Необхідна оборона як спосіб самозахисту цивільних прав

Одним із способів самозахисту цивільних прав є необхідна оборона. Не підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна в стані необхідної оборони, якщо при цьому не були порушені її межі (ст. 1066 ЦК). Отже, необхідною обороною визнаються такі заходи захисту прав, які завдають шкоди їх порушнику, але не тягнуть обов'язки обороняється з його відшкодування, оскільки визнаються правомірними (припустимими).

Інститут необхідної оборони є комплексним інститутом, регламентованим як цивільних, так і кримінальним правом. Зміст необхідної оборони в цивільному праві трохи ширше, ніж у кримінальному. Якщо в кримінальному праві під необхідною обороною розуміються дії, хоча і підпадають під ознаки складу злочину, але не визнані злочином, то в цивільному праві до необхідної оборони відносяться також дії, які підпадають під поняття цивільного правопорушення, але не тягнуть за собою застосування заходів юридичної відповідальності.

Умови, при яких дії обороняється можуть бути визнані вчиненими в стані необхідної оборони, однакові як для кримінального, так і для цивільного права. Вони відносяться до нападу і захисту. Для визнання дій обороняється вчиненими в стані необхідної оборони треба, щоб напад був дійсним (реальним), готівковим і протиправним.

Дійсність (реальність) нападу означає, що напад як таке взагалі має місце. Оборона тому і називається обороною, що протидіє нападу. Тому якщо немає посягання на чиї-небудь права або інтереси, то немає підстав говорити про оборону, а тим більше про необхідну оборону. Факт нападу означає, що напад вже почалося або в наявності його безпосередня загроза.

Дещо складніше питання про протиправність нападу. Адже протиправним вважається поведінка, що порушує норми права. Однак не всяке протиправне поведінка вимагає застосування такого роду оборонних заходів. У кримінальному праві необхідна оборона може мати місце тільки проти такого правопорушення, яке законом розглядається як злочинне посягательство1. Це ж правило діє і стосовно до необхідної оборони з цивільного права. Вона неприпустима проти правопорушень, які не є діями кримінально караного характеру, хоча і підпадають під ознаки цивільного правопорушення.

Необхідна оборона є перш за все один із способів захисту прав та інтересів особи. Але оборона буде визнана необхідною, якщо подібного роду діями захищаються інтереси держави і суспільства, права і законні інтереси інших осіб. При цьому дії обороняється повинні бути спрямовані саме проти нападника особи, але не проти інших осіб, наприклад родичів або близьких нападника.

Основною умовою визнання дій необхідною обороною є неприпустимість перевищення її меж.

1 Судова практика визнає, що необхідна оборона має місце і в тих випадках, коли суспільно небезпечне посягання не є злочином, але за об'єктивними ознаками сприймається як злочинний напад. Див: Коментар до Кримінального кодексу. Загальна частина / За ред. Ю. І. Скуратова і В. М. Лебедєва. М, 1996. С. 98.

Відповідно до п. 2 ст. 14 ГК способи самозахисту повинні бути відповідні порушення і не виходити за межі дій, необхідних для його припинення. Перевищення меж необхідної оборони можливо відносно вибору засобів захисту, інтенсивності оборони та її своєчасності. Перевищенням меж необхідної оборони може бути явна невідповідність засобів захисту характеру і небезпеки нападу. Однак це невідповідність не слід розуміти механічно; потрібно враховувати ступінь і характер небезпеки, сили і можливості обороняється, а також хвилювання, яке виникає в останнього в такій складній обстановці.

Перевищенням меж оборони може бути перевищення інтенсивності захисту над інтенсивністю нападу. Наприклад, зайва поспішність або надмірна активність у застосуванні оборонних засобів, коли йдеться про загрозу нападу. Несвоєчасність використання оборонних коштів може бути пов'язана не тільки з поспішністю, але і з їх застосуванням після того, як напад закінчилося і нічим не загрожує обороняється.

Правовими наслідками дій у стані необхідної оборони з точки зору цивільного права є те, що заподіяний нападнику шкоди не підлягає відшкодуванню. Інакше вирішується це питання при перевищенні меж необхідної оборони, оскільки йдеться вже про неправомірні дії, що тягнуть цивільно-правову відповідальність. Але й тут враховується посягання потерпілого на законні інтереси оборонявшегося особи, хоча б і перевищив межі необхідної оборони1.