Евакуація - це організоване виведення (вивезення) населення (у тому числі і персоналу об'єктів господарської діяльності) із осередків ураження внаслідок аварій, катастроф і стихійного лиха та зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного затоплення.
Евакуація із районів стихійних лих, а також аварій і катастроф організується начальниками цивільної оборони міст і районів та їх органами управління ЦО. Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів займаються начальники і штаби ЦО суб'єктів господарської діяльності, керівники домоуправлінь та житлово-експлуатаційних контор під керівництвом евакуаційних комісій, що створюються у містах (районах) та на об'єктах господарської діяльності.
Евакуація проводиться у найкоротші строки після її оголошення. Для здійснення цього заходу використовуються усі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний і навіть авіаційний), що не зайняті невідкладними виробничими і господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування. Певна частина населення, що підлягає евакуації, може виводитися пішки.
Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що попадають у зони можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного зараження, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини.
У мирний час практичні заходи евакуації населення, як організованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків НС (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини), плануються на випадок: загальної аварії на АЕС; всіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин, внаслідок яких виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей, що проживають у зоні можливого ураження; загрози катастрофічного затоплення місцевості; масових лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.
Для міста Києва найбільш вірогідними підставами для здійснення евакозаходів є аварії на хімічно небезпечних об’єктах, катастрофічне затоплення від повеней, паводків, а також від зруйнування греблі Київської ГЕС.
Основним документом, який визначає обсяг, зміст, строки проведення та порядок виконання евакозаходів, є план цивільної оборони (план дій у НС), який розробляється органами управління з питань НС та ЦЗН усіх рівнів, об'єктами господарювання з урахуванням особливостей, які властиві кожній території чи об'єкту, і який щорічно коригується.
Основними вихідними даними для планування евакозаходів є:
- характеристика міста, району, території, об'єктів господарювання;
- характеристика можливих надзвичайних ситуацій та їх наслідків;
— можливості міста, району, об'єктів господарювання щодо розміщення еваконаселення;
можливості транспорту, що залучається до виконання евакозаходів;
— дорожня мережа, її стан і пропускні можливості за еваконапрямками;
- можливості інженерного та технічного забезпечення виконання евакозаходів;
— можливості системи охорони громадського порядку під час проведення евакозаходів;
- засоби зв'язку та системи управління і оповіщення населення про початок проведення евакозаходів;
- можливості системи охорони здоров'я, що залучається для забезпечення евакозаходів;
— місцеві умови та сезонні кліматичні умови, які впливають на проведення евакозаходів.
Евакуаційні заходи здійснюються за рішенням місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів Рад, уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення відповідних рівнів.
Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів (відселенням або евакуацією працівників, службовців та населення) займаються начальники і штаби ЦО об'єктів господарювання під керівництвом районної (міської) евакуаційної комісії.
Евакооргани створюються: у районах (містах обласного підпорядкування) - рішенням районної державної адміністрації (виконкому міської Ради); у сільських (селищних) Радах - рішенням виконкому сільської (селищної) Ради; в об'єктах господарювання - наказом керівника підприємства, установи або організації. До евакоорганів відносяться: евакокомісії (районні, міські, селищні, сільські і об'єктові; приймальні та збірні евакуаційні пункти.
В м. Києві розпорядженням міської державної адміністрації створена міська евакокомісія та затверджено «Положення про міську евакуаційну комісію».
Головою евакокомісії району (міста, села, селища), як правило, призначається заступник голови райдержадміністрації (виконкому міської, селищної або сільської Ради), а головою евакокомісії об'єкта господарювання - один із заступників керівника об'єкту. До складу евакокомісії входять представники адміністрації (від відділів: організаційного, загального, кадрів, соціального захисту населення, народної освіти та інших), служб ЦО (зв'язку і оповіщення, медичної, матеріально-технічної, охорони громадського порядку та транспорту).
Чисельний склад евакоорганів залежить від обсягів завдань, які покладені на них.
Для особового складу усіх евакоорганів розробляються формалізовані документи, завдання, функціональні обов'язки посадових осіб, списки обліку особового складу, розрахунки транспортних засобів, плани-розрахунки проведення евакозаходів та інші документи.
Евакуаційна комісія об'єкта господарювання є робочим органом начальника цивільної оборони підприємства, установи або організації, який забезпечує проведення у життя комплексу дій щодо організованого вивозу (виводу) працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому фонді, із районів можливого впливу наслідків НС, якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіянню шкоди здоров'ю людини.
Евакокомісія у своїй роботі керується законодавчими та нормативними актами України, рішеннями і розпорядженнями районної державної адміністрації(виконкому міської Ради), наказами та розпорядженнями НЦО району, голови районної (міської) евакокомісії, наказами та розпорядженнями керівника об'єкту господарювання, прийнятими в межах їх компетенції.
Основними завданнями евакокомісії об'єкта господарювання є:
— розроблення планів евакуації (відселення) працівників, службовців на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру;
- організація та проведення у НС евакуації (відселення) працівників, службовців, забезпечення їх життєдіяльності;
- координація в межах її діяльності структурних підрозділів об’єкта щодо забезпечення проведення евакозаходів та організація життєзабезпечення евакуйованого (відселеного) населення;
- визначення основних напрямків роботи щодо проведення евакозаходів та
соціального захисту працівників, службовців, які постраждали внаслідок НС;
- підготовка та перепідготовка особового складу евакокомісії об'єкта господарювання до дій в умовах НС.
Евакокомісія, відповідно до покладених на неї завдань:
- організує розроблення і здійснення евакозаходів на випадок виникнення НС та соціальний захист працівників, службовців та населення, які постраждали від них;
- керує проведенням евакозаходів на об’єкті та забезпечує готовність евакоорганів до дій за призначенням;
- бере участь у розгляді та опрацюванні пропозицій щодо МТЗ проведення евакозаходів ОГ.
- контролює виконання завдань щодо створення для евакуйованого (відселеного) населення необхідних соціально-побутових умов та забезпечення його продуктами харчування та предметами першої необхідності;
— організовує в установленому порядку надання допомоги працівникам, службовцям та населенню, які потерпіли внаслідок НС;
— бере участь в організації фінансового, матеріального, технічного та інформаційного забезпечення проведення евакозаходів об'єктом господарювання;
— забезпечує розроблення плану дій евакокомісії об'єкта господарювання щодо організації, матеріально-технічного та інших видів забезпечення евакозаходів;
— організовує взаємодію з іншими органами управління і силами цивільної оборони щодо організації та проведення евакозаходів об'єктом господарювання;
— здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.
Евакокомісія має право:
— одержувати від адміністрації об'єкта господарювання інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань;
— заслуховувати керівників структурних підрозділів об'єкту господарювання про хід виконання завдань щодо підготовки, проведення та забезпечення евакуаційних заходів;
— залучати для проведення евакозаходів органи управління, сили та засоби
об'єкта господарювання;
— проводити комплексні перевірки стану готовності структурних підрозділів об'єкта господарювання до дій за призначенням та інших служб забезпечення щодо проведення евакозаходів.
Евакокомісія у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами об'єкта господарювання, евакокомісіями населеного пункту та району (міста), відділами з питань НС та цивільного захисту населення.
План проведення евакозаходів в надзвичайних ситуаціях об'єкта господарювання складається з пояснювальної записки та плану у вигляді таблиці. Він розробляється за видами надзвичайних ситуацій та включає:
— найменування надзвичайних ситуацій, які можуть бути на території об'єкта господарювання, та у які осередки ураження потрапляє об'єкт при стихійних лихах та аваріях (катастрофах) на сусідніх техногенно небезпечних об'єктах, що загрожують життю і здоров'ю персоналу та населенню, що мешкає у відомчому житловому фонді;
— чисельність населення (персоналу), що підлягає евакуації або відселенню;
— терміни виконання евакозаходів;
— транспорт, що залучається для проведення евакозаходів;
— матеріально-технічне та інші види забезпечення евакуаційних заходів;
— порядок приведення в готовність евакоорганів об'єкта господарювання.
Для кожного об'єкта господарювання робиться виписка із районного плану проведення евакозаходів за видами НС.
Плани проведення евакозаходів на території об'єкта господарювання розробляються евакокомісією разом з штабом ЦО об'єкта з урахуванням наявних сил і засобів і затверджуються НЦО (керівником об'єкта) і погоджується з евакокомісією вищого ступеню.
Для успішного проведення евакозаходів в населених пунктах створюються збірні евакуаційні пункти.
Основними завданнями збірного евакуаційного пункту (ЗЕП) є:
1.Організація збору працівників, службовців та населення для організованого вивезення (виведення) їх із зон можливого ураження внаслідок надзвичайних ситуацій.
2. Організація прийому, реєстрації та обліку евакуйованого населення і розподіл його по колонах.
3. Організація захисту еваконаселення на ЗЕП та створення йому належних умов життєзабезпечення.
4. Організація відправки еваконаселення із зон можливого ураження до місць його розташування.
5. Забезпечення додержання порядку та безпеки громадського правопорядку на території ЗЕП.
До складу збірного евакопункту входять: начальник збірного евакуаційного пункту та його заступник; група реєстрації та обліку - 3-5 чол.; група зустрічі та прийому еваконаселення - 3-5 чол.; помічники начальника ЗЕП з медичного забезпечення, торгівлі і харчування, транспорту, захисту населення, оповіщення та зв'язку, охорони громадського порядку; комендант ЗЕП; представники об'єктів господарювання.
В місцях прийому еваконаселення створюються приймальні евакопункти.
Основними завданнями приймального евакопункту (ПЕП) є:
1. Організація роботи по прийому та розміщенню еваконаселення, яке прибуває із зон можливого ураження внаслідок надзвичайних ситуацій.
2. Організація реєстрації та обліку евакуйованого населення, яке прибуває на ПЕП.
3. Організація захисту еваконаселення на ПЕП та створення йому мінімальних умов життєзабезпечення.
4. Організація відправки еваконаселення до місць його розміщення (розселення).
5. Забезпечення додержання громадського правопорядку та безпеки громадян на території ПЕП.
До складу приймального евакопункту входять: начальник приймального евакуаційного пункту та його заступник; група реєстрації та обліку - 3-5 чол.; група зустрічі та прийому еваконаселення - 3-5 чол.; помічники начальника ПЕП з медичного забезпечення, торгівлі і харчування, транспорту, захисту населення, оповіщення та зв'язку, охороні громадського порядку; комендант ПЕП; представники об'єктів господарювання та органів місцевого самоврядування.
На всіх етапах планування евакозаходів всіма його ланками, відпрацьовується питання організації взаємодії при проведенні евакуації, екстреної евакуації та відселення населення із районів можливих надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
ЕВАКУАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ, ВАНТАЖІВ ТА МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ І ОБЛАДНАННЯ ПРИ ЗАГРОЗІ ВИНИКНЕННЯ ТА ВИНИКНЕННІ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. З отриманням розпорядження на проведення евакуації начальники і органи управління цивільної оборони разом з евакуаційними комісіями і службами ЦО у відповідності з певними планами проводять оповіщення керівників підприємств і установ, навчальних закладів, домоуправлінь тощо, а через них робітників і службовців, їх сімей та іншого населення про час прибуття на збірні евакуаційні пункти для евакуації. Для оповіщення населення використовуються різного роду системи оповіщення, а також засоби масової інформації - радіо, телебачення, преса тощо.
Автотранспорт у більшості випадків використовується для вивозу евакуйованих на невелику відстань. При перевезеннях автотранспортом окрім пасажирських автобусів залучаються пристосовані для перевезення людей вантажні автомобілі підвищуються норми завантаження автотранспортних засобів. Автотранспорт зводиться в автоколони по 25-30 машин.
Для вивозу населення залізницею і водним транспортом використовуються не лише пасажирські залізничні состави і судна, але й інші засоби, що звичайно не застосовуються у нормальних умовах для перевезення людей, - товарні вагони і напіввагони, вантажні судна, баржі, платформи тощо. Передбачається більш ущільнене завантаження вагонів і суден, а також збільшення довжини поїздів.
Колони евакуйованих пішки, як правило, формуються поблизу збірних евакопунктів. З метою кращої організації переходу практикується розбивання колон за структурними підрозділами. Очолювати колони призначаються досвідчені і авторитетні керівники. Виведення населення пішки здійснюється по дорогах, а також колонними шляхами. Марш піших колон планується, звичайно, на відстань одного добового переходу із завданням вийти із зони можливих руйнувань (зараження).
Евакуйовані розселяються у населених пунктах місць евакуації як у громадських будівлях, так і у житлових будинках місцевих жителів (у порядку їх ущільнення).
Питання комунально-побутового обслуговування евакуйованого населення вирішуються за рахунок розширення існуючих у сільській місцевості і створення додаткових комунальних установ. Медичне обслуговування забезпечується існуючою мережею лікарень, поліклінік, медичних пунктів, аптек. Евакуйованим дітям надається можливість продовжувати навчання у школах за місцем евакуації
Місцеві органи управління, куди евакуюються люди з районів стихійних лих, аварій, катастроф, а також керівники підприємств, установ, організацій повинні виявляти постійну турботу про населення, що евакуюється, вживати заходів щодо його працевлаштування та всебічного забезпечення.
Евакуація населення з районів стихійних лих буде провадитись всіма наявними способами евакуації. Перевага буде надаватись автомобільному та залізничному транспортові. Так, землетрус у Вірменії у грудні 1988 року завдав величезної шкоди республіці, знищив багато населених пунктів, призвів до загибелі десятків тисяч людей. Евакуація з районів лих почалася одразу ж після землетрусу пішки, авіаційним транспортом, а у подальшому - автомобільним і залізничним у міру розчищення і відновлення шляхів. Все це наклало відбиток на характер дій при стихійному лиху. Населення, що потерпіло у результаті землетрусу, вивозилося у райони республіки, що не потерпіли, а також за її межі. Своєчасні і енергійні заходи керівництва країни разом з місцевими органами влади створили передумови для збереження життя і здоров'я тисяч людей, що потерпіли від землетрусу.
При аварії на підприємствах або катастрофах на транспорті силами керівників підприємств та місцевих органів здійснюється евакуація робітників і службовців, а у необхідних випадках і місцевого населення, що проживає поблизу аварії або катастрофи, що сталася, а також потерпілих. При евакуації можуть бути внесені корективи у попередні розрахунки у зв'язку із обстановкою, що склалася. Події на Чорнобильській АЕС показали, що евакуацію пішки, з огляду на обстановку, що склалася, довелося відмінити і евакуювати населення автомобільним транспортом, а невелику частину населення - залізницею. Що і було зроблено. Автотранспорт подавався просто до під'їздів будинків. Завантаження людей і необхідного майна йшло швидко, але без поспіху і метушні. Брали з собою лише найнеобхідніше - документи, гроші, продукти, одяг, фотографії рідних і близьких. Всі евакуйовані були вивезені у безпечні райони і за допомогою місцевих органів були забезпечені житлом, харчуванням, одягом, роботою, дошкільними закладами. Такі катастрофи приносять великі людські жертви і коштують великих матеріальних затрат.
При катастрофі на ст. Армавір, де вибухнули декілька вагонів із вибуховими речовинами, евакуація місцевого населення не проводилася, оскільки не було зараження території і повітря, але евакуювалися із зони руйнування люди, що потерпіли від вибуху. їх виносили у безпечне місце і
звідти вивозили автотранспортом у найближчі лікувальні заклади. У цій роботі брали участь підрозділи цивільної оборони.
Про евакуацію на випадок катастрофічного затоплення (повені), як правило, повідомляється спеціальним розпорядженням комісії по боротьбі з паводком (повінню, катастрофічним затопленням) через органи цивільної оборони. Розпорядження про початок і порядок евакуації передається всіма каналами зв'язку, телебачення для всього населення, а працюючі, крім того, оповіщаються через адміністрацію підприємств, установ, навчальних закладів. Населення, що не зайняте у сфері виробництва та обслуговування оповіщається через житлово-експлуатаційні контори та домоуправління. Населенню повідомляються місця розгортання збірних евакопунктів, строки явки на ці пункти, маршрути проходження при евакуації пішки, а також інші відомості, що узгоджуються із наявною обстановкою, очікуваним масштабом лиха, часом його попередження.
За наявності достатнього часу населення із районів загрози евакуюється разом з майном. З цією метою кожній сім'ї надається автомобільний або інший транспорт із вказівкою часу його подачі.
Евакуація проводиться у найближчі населені пункти, що знаходяться поза зоною затоплення. Розселення населення здійснюється у громадських будівлях або на житловій площі місцевого населення.
У зонах можливого затоплення тимчасово припиняють роботу школи і дошкільні дитячі заклади. Дітей переводять у школи і дитячі заклади, які знаходяться у безпечному місці.
У випадку раптової повені (катастрофічного затоплення) попередження населення провадиться усіма наявними засобами оповіщення, у тому числі і пересувними гучномовними установками.
Раптовість виникнення повені (катастрофічного затоплення) викликає необхідність в особливих діях і поводженні населення. Якщо люди проживають на першому поверсі або інших нижніх поверхах, необхідно залишити квартиру, піднятися на верхні поверхи; якщо будинок одноповерховий - зайняти приміщення на горищі. В разі перебування на роботі за розпорядженням адміністрації слід, додержуватись встановленого порядку, зайняти підвищені місця.
Пошук людей на затопленій території здійснюється і організується негайно, для цього залучаються екіпажі плаваючих засобів формувань цивільної оборони і всі інші наявні сили і засоби, у тому числі і вертольоти. При рятувальних роботах необхідно виявляти витримку і самовладання, суворо додержуватись вимог рятівників.
Успіх евакуації багато у чому буде залежати від самого населення (персоналу об'єктів), що підлягає евакуації, від його організованості і дисциплінованості при здійсненні цих заходів.
Дізнавшись про наступну евакуацію, громадяни, кого стосується цей захід, негайно готуються до виїзду (виходу) із осередку (зони) ураження (зараження, затоплення): збирають необхідні речі, підготовлюють засоби індивідуального захисту (обов'язково засоби захисту органів дихання), документи і гроші; у квартирі (будинку) знімають гардини і завіски з вікон, прибирають у тіньові місця легкозаймисті речі, безпосередньо перед залишенням квартири (будинку) вимикають електроприлади і газ, зачиняють кватирки, вікна і двері.
Із речей береться найнеобхідніше - одяг, взуття, білизна. У комплекті одягу бажано мати плащ і спортивний костюм; взуття переважно має бути гумовим або на гумовій основі. Ці види одягу та взуття найбільш придатні для використання як засобів захисту шкіри у випадку радіоактивного, хімічного або бактеріологічного зараження. Обов'язково слід взяти теплі (вовняні) речі, навіть якщо евакуація провадиться улітку.
Необхідно також узяти з собою продукти харчування і трохи питної води. Продукти харчування беруть на 2-3 доби: краще брати продукти, що не швидко псуються, зручно зберігаються та не потребують тривалого готування перед вживанням: консерви, концентрати, галети, сухарі тощо.
Найбільш необхідне, що треба узяти з собою при евакуації: паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійне посвідчення, диплом (атестат) про закінчення навчального закладу, свідоцтво про шлюб та народження дітей.
Кількість речей та продуктів харчування має бути розрахована на те, що людині доведеться нести їх самій. При евакуації на транспортних засобах загальна маса речей і продуктів харчування має складати приблизно 50 кг на дорослу людину, при евакуації пішки вона має бути значно меншою, у відповідності з фізичною витривалістю кожної людини.
Усі речі та продукти харчування повинні бути запаковані у рюкзаки, мішки, сумки, валізи або зв'язані у вузли. При евакуації пішки їх слід запакувати у рюкзаки та речові мішки, щоб зручніше було їх нести. До кожного місця з речами і продуктами прикріплюється бирка з позначенням на ній прізвища, імені та по батькові, адреси постійного місця проживання і кінцевого пункту евакуації їх власника. Відповідним чином треба підготувати до евакуації дітей дошкільного віку.
У призначений час евакуйовані повинні прибути на вказані їм збірні евакуаційні пункти (ЗЕП) для відправлення у позаміську зону. Якщо хтось захворів і не зможе з'явитися на ЗЕП, він повинен через родичів або сусідів повідомити про це начальнику цивільної оборони об'єкту (керівнику домоуправління), який вживатиме необхідних заходів для вивозу такої людини на станцію відправлення. Хворі, що перебувають на лікуванні у медичних закладах, евакуйовуються разом із цими закладами; окремі хворі можуть бути виписані та евакуйовані разом із своїми родинами.
До станцій (пристаней) посадки населення, що вивозиться у позаміську зону на транспортних засобах, із збірних евакуаційних пунктів направляється організовано. Для цього поблизу ЗЕП воно зводиться у колони (групи) - по ешелонах і вагонах, суднах та їх приміщеннях, автоколонах і машинах, які прямують на станції (пристані) завантаження, як правило, пішки.
Посадку евакуйованих у вагони, на судна та автомобілі організують старші цих транспортних засобів. Кожний громадянин повинен суворо дотримуватися встановленого порядку посадки. Не можна допускати давки і штовханини біля дверей вагонів, трапів суден або бортів автомобілів; кожний зобов'язаний зайняти своє місце у вагоні, на судні або в автомобілі у передбаченому порядку та у встановлений час.
Після завершення посадки на транспорт нікому не дозволяється виходити з вагонів, залишати судна або виходити з автомобілів. У дорозі без дозволу відповідних начальників ніхто не має права виходити на зупинках або переходити із вагонів, пересаджуватись з одного судна в інше, з одного автомобілю на другий.
При пересуванні пішки необхідно суворо додержуватись дисципліни маршу; виконувати всі команди і сигнали, що подаються керівниками маршу; дотримуватись темпу руху і дистанції під час руху; на привалах і проміжних пунктах додержуватись правил пожежної безпеки; всі учасники маршу зобов'язані надавати допомогу один одному, особливо знесиленим та відстаючим.
Висадка евакуйованих провадиться за командою старших вагонів, суден та автомобілів. Усі громадяни, що прибули у позаміську зону, повинні пройти реєстрацію на приймальних евакуаційних пунктах та розселитися на місце проживання за вказівкою робітників цих пунктів.
Населення, що прибуло за евакуацією, зобов'язане виконувати усі вказівки місцевих органів влади, брати активну участь у будівництві (дообладнанні) протирадіаційних укриттів, необхідних для захисту у випадку радіоактивного зараження, створенні певних побутових умов для проживання. Непрацюючі або ті, що втратили роботу у зв'язку з евакуацією, зобов'язані працевлаштуватись. Не допускається самовільно, без дозволу на це місцевих органів, залишати евакуйованими місце розселення, переїзд з одного населеного пункту в інший. Місцеве населення, до якого будуть підселятися громадяни у порядку ущільнення, повинно брати дієву участь у підготовці житла для евакуйованих. У цій справі треба широко застосовувати досвід прийому та розміщення робітників і службовців, що прибувають у колективні сільськогосподарські підприємства для участі у сезонних сільськогосподарських роботах.
Патріотичний обов'язок кожного громадянина - надати необхідну допомогу людям, що вимушені залишити свій дім, покинути своє майно. Зрозуміло, що ці люди спочатку будуть мати необхідність у таких предметах, як посуд, а іноді спальні речі, і в цьому їм треба допомогти.
Доброзичлива зустріч місцевим населенням втомлених та часом занепокоєних людей, що прибули з міста, - одна із умов подолання труднощів влаштування їх на новому місці.
Органи управління з надзвичайних ситуацій та у справах цивільного захисту населення беруть участь у плануванні евакуаційних заходів та всебічно сприяють підготовці евакоорганів до дій за призначенням.
Для транспортного забезпечення здійснення зазначених заходів залучається у мирний час весь транспорт, що є на відповідній адміністративній території, а у воєнний час - той, що не поставляється до Збройних Сил України.
Планування проведення евакуаційних заходів на випадок виникнення надзвичайних ситуацій є одним із головних завдань начальників і управлінь (відділів) з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення районів, міст обласного підпорядкування, місцевих органів самоврядування, об'єктів господарювання.
Евакуація широко застосовувалась при веденні війн у минулому, зокрема, під час другої світової війни. Однак, евакуаційні заходи, що здійснювались у минулому, принципово відрізняються від евакуаційних заходів, що плануються на випадок стихійних лих, аварій і катастроф. Сучасна евакуація передбачає вивід (вивіз) населення із найбільш ймовірних зон руйнування, стихійних лих, аварій, катастроф. Евакуація знижує щільність населення, що в значній мірі сприяє збереженню життя і здоров'я людей у цьому районі. На місці події залишаються формування цивільної оборони і частина населення, яка приступає до ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф.
Знання порядку, прийомів та способів евакуації, прав та обов’язків посадових осіб евакоорганів та евакуйованого населення значно сприяє швидкому та організованому залишенню небезпечних зон стихійного лиха, збереженню здоров’я і навіть життя людей та недопущенню великих матеріальних втрат.
