибір; «—» — відхилення; «0» — нехтування, відсутність вибору; самовибір не передбачався, тому у відповідних клітинках проставлено «X»).
Навіть візуальний аналіз соціоматриці багато що може дати для розуміння взаємин у групі: як і кого групи обирають, кого частіше за інших обирають, а кого відхиляють.
Зручним для аналізу соціометричної інформації є графічний метод. Візуальне зображення взаємин у колективі, виявлених на основі вибору, називають соціограмою. При побудові соціограм найчастіше використовують таку символіку:
-----> А — позитивний вибір члена групи А.
.......> А — відхилення (негативний вибір) члена групи А.
А < --- - >В — позитивний взаємовибір.
А <-.....>В — взаємно негативний зв'язок.
Існує багато різних видів графічних структур соціограм. Одну з найпростіших подано на рис. 4.2.
Соціограма відкриває дослідникові особливості стосунків у колективі, висвітлює його лідерів і тих, хто перебуває в ізоляції. З наведеної соціограми відносин симпатій та антипатій (у групі з 6-ти осіб) можна дійти висновку, що А — лідер колективу, який разом з Б і В є
його ядром. Е і Д перебувають у взаємній неприязні, Г — ізольований елемент, ні з ким із членів колективу не контактує.
Рис. 4.2. Структура соціограми
Соціограма — графічне зображення зв'язків усередині групи, що визначається на основі соціометричного опитування.
Результати соціометричного опитування у кількісній формі можна також виразити за допомогою обчислення соціометричних індексів.
Соціометричний індекс — число обрань певного виду, поділене на загальну кількість можливих обрань цього ж виду.
Існують персональні (відображають індивідуальні соціально-психологічні властивості особистості, які виявляються щодо членів групи) та групові (характеризують групу загалом) соціометричні індекси.
Серед персональних індексів найчастіше використовують соціометричний статус. Позитивний статус індивіда обчислюють за такою формулою:
ПСі = Число індивідів, що вибрали і
N -1
де і — індивід соціометричний, статус якого визначається; N — число індивідів у досліджуваному колективі. Прикладом одного з групових соціометричних індексів є індекс взаємності, який вимірює згуртованість колективу, виявляючи кількість взаємних позитивних зв'язків і обчислюється за формулою:
Кількість взаємних позитивних зв'язків Загальна кількість можливих позитивних зв'язків
Соціометрична техніка допомагає проникнути у не видимі на соціальному рівні, але завжди існуючі групові структури міжособистісних стосунків з метою їх вивчення або перебудови. Особливо надійні дані нада в соціометричний метод у поєднанні з іншими методами дослідження. Скажімо, формування космічних екіпажів, творчих, дослідницьких груп, а в іншому разі – і малих виробничих колективів, часто неможливе без проведення попередніх соціометричних опитувань.
Однак жоден з методів опитування не можна вважати універсальним. Перед їх вибором з'ясовують, який метод найкраще відповідає програмним цілям дослідження.
Піча
* Соціометричний метод —це метод опитування, націлений на виявлення міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи (наприклад,студенстської групи).
Наявність анкети-питальника, характер її заповнення, вимоги до контакту з опитуваним - ці та деякі інші ознаки дають підставу вважати соціометричний метод, не дивлячись на наявність відмінних рис, одним із видів опитування. Його особливість та відмінність від інших традиційних методів опитування (анкетного і інтерв'ю) полягає у цілеспрямованій орієнтації дослідження особливостей міжособистісних відносин в малих групах.
Поява соціометричного методу або просто соціометрії в арсеналі соціологічного дослідження пов'язано з іменем американського соціального психолога і соціолога Як. Морено (1892'1974 рр.). Термін "соціометрія", запропонований ним, походить від двох латинських слів: "восіик" - друг, товариш і "теігшп" - вимірювання, міра, тобто в буквальному сенсі "соціометрія " означає вимір ступеня дружніх відносин і є своєрідним способом кількісної оцінки міжособистісних відносин між індивідами в групі.
Повсякденний життєвий досвід свідчить про те, що в процесі сумісної діяльності індивідів завжди наявними є почуття симпатії і антипатії один до одного. Одні індивіди прагнуть (позитивний вибір) співпрацювати з певними людьми в якійсь конкретній ситуації, в процесі якогось досить визначеного виду діяльності, інші індивіди, навпаки, висловлюють небажання (негативний відбір) взаємодіяти з цими особами. Процес інтерперсопальних позитивних або негативних виборів є невід'ємною характеристикою повсякденної життєдіяльності групи. Соціометричний тест якраз і має своєю метою виміряти почуття симпатії або антипатії, що проявляються у міжособистісних відносинах. Отже, цей тест являє собою спеціальну техніку виміру досить конкретного виду міжособистісних відносин, які виражаються в різних оцінках і судженнях одних членів груп відносно інших в плані бажання або небажання взаємодіяти один з одним. Соціометричний тест дозволяє дати кількісну оцінку виборів індивідів стосовно один одного в процесі виконання певного виду діяльності. Він є достатньо ефективним методом опису і оцінки соціально-психологічного стану міжособистісних відносин, психологічної структури групи і її загального психологічного клімату.
За допомогою соціометричного тесту можна одержати оптимальну інформацію про позиції індивідів в групі (наприклад, про ступінь популярності, про типи міжособистісних відносин, про наявність підгрупи, неформального лідера в групі, про групову згуртованість і т. д.) і на їх основі виявити позитивні, конфліктні, напружені або індиферентні ділянки, що має дуже велике значення для корегування міжособистісних відносин в групі.
Інтерперсональні вибори можуть вивчатися на двох рівнях:
—поведінковому, коли дослідник безпосередньо спостерігає поведінку індивідів в якихось конкретних ситуаціях, реєструючи дані своїх спостережень, а потім аналізуючи їх;
— вербально-прожективному, коли дослідник за допомогою опитування на основі спеціальної анкети-питальника виявляє бажані типи відносин між індивідами, ті, яким вони надають перевагу.
Соціометричний тест формулюється у вигляді запитань, відповіді на які і слугують підґрунтям для встановлення структури взаємовідносин (наприклад:
"З ким із членів студентської групи Ви бажали б відзначити свій день народження?", "Разом з ким Ви бажали б проживати в одній кімнаті гуртожшпкуТ, "Хто із членів студентської групи, на Ваш погляд, повинен бути старостою?" і т. п.). Вибір того чи іншого способу конструювання тесту визначається як завданнями дослідження, так і характеристиками групи, що вивчається. Згідно Як. Морено, тест має відповідати таким вимогам:
► межі групи, в якій проводиться тест, мають бути чітко визначеними;
► індивіди повинні робити необмежене число виборів;
► індивіди повинні бути опитані з метою виявлення їх вибору в термінах певного критерію,
► результати соціометричного тесту повинні бути згодом використані для того, щоб реконструювати групу;
► всі вибори членами групи повинні здійснюватися самостійно;
► питання повинні формулюватися таким чином, щоб вони були в рівній мірі зрозумілими всім членам групи
Найчастіше соціометричний тест застосовується до вивчення малих груп (до 10-25 чоловік), де він дає найбільший ефект, хоча з його допомогою іноді вивчають і структури відносин та зв'язків у великих групах. Соціометричне опитування можна проводити лише в колективах, які мають деякий досвід сумісної діяльності (три і більше місяців), на основі якої вже виникли певні сталі взаємовідносини між його членами. В іншому випадку дослідження зафіксує випадкову структуру.
Процедура содіометретного от
визначення проблеми, вибору об'єкта дослідження, ознайомлення з величиною і різними соціально-демографічними характеристиками групи;
входження дослідника в прямий контакт з членами колективу і вияву довір'я до
—► себе, а також з встановлення змісту соціометричних тестів;
—► власне опитування (інструктування респондентів, роздача соціометричних карток, заповнення їх респондентами, збір карток);
—► обробки інформації і представлення й в аналітичному вигляді, ~^ формулювання висновків і рекомендацій.
Соціометричне опитування може проводитися як у формі роздавального анкетування на місці, так і у формі своєрідної анкети - інтерв'ю. В першому випадку дослідник просто роздає респондентам анкети, контролює їх заповнення, а потім збирає їх. У другому випадку дослідник зачитує питальник респондентам, кожний з яких на чистому листку паперу, нумеруючи черговість запитань, відразу ж відповідає на них.
Соціологи використовують чимало різних методів обробки даних соціометричного опитування, які можна поділити на дві групи: 1) графічні методи (соціограми); 2) кількісні методи (індекси, статистичний аналіз, факторний аналіз).
Соціограма являє собою графічне зображення структури міжособистісних відносин в групі. При її побудові користуються такими графічними
символами: _______________________________________
-►Б - взаємний позитивний вибір -►Б - однобічний позитивний вибір
А А —
А-4- - - ->-Б-взаємний негативний вибір
А-----►Б - однобічний негативний вибір
А <---►Б - несумісний вибір (Б заперечує А, А вибирає Б)
А Б-взаємна байдужість.
Першим етапом обробки результатів соціометричного опитування є побудова соціоматриці, тобто зведення всіх результатів опитування в таблицю. Стан байдужого ставлення індивідів один до одного зазвичай позначається нулем або взагалі не позначається (тоді клітинка в таблиці залишається порожньою). На основі даних соціоматриці визначають індивідуальні і групові індекси, за допомогою яких здійснюється характеристика статусу індивіда в групі і його ставлення до інших членів групи, а також групова інтеграція, групова стійкість і групова експансивність.
Позначення
+ - позитивний вибір - - негативний вибір © - взаємний позитивний вибір О - взаємний негативний вибір
| а | в | д | є | Г, | т. | Е | |||||
| 0 | ш | Є | ® | 2 | г | ||||||
| б | Ш, | + | + | 3 | |||||||
| б | © | + | ш | 2 | |||||||
| г | + | + | ш | - | 2 | ||||||
| д | + | 'Ш | в | 1 | г | ||||||
| є | 0 | ||||||||||
| м | - | є | Щ | 0 | |||||||
| 7, | г | г | І | а | |||||||
| ґ | / | 0 | |||||||||
| Г.' | г | г | і | 0 |
Отже, за допомогою соціометричного опитування можна досить швидко зробити моментальний знімок з динаміки внутрішньогрупових відносин - встановити типи взаємовідносин, виявити підгрупи, охарактеризувати позицію кожного члена групи, соціально-політичний клімат в групі і т. д.
Пшеничнюк
Поряд із двома основними типами опитування - анкетуванням та інтерв'ю - існує й такий специфічний його різновид, як соціометричне опитування.
Соціометрія - це різновид опитування, спрямований на вимір соціальних дистанцій між членами певної групи. Уперше в соціології описав цей метод і використав його практично Я. Морено - американський психіатр та соціальний психолог, представник Колумбійської школи в соціології. Здійснюючи кількісний і якісний аналіз емоційних взаємин у колективі, він сформулював тенденції групової міжособистісної взаємодії.
Основним документом у соціометрії є соціометричний тест, мета якого - виміряти ступінь згуртованості-роз'єднаності групи, виміряти соціальні відстані між людьми в колективі, що зумовлені відносинами симпатії-антипатії, притягання-відштовхування тощо.
У результаті такого опитування виявляються неформальні лідери в колективі - "зірки", "бажані члени колективу" та "відчужені члени колективу". Ця методика дає можливість дослідити стан соціально-психологічного клімату в колективі й виробити практичні рекомендації щодо його поліпшення, її широко застосовують у соціальній психології при вивченні міжособистісних стосунків у групах, при виявленні особливих підсистем - групових утворень всередині більш широких груп, при дослідженні неформального лідерства.
Вибірка
Пшеничнюк
