Структура валютних систем

Державно-правова форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин країн представляє собою валютну систему. Валютна система являє собою сукупність двох елементів: валютного механізму та валютних відносин.

Під валютним механізмом мають на увазі правові норми та інститути, які діють на національному та міжнародному рівнях. Валютні відносини мають повсякденні зв’язки, в які вступають приватні особи, фірми, банки на валютних та грошових ринках з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та валютних операцій.

Розрізняють світові та національні валютні системи. Світові валютні системи розвиваються на регіональному та глобальному (світовому) рівнях. Національна валютна система – це державно-правова форма організації валютних відносин на території певної країни. Вона встановлює певний порядок валютних розрахунків і правила роботи з валютою інших країн..Складовими елементами валютної системи є національна валюта, умови її конвертованості, режим валютного курсу, валютні обмеження в національній економіці, механізм валютного регулювання і контролю, правила використання іноземної валюти і міжнародних платіжних та кредитних засобів обігу тощо. Регіональна валютна система — це правова форма організації валютних відносин між групою країн.Найважливіші елементи такої системи:-регіональна міжнародна розрахункова одиниця; -спеціальний режим регулювання валютних курсів; -спільні валютні фонди; -регіональні кредитно-розрахункові установи. Світова валютна система включає міжнародні кредитно-фінансові інститути та комплекс міжнародних договірних та державно-правових норм, що забезпечують функціонування валютних інструментів.Елементами світової валютної системи є певний набір міжнародних платіжних засобів, валютні курси та валютні паритети, умови конвертованості, форми міжнародних розрахунків, режим міжнародних ринків валюти та золота, міжнародні та національні банківські установи тощо.

76.Еволюція валютних систем.

1. Перша валютна система (золотомонетний стандарт). 1867 р. Паризька конференція – єдиним мірилом світових грошей визнано золото. Ознаки: функціонування золота як світових грошей;фіксація золотого вмісту нац. валюти; наявність фіксованих валютних курсів;  на внутрішньому ринку золото виконує всі функції грошей;  вільне карбування золотих монет;  2. Друга валютна система (золотозлитковий стандарт). 1922 р. Генуезька конференція – національні кредитні гроші почали використовувати як міжнародні платіж. Ознаки: в обігу відсутні золоті монети; банкноти і білонні монети розмінюються на золоті зливки; відмінено вільне карбування золотих монет. Недоліки першої та другої валютних систем: недостатня еластичність;  залежність від видобутку монетарного металу; обмеженість втручання держави у сферу грошово-валютних відносин. 3. Третя валютна система (золотовалютний стандарт). 1944 р. Бреттон-Вудська конференція – впроваджено золотодевізний та доларовий стандарти. Ознаки: збереження ролі золота як розрахункової одиниці в міжнародному обігу; фіксовані валютні курси; заборона вільної купівлі-продажу золота; долар у режимі золотого стандарту; прирівнювання до золота. Недоліки: жорстка система валютних нормативів. Причини відміни: загострення внутрішньоекономічної ситуації в США; загострення світового економічного суперництва; припинення конвертованості долара в золото. 4. Четверта валютна система (паперово-валютний стандарт). 1976–1978 рр. Ямайська конференція – юридично завершено демонетизацію золота і замість золотодевізного – стандарт СПЗ. Ознаки: повна демонетизація золота у сфері валютних відносин; анулювання офіційної ціни на золото та фіксація масштабу цін; впровадження гнучких валютних курсів національних одиниць. 5. 3 березня 1979р. була створена Європейська валютна система. ЄВС використовувала золото в якості реальних резервних активів. Створений спільний золотий фонд за рахунок об’єднання 20% офіційних золотих резервів країни ЄВС в ЄФВС.ЄВС надає центральним банкам кредити для покриття часового дефіциту платіжних балансів і розрахунків.

77.Чинники та основні інструменти впливу на обмінний валютний курс.

Розрізняють кон'юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютний курс. Кон'юнктурні чинники пов'язані з коливаннями ділової активності, політичної та військово-політичної обстановки. На динаміку курсу, впливають і структурні чинники. Серед цих чинників можна назвати такі: 1.Зростання нац. доходу — підвищений попит на іноземні товари. 2.Темпи інфляції. Чим вищі темпи інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. 3.Стан платіжного балансу. Активний — підвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників. Пасивний —знижує курс національної валюти, тому що боржники продають її за іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань. 4. Різниця процентних ставок у різних країнах. По-перше підвищення процентної ставки стимулює приплив іноземних капіталів, а її зниження заохочує відплив капіталів. По-друге, процентні ставки впливають на операції валютних ринків та ринків позичкових капіталів. 5.Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції. Якщо курс якої-небудь валюти має тенденції до зниження, то фірми та банки завчасно продають її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти. 6. Ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках.7.Ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках. Вона визначається станом економіки та політичною обстановкою в країні, а також перспективами їх динаміки. 8.Валютна політика. Державне регулювання валютного курсу спрямоване на його підвищення або зниження, виходячи з завдань валютно-ек. політики. 9. Ступінь розвитку фондового ринку, який є конкурентом валютному ринку. Фондовий ринок може залучати іноземну валюту безпосередньо, а також «відтягувати» кошти в національній валюті, які могли б бути використані на валютному ринку для купівлі іноземної валюти.

Види котирування валют.

Торгівля на валютному ринку здійснюється на базі встановлення обмінного курсу валют. Процес встановлення валютного курсу є котируванням валют.

Існує два метода котирування іноземної валюти до національної:

· Пряме котирування

· Непряме котирування

Пряме котирування – при якому курс одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається в національній валюті (валюта, що котирується). Це вираження одиниці іноземної валюти у національній: 1 долар = 8 гривні.

База котирування – базова валюта – валюта, відносно якої котирується інші валюти, (звичайно нею є валюта, яка признається у всьому світі, але деколи з історичних причин базовою є більш мілка валюта) Переважно долар США використовується у вигляді базової валюти. Валюта котирування – валюта, що котирується.

Непряме котирування – це вираження одиниці національної валюти в іноземній. Переважно цей метод застосовується у Великобританії та її колишніх колоніях:1 фунт стерлінгів = 0.7 доларів.

Між двома цими методами немає економічної різниці, сутність валютного курсу єдина. Різні методи котирування створюють практичні зручності для валютних операторів, тому що виключають необхідність в додаткових розрахунках. Котирування по прямому методу на двох ринках повинні бути оберненими, тобто вартість курсового перерахунку валюти рівна 0.

Пряме котирування = 1/Обернене котирування

Котирування валют для торгово-промислової клієнтури, як правило, базується на крос-курсі. Крос-курс:

-Це співвідношення між двома валютами, яке випливає з їх курсів щодо третьої валюти;-Це курс, де долар не є валютою, що торгується;Це курс обміну між двома валютами за виключенням долара США.

79. Чинники, які визначають ступінь конвертованості валют.

Конвертованість валюти – валютний режим, за яким національна валюта може без обмежень обмінюватись па валюти інших країн.

Досягнення режиму конвертованості валюти — це складна проблема, пов'язана з глибокими якісними змінами в економічній та монетарній політиці кожної країни з метою інтеграції у світове господарство.

Конвертованість є атрибутом ринкової економіки, яка передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі і політики цін, вільну міграцію капіталу тощо.

Ступінь конвертованості визначається з погляду на те, які обмеження на операції з валютою зафіксовані у національному законодавстві. Валютні обмеження – це законодавча чи адміністративна заборона, лімітування чи регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями.

Фактори, що впливають на конвертованість валюти:-економічний потенціал країни;-стабільність її внутрішнього грошового обігу;-ступінь розвитку національних грошових ринків і ринків капіталу;-ступінь відкритості нац. економіки та її інтегрованості у світові ринки;-характер валютних обмежень.

Вільно конвертована валюта – грошові одиниці, і необмежено обмінювані інші іноземні валюти, і міжнародні платіжні кошти, у будь-якій форми і в усіх проявах операцій.

Частково конвертована валюта – це національної валюти країн, конвертованість яких тією чи іншою мірою обмежена для певних власників, в тому числі на окремі види обмінних операцій.

Неконвертована валюта – це національної валюти, функціонуюча межах однієї країни й не підлягаючий обміну інші іноземні валюти.

80. Національна валютна система.

Національна валютна система — це державно-правова форма організації валютних відносин на території певної країни. Вона встановлює певний порядок валютних розрахунків і правила роботи з валютою інших країн.

Функціонування національної валютної системи регулюється з урахуванням норм міжнародного права та національного законодавства країни.

Національна валютна система складається з таких елементів:

· назва, купюрність та характер емісії нац вал;

· ступінь конвертованості нац вал;

· режим курсу нац вал;

· режим використання іноз вал на нац території;

· режим формування і використання державних золотовалютних резервів;

· режим валютних обмежень;

· регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів;

· регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин;

· визначення національних органів, на які покладається проведення валютної політики, їхніх прав та обов'язків у цій сфері.

Призначення національної валютної системи:

· Розроблення та реалізація валютної політики

· Валютне регулювання

· Валютний контроль.

До складу національних валютних систем входять відповідні інфраструктурні ланки: банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, а також інші державні та приватно-комерційні інститути, що беруть участь у валютних відносинах.

81. Завдання та функції МВФ.

Головні статутні завдання

Першочерговим завданням Фонду визначили створення постійно діючого органу для забезпечення консультацій і співробітництва між країнами-членами з міжнародних валютних проблем. Друге завдання розкриває, по суті, кінцеву мету співробітництва у валютній галузі — сприяти збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і таким чином підвищувати й підтримувати на високому рівні зайнятість та реальні прибутки населення, розвивати виробничі можливості країн-членів. Крім того, Фонд має створювати умови для інтенсифікації й підвищення ефективності міжнародного обміну через стабілізацію валютних курсів і запобігання конкурентному знеціненню валют, сприяння встановленню багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між країнами-членами, скасування валютних обмежень, надання кредитів для регулювання платіжних балансів, сприяння скороченню тривалості та масштабів дефіцитів платіжних балансів. Тут відображене намагання полегшити виконання країнами-членами міжнародних "правил гри", дати їм змогу під час гострої нестачі іноземної валюти утриматися від введення або посилення обмежень, кон'юнктурних девальвацій тощо.

Для реалізації зазначених завдань Фонду доручили виконувати такі функції:

1. Наглядати за виконанням кодексу поведінки, що стосується політики валютних курсів та обмежень щодо платежів за поточними операціями.

2. Надавати членам Фонду фінансові ресурси, щоб вони мали змогу дотримуватися відповідного кодексу поведінки у той час, коли вони виправляють порушення рівноваги платіжного балансу або намагаються уникнути таких порушень.

3. Фонд має забезпечити форум, на якому члени організації могли б консультуватися один з одним і співробітничати з міжнародних фінансових питань.

82. Види співробітництва МВФ з урядами країн

Кожна з міжнародних фінансових організацій використовує власні форми та механізми співробітництва стосовно України, які можна класифікувати за групами залежно від певних ознак. Також наявні певні особливості у взаємовідносинах України з кожною з цих МФО.

Є такі організаційно-економічні форми співробітництва, через які проходить кожна країна, що вступає до міжнародних фінансових організацій, і які відображають процедуру відносин країни з МФО та класифікуються залежно від стадії співробітництва: - консультації на рівні експертів з обох сторін, коли ведуться переговори з конкретного питання;- обговорення проблем взаємовідносин із залученням зацікавлених установ;- фінансова участь країни в акціонерному капіталі МФО; - участь представників країни у щорічних зборах акціонерів МФО, на яких приймаються рішення про стратегічні завдання і політику, яку здійснює організація;- участь країни в оперативному керуванні організацією за допомогою постійних представників;- участь у розробці та реалізації проектів і програм;- підписання угод, меморандумів між урядом країни і відповідною організацією;- надання звітних даних та іншої інформації в межах реалізації проектів або при підготовці до них тощо;- консультаційна підтримка проектів з боку МФО;- надання грантового фінансування в рамках програм технічної допомоги навчання фахівців;- проведення макроекономічних і галузевих досліджень;- розробка рекомендацій МФО щодо підвищення ефективності макроекономічних і внутрішньогалузевих перетворень у країні - реципієнті;- створення спеціалізованих центрів тощо1.

83. Структура Світового банку.

Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку. До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку, міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.

Офіційні цілі членів Групи Світового банку – зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн, що розвиваються.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)на поч. своєї діяльності був призначений стимулювати приватні інвестиції у західноєвропейських країнах після 2-ї світової війни. МБРР надає довгострокові позички країнам-членам та гарантує кредити, які надані цим країнам приватними банками та іншими кредиторами на двосторонній основі.

Міжнар. асоціація розвитку (МАР) була створена як фін. філія МБРР з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. МАР надає кредити урядам та приватним організаціям найбідніших країн, розвиваються.

Міжнар. фін. корпорація(МФК) була організована з метою заохочування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються.

Багатостороння агенція гарантування інвестицій(БАГІ) здійснює страхування капіталовкладень від політичного розвитку на випадок експропріації, війни, зриву контрактів.

Міжнар. центр урегулюв. Інвестиційних конфліктів засновано для сприяння припливу міжнар. інвестицій щляхом створення умов для припинення й урегулювання спорів між урядами та ін. інвесторами.

84. Основні форми та методи кредитування, що використовуються членами Світового банку.

Діючи через МБРР і МАР, Світовий банк надає кредити двох основних видів: інвестиційні кредити і кредити на цілі розвитку.

Інвестиційні кредити надаються для фінансування виробництва товарів, робіт і послуг в рамках проектів соціально-економічного розвитку в самих різних секторах.

Кредити на цілі розвитку (раніше називалися кредитами для структурних перетворень) надаються шляхом виділення фінансових ресурсів з метою підтримки політичних та інституціональних реформ.

Отримана від позичальника заявка на фінансування проекту оцінюється, з тим щоб переконатися в тому, що даний проект є прийнятним в економічному, фінансовому, соціальному та екологічному відношеннях. На стадії переговорів по кредиту Банк і позичальник погоджують завдання розвитку, які вирішуються в рамках проекту, компоненти проекту, очікувані результати, контрольні показники ефективності реалізації проекту та план його реалізації, а також графік виділення коштів позики. Під час реалізації проекту Банк спостерігає за використанням коштів та оцінює результати реалізації проектів. Три чверті коштів непогашених позик управляються директорами по країнах, що працюють в постійних представництвах Банку в державах-членах. Близько 30 відсотків персоналу Банку працюють в постійних представництвах, яких по всьому світу налічується майже 100.

Довгострокові кредити МАР є безвідсотковими, проте за ним стягується невеликий комісійний збір у розмірі 0,75 відсотка наданих коштів. Стягується МАР збір за резервування коштів становить від нуля до 0,5 відсотків невикористаної суми кредиту; в 2006 фінансовому році ставка цього збору була встановлена на рівні 0,33 відсотка.

85. Діяльність регіональних міжнародних кредитно-фінансових організацій в Україні.

Основними програмами співробітництва є:

– залучення кредитів на коротко-, середньо- і довгостроковий періоди;

– розміщення на міжнародних і внутрішніх фінансових ринках цінних паперів;

– одержання грантів, субсидій, стипендій.

Україна є повноправним членом Міжнародного валютного фонду з 3 вересня 1992 року. Україна Як држава поки що фактично не має реального доступу на міжнар. фін. ринки. Зовнішнє фінансування вона може отримати переважно з офіційних джерел (це МВФ).

Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу нац. валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу У. і покликані пом’якшити ек. реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі ек. зростання в країні.

Світовий банк поєднує дві організації: Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) та Міжнародну асоціацію розвитку.

МБРР надає позики країнам за двома напрямами: інвестиційні позики та кредити на проведення структурної перебудови економіки. Об'єктами фінансування є інфраструктура (транспорт, зв'язок, енергопостачання), окремі галузі господарського комплексу (промисловість, сільське господарство, будівництво, комунально-побутове обслуговування, водопостачання, розвиток малого бізнесу, освіти та ін.). У проведенні таких операцій використовують механізми стабілізаційного кредитування та надання технічної допомоги.

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (Black Sea Trade and Development Bank), міжнародна фінансова організація, що є фінансовою основою для досягнення програмних цілей Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).

У червні 1997 р. Україна приєдналась до Угоди про заснування ЧБТР

86. Міжнародний ринок капіталів.

Позичковий капітал – це товар особливого роду, споживною вартістю якого є властивість приносити дохід у вигляді позичкового проценту. Національні ринки позичкових капіталів різних держав світу, особливо промислово розвинених країн, зростаються між собою і стають частинами єдиного світового ринку позичкових капіталів. Отже, світовий ринок позичкових капіталів є специфічною сферою ринкових відносин, в рамках якої відбувається рух грошового капіталу між країнами.

Головне призначення всіх ринків позичкових капіталів полягає в тому, щоб за посередництвом акумулюванти вільні грошові кошти господарств і перерозподілити їх між галузями різних країн. Дякуючи залученню міжнародних кредитів, розширюються кордони індивідуального накопичення, і капітали підприємців однієї країни зростають за рахунок приєднання до них капіталів інших країн. Тим самим кредит сприяє вирівнюванню національного прибутку в середній прибуток і збільшенню його маси.

З інституціональної точки зору світовий ринок позичкових капіталів представляє собою сукупність установ, через які здійснюється рух позичкових капіталів у сфері міжнародних економічних відносин. В ролі кредиторів виступають комерційні банки та інші кредитні установи, приватні фірми і організації, серед яких найважливішу роль відіграють транснаціональні банки, страхові компанії, урядові та муніципальні органи, а також Міжнародний валютний фонд, Світовий банк з його підрозділами та інші міжнародні фінансові інститути.

Основні тенденції розвитку інституціональної структури МРСК: 1. Зниження ролі банків у МРСК.
2. Підвищення ролі держави в експорті капіталу.
3. Підвищення ролі міжнародних економічних і валют-але-фінансових організацій у МРСК.
Географічна структура МРСК відбиває рух капіталу між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри.

87. Охарактеризуйте основні цілі діяльності МБРР?

Історично першою кредитною організацією Групи Світового банку став Міжнародний банк реконструкції і розвитку, міжнародний інвестиційний інститут, створений з метою:

> сприяння реконструкції і розвитку економіки країн-членів через надання їм довгострокових кредитів;

> заохочення іноземного інвестування через надання гарантій або участь у позиках та інших інвестиціях приватних кредиторів;

> сприяння довгостроковому збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і підтримці рівноваги платіжних балансів через заохочення міжнародних капіталовкладень з метою поліпшення умов праці і рівня життя країн-членів Світового Банку.

Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени Міжнародного валютного фонду.

Основна маса кредитів направляється на розвиток виробничої інфраструктури та сільського господарства, тобто в галузі, які є відносно малорентабельні з високим строком окупності витрат, куди приватний капітал не вкладається. Але без розвитку цих галузей неможливий економічний розвиток у цих країнах.

Позики МБРР надаються, як правило, на термін 15-20 років і мають п'ятирічний пільговий період. Ці позики надаються країнам, які продемонстрували певне економічне зростання та соціальний прогрес.

Якщо країни не виконує своїх зобов'язань перед Світовим Банком, за рішенням більшості членів Ради керуючих вона повинна припинити своє членство у банку на один рік. Автоматично припиняють членство у банку й ті країни, що їх виключають з Міжнародного валютного фонду.

88. Поясніть особливості діяльності та призначення МФК.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) - була створена в 1956 році з метою сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, через заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері. До складу МФК входить 174 країни.

Джерелами фінансування виступають:

> внески членів до статутного капіталу;

> кошти від повернення кредитів;

> кошти, залучені на міжнародних фінансових ринках;

> 20% коштів, позичених у МБРР.

МФК, як правило, кредитує тільки високорентабельні підприємства в індустріальних країнах. У слаборозвинутих країнах важче одержати кредит через високу кредитну ставку. Привабливою стороною цих кредитів є те, що вони спрямовані на реалізацію таких проектів, які не одержали коштів з інших джерел. Звичайно, МФК фінансує не більше як 20% загальної вартості проекту, решта коштів відшукуються за рахунок приватних компаній і комерційних банків.

Позики надаються строком на 3-15 років з пільговим терміном до чотирьох років в основних валютах. Пріоритетними для інвестування є підприємства виробничої сфери.

Крім діяльності, зорієнтованої на заохочення приватних капіталовкладень, МФК в останні роки активізувала зусилля у сфері технічної допомоги, тобто вона надає урядам країн-членів консультативну допомогу в питаннях підвищення економічної ефективності іноземних інвестицій, розробки законодавчої бази з цих питань.

У 1993 р. до МФК приєдналась Україна, що створило можливості надання нашій країні прямих інвестицій у приватний сектор економіки, фінансування проектів приватних компаній тощо.

З початку діяльності в Україні МФК зосередимо зусилля на двох основних напрямках роботи: консультаційні послуги і технічна допомога.

89. Особливості функціонування МАР.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) - була створена в 1960 р. як філія МБРР з метою надання фінансової підтримки найменш розвинутим країнам на більш привабливих умовах, ніж ті, що надає МБРР. Оскільки МАР має свій Статут і фінансову базу, то, здавалось би повинна бути незалежною, однак фактично вона виступає в ролі фонду ресурсів, яким керує МБРР.

Для отримання кредитів від цієї міжнародної організації країна повинна відповідати таким критеріям:

1) річний дохід на душу населення повинен не перевищувати 135 дол. США;

2) надзвичайно великі труднощі з платіжним балансом і відсутність перспектив самостійного розв'язання проблеми;

3) достатня економічна, фінансова і політична стабільність у країні -для того, щоб, довгострокові кредити отримані на цілі розвитку виправдали свою мету використання;

4) необхідно, щоб країна сама передусім прагнула розвиватися і впроваджувала відповідну економічну політику.

Джерела фінансування МАР формуються із:

> переказів частини прибутку МБРР;

> внесків країн першої і частково другої груп;

> повернутих сум раніше наданих кредитів.

МАР надає безпроцентні кредити строком на 35-40 років в національній валюті держави. Погашення основної суми починається після закінчення 10-річного пільгового періоду. Протягом наступних 10 років погашається по 1% суми кредиту на рік і протягом решти 30 років - по 3% на рік.

МАР так само, як МБРР, надає кредити урядам та приватним організаціям найбідніших країн, що розвиваються, під гарантії уряду. Кредити спрямовуються переважно в розвиток інфраструктури і в сільське господарство. Іноді МАР і МБРР спільно кредитують один і той же об'єкт, якщо на нього необхідні великі кошти. Також МАР сформувала Фонд для скорочення боргів найбідніших країн у сумі 100 млн. дол. США. Всього за роки свого існування МАР реалізувала понад 3 тисячі проектів, надавши позики на суму 115,9 млрд. дол. США.

90. Розкрийте сенс діяльності БАГІ.

Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) - засновано в 1988р. як організація групи Світового банку, юридично і фінансово незалежна від МБРР.

Метою створення - сприяння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються. Основні цілі, які стоятимуть перед БАГІ:

1) сприяння збільшенню припливу інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, у т. ч. страхування, за некомерційними ризиками;

2) здійснення досліджень, збір і поширення інформації для сприяння інвестуванню;

3) надання технічної допомоги країнам, проведення консультацій з інвестиційних питань.

У рамках БАГІ створена служба інвестиційного маркетингу для надання країнам-членам допомоги у маркетинговій діяльності для забезпечення інвесторів необхідною інформацією, здійснення заходів щодо залучення іноземних інвесторів.

Однак основним видом діяльності є гарантування інвестицій. Воно пропонує чотири основних типи гарантій від втрат, пов'язаних з такими явищами:

> неконвертованістю місцевої валюти

> експропріацією власності - захистом від втрат, які викликані діями уряду країни перебування у зв'язку з обмеженням або ліквідацією права власності чи контролю над нею, а також права на застраховані інвестиції;

> воєнними діями або громадськими заворушеннями

> відмова від зобов'язань за контрактом або його порушення з боку країни перебування щодо іноземного інвестора, коли останній не має можливості звернутися до суду з приводу порушення або розірвання контракту.

Гарантії надаються тільки інвесторам із країн-членів БАГІ. Строк гарантій - 15-20 років за прямими інвестиціями, за позиками - понад три роки.

Україна стала членом БАГІ 19 липня 1994 року. В Україні БАГІ співпрацює з Державною кредитно-інвестиційною компанією, опікуючись фондом передекспортних гарантій для заохочення інвестицій в АПК.