Первинні і технічні засоби гасіння пожеж та їх характеристика

Первинні засоби гасіння пожеж призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об’єктів до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони.

Основними первинними засобами гасіння пожеж є:

- вогнегасники;

- пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, діжки з водою, пожежні відра, совкові лопати);

- пожежний інструмент (гаки, ломи, лопати, сокири).

Вони можуть розміщуватися на пожежних щитах (стендах), які встановлюються на території об’єкта з розрахунку 1 щит на площу до 5.000 кв.м.

Пожежні щити повинні забезпечувати захист вогнегасника від прямого сонячного світла, зручність зняття комплектуючих засобів.

Ящики для піску повинні мати місткість 0.5; 1.0; 3.0 куб.м. та бути укомплектованими совковою лопатою. Конструкція ящика повинна не допускати попадання опадів.

Діжки з водою встановлюються при відсутності внутрішнього протипожежного водопроводу з розрахунку 1 бочка на 250-300 кв.м. площі.

Пожежний інвентар повинен бути очищений від пилу і бруду, загострений, пофарбований в червоний та білий кольори, а пожежний інструмент – в чорний.

Вогнегасники.

Вогнегасник – це переносне чи пересувне обладнання для гасіння осередків пожежі за рахунок випуску речовини гасіння пожеж.

Загальний принцип роботи вогнегасника полягає в утворенні надлишкового тиску в корпусі, під дією якого речовина гасіння пожеж подається до осередку пожежі.

Складається: з корпусу для зберігання речовини гасіння пожеж, або компонентів для її отримання; пристрою підготовки речовини гасіння пожеж та подавання її на вогнище пожежі, пристроїв, що запобігають перевищування тиску понад допустимий та випадковому приведенні в дію, джерела надлишкового тиску.

Вогнегасники поділяються:

А). За способами транспортування:

- переносні (ручні чи ранцеві);

- пересувні.

Б). За видом речовини гасіння пожеж:

- водні;

- пінні;

- повітряно-пінні;

- хімічно-пінні;

- порошкові;

- вуглекислотні;

- хлодонові;

- комбіновані.

Викид речовини гасіння пожеж здійснюється:

- під тиском газу, який міститься в окремому малолітражному балоні;

- під тиском газу, що міститься в корпусі;

- під тиском газу, що утворюється в наслідок хімічної реакції.

У назві вогнегасника літери визначають його тип, а цифри – об’єм заряду речовини гасіння пожеж.

Повітряно-пінні – для гасіння пожеж класу А і В (горіння твердих та рідких речовин) за винятком електроустаткування під напругою та речовин, що горять без доступу повітря.

Хімічно-пінні – для гасіння твердих горючих матеріалів, горючих рідин, за винятком речовин, які при взаємодії з хімічною піною здатні до вибуху.

Вуглекислотні – для гасіння пожежі при горінні речовин, крім тих, що можуть горіти без доступу повітря, та гасіння електроустаткування під напругою до 1000 вольт.

Порошкові – для гасіння горіння твердих, рідких та газоподібних речовин та електроустаткування під напругою до 1000 вольт.

 

 

Вогнегасники - надійний засіб гасіння займань до прибуття пожежних підрозділів, випускаються наступні типи вогнегасників: вуглекислотні, пінні, порошкові і аерозольні.

Ручні вуглекислотні вогнегасники ОУ-2, 0У-5, ОУ-8, ОУ-10 і ОУ-25. Вони призначені для невеликих початкових осередків спалахування займистих речовин і електроустановок. Являють собою стальні балони ємністю 2, 5, 8, 10 і 25 л. У горловині кожного ввернутий запірний вентиль з сифонною трубкою, вентиль має запобіжний пристрій, що спрацьовує при перевищенні тиску. Вага вогнегасників - від 7 кг і більше.

Щоб привести вогнегасник у дію, необхідно закрутити маховичок вентилю проти годинникової стрілки до відмови. Розтруб, із якого викидається вуглекислий сніг і газ, спрямовують на палаючий предмет ще до відкривання вентиля. Дальність подачі струменю - 1,5-3,5 м. Час дії 25-30 секунд або 35-40 секунд.

Пінний вогнегасникОП-5 призначений для гасіння початкових вогнищ пожежі на площі до 1 кв. м. Він представляє собою сталевий зварний балон. У верхнє днище вварена горловина, закрита чавунною кришкою з запірним пристроєм, що складається з гумового клапану, укріпленого на штоку, пружини, що притискує клапан до горловини кисневого стакану при закритому положенні рукоятки. За допомогою цієї рукоятки здійснюється піднімання і опускання клапану. Сприск вогнегасника розташований на горловині і закритий спеціальною мембраною. Лугова частина заряду розчинена у 8,5 л води і залита у корпус вогнегасника, кислотна частина також розчинена у воді і залита у поліетиленовий кислотний стакан ємністю 0,15 л. При застосуванні забезпечує подачу повітряно-механічної піни, чим досягається велика ефективність гасіння.

Порошковий вогнегасникОП-1 ("Супутник-1") застосовується для гасіння невеликих займань автомобілів, лужних металів, електроустановок, що знаходяться під напругою, легкозаймистих і горючих рідин. Вогнегасник складається з циліндричного корпусу з похилою горловиною, що забезпечує розпилення порошку. Заряд складається із порошків ПСБ і ПС-1, що видаляють кисень із зони горіння; порошки не електропровідні. При гасінні відкривають кришку вогнегасника і енергійним струшуванням висипають порошок на вогонь так, щоб він утворив хмарку над полум'ям.

Аерозольні бромметилові вогнегасники типу ОА і ОУБ з астосовуються для гасіння горючих і тліючих матеріалів (бавовни, текстилю), а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 380 В. Промисловість випускає вуглекислотно-бромметилові вогнегасники ОУБ-3 і ОУБ-7, котрі аналогічні за конструкцією, але відрізняються лише розмірами.

Для приведення вогнегасника в дію необхідно:

1. Звільнити запор кронштейна і піднести вогнегасник до вогнища пожежі, тому що виробники залишають вогнегасники у зарядженому стані з опломбованими запірними вентилями.

2. Узявшись лівою рукою за рукоятку вогнегасника, правою рукою відкрити вентиль, обертаючи маховичок проти годинникової стрілки до відмови.

3. Спрямувати струмінь на місце найбільш інтенсивного горіння.

Приведення в дію вогнегасників.

Вогнегасник вуглекислотний типу ОУ-2, ОУ-5 або ОУ-8: повернути маховичок вентиля проти годинникової стрілки до упору (розтруб спрямувати на палаючий предмет ще до відкриття вентиля).

Пінний вогнегасник ОП-5: рукоятку клапану повернути на 180°, перевернути вогнегасник догори дном, струмінь спрямувати на місце горіння.

Порошковий вогнегасник ОП-1: відкрити кришку вогнегасника, обертаючи у напрямку стрілки, нанесеної на кришці; узяти вогнегасник за нижню частину корпусу і енергійно струшувати, спрямовуючи порошок у вогонь.

Аерозольний вогнегасник типу ОУБ: звільнити запор кронштейну і піднести вогнегасник до вогнища пожежі; узятися лівою рукою за рукоятку вогнегасника, правою відкрити вентиль, обертаючи маховичок проти годинникової стрілки до відмови; спрямувати струмінь на місце найбільш інтенсивного горіння.

Гасіння легкозаймистих і горючих речовин, що зберігаються на складах у резервуарах різної ємності і будови, а також у тарі - залізних бочках, на об'єктах господарської діяльності можливі випадки зберігання їх у різній тарі (бочках, бідонах і т.д.), у побутових умовах зберігаються у металевій і пластмасовій тарі (бідонах, каністрах тощо), має ряд особливостей і включає два періоди: період локалізації і період ліквідації.

У перший період основною задачею є обмеження поширення вогню, рідин, що розлилися, на інші ємності. На другому етапі здійснюються заходи по безпосередній ліквідації горіння.

Невеликі вогнища горіння розлитої рідини чи займання рідини в окремій тарі можна ліквідувати первинними засобами гасіння пожеж, а саме: ізоляцією шляхом засипання вогнища горіння рідини піском (землею); ізоляцією вогнища горіння шляхом накриття вогнища горіння кошмою (брезентом); гасінням горючої рідини шляхом використання пінних і порошкових вогнегасників.

Для гасіння займань не завжди можна користуватися водою або піною. Небезпечно спрямовувати, наприклад, водяний струмінь на палаючу електропроводку чи на електроустановки, що знаходяться під напругою, тому що людина може бути уражена струмом, оскільки вода є гарним провідником. Тому перед початком гасіння необхідно зняти напругу з палаючих електропроводок і електромереж.

Якщо цього зробити не можна, то для гасіння необхідно застосовувати вуглекислотні (ОУ-2, ОУ-5) або порошкові (ОП-1) вогнегасники, суміші яких не проводять електричний струм.

Гасіння пожеж у будинках включає два періоди: - період локалізації;

- період ліквідації пожежі.

У перший період основною задачею є - обмежити розповсюдження полум'я і одночасно здійснити заходи по рятуванню людей із палаючих будівель.

На другому етапі - здійснюються заходи по безпосередній ліквідації горіння. При цьому розміри вогнища пожежі можуть бути різними. В окремих випадках займання можна ліквідувати первинними засобами гасіння пожеж, а саме: заливанням вогнища водою із відра, використовуючи воду із водопроводу або сторонніх ємностей; засипанням вогнища пожежі піском або землею, використовуючи лопати і пісок із ящика, встановленого біля входу в будівлю; заливанням вогнища пожежі водою із внутрішніх пожежних кранів; гасіння вогнища пожежі за допомогою вогнегасників.

 

При гасінні пожеж у будівлях необхідно дотримуватися заходів безпеки:

1. Згідно діючих правил, до безпосереднього гасіння пожеж не допускаються підлітки до 18 років, жінки вагітні і ті, що годують груддю дітей, інваліди, глухонімі і психічно хворі.

2. Кожний, хто бере участь у гасінні пожежі, зобов'язаний слідкувати за зміною обстановки, станом перекриттів, стін, сходових клітин, щоб уникнути загибелі людей при їх обваленні і у випадку виникнення небезпеки негайно попередити всіх працівників на ділянці і керівника гасіння.

3. При явній загрозі обвалення особовий склад виводиться у безпечне місце. Для швидкого оповіщення людей, що працюють у небезпечній зоні, керівники гасіння пожежі встановлюють єдині сигнали і доводять їх до всього працюючого складу.

4. При роботі слід враховувати можливе отруєння людей окислом вуглецю. Необхідно передбачити використання ізолюючих протигазів (або протигазів з додатковими патронами ДП-1) або, за їх відсутності, частіше підмінювати пожежників, особливо тих, що працюють на верхніх поверхах приміщень.

5. Для захисту тіла від опіків пожежники повинні бути одягнуті у відповідний одяг, мати протипожежне спорядження: сталеві каски, рукавиці, пояси, сокири. Працювати без бойового одягу і спорядження забороняється.

6. При наявності даних про витік газу необхідно входити в приміщення в ізолюючих протигазах і провітрювати його.

7. При роботі на височині слід застосовувати запобіжні пристосування для виключення можливості падіння працюючих.

8. Заборонено залишати без нагляду ствол, навіть після припинення подачі води.

9. До початку розбирання конструкції необхідно відключити розташовані на ділянці роботи електричні мережі, вимкнути всі газові мережі і прилади.

10. При необхідності звалювання димових труб, обгорілих опор чи частин будівлі повинно проводитися під керівництвом керівника гасіння пожежі і після виведення з небезпечної зони людей і техніки.

При гасінні легкозаймистих і горючих рідин:

1. Гасіння пожеж з горючими рідинами може ускладнюватись розривами резервуарів, закипанням і викидами нафтопродуктів і розповсюдженнях вогню на місцевості. Кожний робітник зобов'язаний слідкувати за зміною обстановки, при явній загрозі вибуху, викидів і розтікання горючої рідини особовий склад виводиться у безпечне місце.

2. Для швидкого оповіщення людей, що працюють у небезпечній зоні, керівник гасіння пожежі зобов'язаний встановити єдині сигнали і довести їх до всього особового складу.

3. Працюючи із піною, розчинами піноутворювачів, особовий склад повинен уникати потрапляння їх на шкірні покрови і особливо на слизову оболонку очей. При потраплянні піноутворювача ОП-1 слід промити очі 2-процентним розчином борної кислоти.

4. Пінні вогнегасники не допускається застосовувати для гасіння приладів і устаткування, що знаходиться під напругою електричного струму більш як 36В, а також для гасіння речовин і матеріалів, що взаємодіють із водою.

5. Перед застосуванням пінного вогнегасника його вихідний отвір необхідно прочистити підвішеною до ручки шпилькою.

6. Перед пуском у дію вуглекислотного (бромметиленового) вогнегасника розтруб (розпилювач) повинен бути спрямований у сторону вогню. Братися рукою (голою) за розтруб працюючого вуглекислотного вогнегасника не можна.

При рятуванні потерпілих із будинків, що палають, і при гасінні пожежі, дотримуйтесь наступних правил:

перш ніж увійти в приміщення, що палає, накрийтесь мокрим покривалом, пальтом, плащем, щільною тканиною;

двері в задимлене приміщення відкривайте обережно, щоб уникнути займання вогню від великого притоку свіжого повітря;

у дуже задимленому приміщенні рухайтесь повзком або пригнувшись;

для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину.

Запам’ятайте! Маленькі діти від страху часто ховаються під ліжками, в шафах, забиваються в куток;

якщо на вас загорівся одяг, лягайте на землю і, перевертайтесь, щоб збити полум’я; бігти не можна - це ще більше роздуває вогонь;

побачивши людину в одязі, що горить, накиньте на нього пальто, плащ або яке-небудь покривало і щільно притисніть його. На місце опіків накладіть пов’язки і відправте потерпілого в медичний заклад;

при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні крани, а також воду, пісок, землю, покривала та інші засоби;

речовини, що гасять вогонь, направляйте в місця найбільш інтенсивного горіння і не на полум’я, а на поверхню, яка горить;

якщо горить вертикальна поверхня, воду подавайте в верхню її частину;

в задимленому приміщенні використовуйте розпилений струмінь, який сприяє осадженню диму і пониженню температури;

горючі рідини гасіть сумішами, які викликають піну, засипайте піском або ґрунтом, а також накривайте невеликі осередки покривалами, одягом, брезентом і т.д.;

якщо горить електродріт, спочатку виверніть пробки або вимкніть вимикач, а потім починайте гасити вогонь;

виходити із зони пожежі необхідно в навітряну сторону, туди звідки дує вітер.

Найбільш доступними засобами гасіння займань і пожеж є вода, пісок, або грунт, ручні вогнегасники, азбестові і брезентові покривала і навіть гілки дерев або одяг.