Морально-психологічна підготовка студентів і співробітників до дій у надзвичайних ситуаціях. Психологія натовпу. Безпека при масових скупченнях людей

 

В складних техногенно небезпечних умовах сучасних виробничих процесів і технологій, несприятливих впливах різних природних явищ безпека кожної людини у більшості залежить від її досвіду, знань, високої відповідальності за доручену дільницю роботи та уміння у випадку аварій, катастроф і стихійних лих захистити себе, свою сім’ю, надати допомогу постраждалим.

Обов’язки населення щодо виконання завдань цивільної оборони і дій в умовах надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру включають:

По-перше, населення повинно оволодіти необхідними знаннями щодо захисту від наслідків надзвичайних ситуацій і його мінімуму, що визначений програмами підготовки населення способам захисту.

По-друге, населення повинно виконувати правила захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, уміти діяти за сигналом цивільної оборони “Увага всім!” та мовній інформації та уміти підвищити захисні властивості свого житла.

По-третє, населення повинно приймати активну участь у заходах цивільної оборони.

По-четверте, виховання у себе, своїх рідних і знайомих високих морально-політичних і психологічних якостей і готовності до дій в умовах надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

 

До основних форм морально-психологічної підготовки студентів і співробітників до дій у надзвичайних ситуацій відносяться:

теоретична підготовка, яка реалізується в ході занять, що дозволяє розширити кругозір і об’єм знань тих, хто навчається. Для теоретичної підготовки широко використовуються можливості радіо, телебачення, художні і хронікально-документальні фільми. Свій внесок у теоретичну підготовку вносить правильно оформлена наочна агітація. Особливо дуже важливу роль грає самостійна робота;

практична підготовка реалізується в ході занять, які проводяться методом практичних занять, навчань і тренувань з цивільної оборони, при цьому практичні заняття повинні бути максимально наближені до реальних умов можливих надзвичайних ситуацій на даній території.

Все доросле населення, у тому числі і не зайняте на виробництві, навчається з використанням теоретичних і практичних форм. Конкретні методи реалізації форм навчання, їхній обсяг визначається місцевими органами виконавчої влади.

Теоретичні і практичні заняття повинні забезпечити населенню спроможність правильно діяти в будь-яких умовах надзвичайних ситуацій, свідомо зустрічати небезпечні явища. Певною мірою цьому сприятиме необхідний рівень морально-психологічної підготовки, якщо він враховує принципи:

- усвідомлення неминучості природних і техногенних аварій, катастроф, стихійних лих;

- вироблення почуття впевненості у своїх силах і можливостях.

Моральний чинник - це найбільше активна сторона, що визначає духовні сили народу і його готовність ліквідувати наслідки катастрофи, аварії і т.ін.

Отже, крім суто специфічних робіт, які доводиться виконувати особовому складу цивільної оборони при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, не треба забувати і про психологічний захист, як постраждалого населення, так і рятувальників. Про це треба пам’ятати особливо, коли з якихось причин в різного роду акціях бере участь велика кількість людей і вступає в силу психологія натовпу.

Деякі дослідники вважають, що натовп - це особливий біологічний організм. Він діє за своїми законами і не завжди враховує інтереси окремих складових - в тім числі і їх збереження.

Це стає зрозумілим під час будь-якої паніки. Дуже часто натовп стає небезпечніший стихійного лиха або аварії, які її викликали. Дослідження Е. Карантеллі (США) показують такі характерні риси паніки:
- панічна втеча завжди спрямована в бік від небезпеки (не робиться спроб якось вплинути на наближення небезпеки);

- напрямок втечі під час паніки не є випадковим (вибір - за знайомою дорогою або тією, якою біжать інші);

- за своїм характером панічна втеча асоціальна (найтісніші зв’язки можуть бути обірвані: мати може кинути дитину, чоловік - дружину і т.ін.); люди стають несподіваним джерелом небезпеки один для одного;

- людина, що охоплена панікою, завжди вірить, що обстановка вкрай небезпечна (панічна втеча припиняється, коли людина думає, що перебуває в безпечній зоні;

- людина, що охоплена панікою, погано розуміє (тямить), але її думки не є нерозумними (проблема скоріше в тому, що вона не шукає альтернативних рішень і не бачить деталей свого рішення, іноді - головних, як в типовому для пожеж випадку: стрибок із смертельно високої висоти).

Із цього списку зрозуміло, що зупинити натовп може або щонайсильніше емоційне гальмо, або чудо. Серед таких чудес відомі приклади, коли сильній вольовій людині вдавалось зупинити натовп, який її добре знав і вірив їй. Серед засобів - категоричні команди, гаряче переконання у відсутності небезпеки Навіть розстріл панікерів. Багато спеціальних пам’яток рекомендують рішуче фізичне придушення заколотника паніки, тому що перервати (припинити) психологічну пожежу, що починається (як, між іншим і будь-яку іншу) набагато простіше, ніж потім зупинити натовп, що уже зробив свій перший крок, робити це, зрозуміло, не просто, оскільки лідер під тиском двох стресів зразу - небезпеки самої ситуації плюс відповідальності за людей. Лідер повинен негайно знайти собі помічників, які повинні „розсікати натовп "- іноді і буквально: взявшись за руки і скандуючи.

Основна психологічна картина натовпу виглядає так:

1. Зниження інтелектуального початку і підвищення емоційного.

2. Різкий ріст навіювання (гіпнозу) і зниження здатності до незалежного мислення.

3. Натовпу потрібен лідер або об’єкт ненависті (гніву), він з задоволенням буде підкорятися або громити; натовп здатний як на страшну жорстокість, так і на самопожертву, в тім числі і стосовно самого лідера.

4. Натовп швидко видихається, дибившись чого-небудь. Розрізнені на групи люди швидко приходять до пам’яті і змінюють свою поведінку і оцінку того, що відбувається.

5. В житті вуличного (особливо політико-соціального) натовпу дуже важливі такі елементи, як перший камінь у вітрину і перша кров. Ці ступені можуть вивести натовп на принципово інший рівень небезпеки, де колективна безвідповідальність перетворює кожного члена натовпу в злочинця. Із такого натовпу треба негайно йти.

Як уціліти в натовпі? Найкраще правило - далеко його обійти. Якщо це неможливо, ні в якому разі не йти проти натовпу. Якщо натовп вас захопив намагайтесь уникати його центру, і його краю - небезпечного сусідства вітрин, ґрат, огорож, набережної і т.ін. Ухиляйтесь від всього нерухомого на шляху - стовпів, тумб, стін і дерев, бо вас можуть просто роздавити або розмазати. Не чіпляйтесь ні за що руками - їх можуть зламати. Якщо є можливість, застебніться. Ботинки на високих каблуках можуть важити вам життя, як і шнурок, що розв’язався.

Викиньте сумку, парасольку і т. ін. Якщо у вас щось упало (що завгодно), ні в якому разі не пробуйте підіймати - життя дорожче. У щільному натовпі при правильній поведінці вірогідність упасти не така велика, як вірогідність стискання. Тому захистіть діафрагму зчепленими в замок руками, склавши їх на грудях. Ще один прийом - пружно зігнути руки в ліктях і притиснути їх до корпусу. Поштовхи ззаду треба приймати на лікті, діафрагму захилити напругою рук.

Головне завдання в натовпі - не впасти. Але якщо ви все таки упали, треба захистити голову руками і негайно встати. Це дуже тяжко, але вдається: застосувавши таку техніку: швидко підтягніть до себе ноги, згрупуйтесь і рвучко спробуйте встати. З колін в щільному натовпі піднятися навряд вдасться - вас будуть збивати. Тому одною ногою треба упертися (повною підошвою) в землю і різко розігнутися, використовуючи рух натовпу. Але наголошуємо - встати дуже тяжко, завжди ефективніші попередні заходи захисту.

 

Це універсальне правило повністю стосується і до початку самої ситуації натовпу. На концерті, стадіоні заздалегідь прикиньте, як ви будете виходити (зовсім не обов’язково тим же шляхом, що і зайшли). Намагайтесь не опинитися біля сцени, роздягальні і т.ін. - в "центрі подій ". Уникайте стін (особливо скляних), перегородок, сітки і т.ін. На стадіоні в Шеффілді (Англія) трагедія показала, що головним чином люди гинули, роздавлені натовпом на сітках огорожі. Якщо паніка почалася через терористичний акт, не спішіть своїм рухом посилювати безпорядок, не позбавляйте себе можливості оцінити обстановку і прийняти правильне рішення. Для цього використовуйте прийоми аутотренінгу (якщо ви ними володієте, що ніколи не зайве) і експрес-релаксації. Ось прості прийоми, із яких треба вибирати собі найближчий:

1. Подивіться вгору, зробивши при цьому повний вдих і, опустивши очі до рівня горизонту, плавно видихніть повітря, максимально звільнивши легені і розслабивши всі м’язи. Рівне дихання допомагає рівній поведінці. Зробіть кілька вдихів і видихів.

2. Подивіться на що-небудь голубе або уявіть собі насичений голубий фон. Задумайтесь про це на секунду.

3. Проголосіть про себе дуже твердо і впевнено: „Я є!" Це допоможе збити початок емоційного сумбуру. Також можна запитати себе, назвавши на ім’я (краще гучно вслух): "...., ти тут? І впевнено собі відповісти: "Так! Я тут! "

4. Уявіть себе телевізійною камерою, яка дивиться на вас трішки збоку і з висоти, оцініть свою ситуацію як стороння людина – що ви б робили, коли б були втягнуті в цю ситуацію?

5. Змініть почуття масштабу. Гляньте на вічні хмари. Усміхніться через силу, збивайте страх несподіваною думкою або згадкою.
Зверніться із молитвою до Бога.

Якщо натовп щільний, але нерухомий, із нього можна попробувати вибратись, використовуючи психосоціальні прийоми. Наприклад, прикинутись хворим, п’яним, не сповна розуму, зробивши вигляд, що вас занудило і т.ін. Коротше кажучи, треба змусити себе зберегти володіння собою, бути інформованим - і імпровізувати.

Згадаймо, події на Хотинському полі 18 травня 1896 року з нагоди святкування коронації російського царя Миколи ІІ. Психологія натовпу призвела до Хотинської катастрофи, в якій загинуло (за офіційними даними) 1389 осіб і від чотирьох до п’яти тисяч (за неофіційними даними) одержали різні травми. Кілька років тому в центрі Мінська, літньої пори, ховаючись від дощу, психологія натовпу (паніка) спричинила загибель 57 молодих людей, головним чином дівчат. Перед їх трунами схиливши голови плакали народні депутати, члени уряду, плакав президент Білорусі.

Як бачимо, досить небезпечною для життя людей є масова паніка – масовий неусвідомлений жах перед реальною або надуманою загрозою. Паніка зростає внаслідок взаємного зараження та небезпечна тим, що блокує здатність реального сприйняття та раціонального мислення. А сигналом, поштовхом для масової паніки може слугувати поведінка людей з активно-панічною реакцією та надзвичайні обставини. Такі люди втрачають здатність реально сприймати події, стають збудженими, занадто рухливими, схожими на тварин, що загнані в пастку. Таких людей треба терміново ізолювати, заспокоїти, щоб не провокували масову паніку.

 

Щоб запобігти паніки, необхідно з самого початку надавати правдиву інформацію про надзвичайну ситуацію, про рятувальні роботи та ліквідацію наслідків лиха.

Якщо паніка виникла необхідно приймати термінові і невідкладні дії для її подолання, тут важлива кожна хвилина.

У даній ситуації:

1. Слід відволікти, хай на короткий термін, увагу людей від джерела страху або збудника паніки.

2. Дати постраждалим можливість хоч на мить забути про страх.

3. В цю хвилину необхідно переключити увагу з дій панікера на людину мислячу, холоднокровну, носія спокою та розважливості.

4. В такій ситуації необхідні владні, й голосні команди, чіткі, обґрунтовані розпорядження.

5. Як тільки паніка спаде – у людей виникає підвищена активність. Її слід зразу використати, залучивши всіх до рятувальних або ліквідаційних робіт.

А якщо паніка вже охопила значну кількість постраждалих? Що робити?

В такому разі людей треба розбити на менші групи, з кожною з яких упоратися буде легше.

Дуже важливим є особистий приклад поведінки лідера, керівника групи:

- грамотні розпорядження,

- достовірне викладення фактів,

- підтримання порядку,

- особисті приклади мужності та гуманності.

 

Тому головними практичними завданнями психологічного забезпечення заходів цивільної оборони є:

1. Надання населенню реальної та всебічної інформації.
2. Створення нормального психологічного клімату в районах надзвичайних ситуацій (організованість, взаємодопомога, згуртованість, доброзичливість).
3. Участь у розв’язанні соціальних потреб населення, котре знаходиться в зонах ураження, впливу факторів надзвичайних ситуацій.
4. Недопущення паніки та недобросовісного розподілу допомоги.

Саме на це і спрямована законодавча база. Закон України „Про правові засади цивільного захисту” трактує необхідність запобігання або зменшення ступеня негативного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги шляхом здійснення таких заходів:

- планування діяльності та використання існуючих сил та засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

- своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

виявлення за допомогою психологічних та соціальних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

- використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.

У законі України „ Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” йдеться про те, що серед інших прав громадяни мають право на соціально-психологічну підтримку та медичну допомогу, на медико-реабілітаційне відновлення у разі отримання психологічної травми, а далі закон наголошує на обов’язковості реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію психосоціальних наслідків НС.