Енергетичні та інформаційні характеристики зорового аналізатора

Енергетичні характеристики зорового аналізатора виз­начаються інтенсивністю сигналів, або яскравістю. Світло­вий потік, що падає на око людини, породжує певні зо­рові відчуття.

Яскравість об'єкта можна визначити за формулою

де В_вип— яскравість випромінювання самого об'єкта, В_від — яскравість відображення об'єктом зовнішнього світла.

Яскравість випромінювання визначається потужністю та світловіддачею самого об'єкта.

Контрастність між об'єктом і фоном теж зумовлює ефективність приймання інформації оператором. Розрізня­ють два види контрасту: прямий і зворотний.

Значний вплив на ефективність сприймання інформації має характер зовнішнього освітлення. Цей вплив буде іншим при роботі оператора з інформацією, що подається у прямому чи зворотному контрасті. Збільшення освітлен­ня за прямого контрасту поліпшує умови сприймання інформації, оскільки яскравість фону зростає більше, ніж яскравість об'єкта, а за зворотного контрасту — навпаки.

Інформаційні характеристики зорового аналізатора зу­мовлені пропускною здатністю, що визначає кількість ін­формації, яку може сприйняти аналізатор за одиницю часу.

Якщо зоровий аналізатор уявити каналом зв'язку, кот­рий складається з ділянок різної пропускної здатності, то найбільша пропускна здатність — 5,6 х 10⁹ біт буде на рівні фоторецепторів (сітківки) ока, на рівні кори — 20...70 біт, а для діяльності в цілому (прийняття рішень та виконання керуючих дій людини) — 2...4 біти. Тому зоровий аналіза­тор порівнюють з інформаційною «лійкою» — на вході має місце значна кількість інформації, яка поступово змен­шується, досягаючи рівня прийняття рішення або рівня ре­акції.

19. Просторові характеристики зоровогоаналізатора

Просторові характеристики зорового аналізатора залежать від гостроти зору, поля зору і обсягу сприймання. Гострота зору характеризується властивістю ока розрізнювати дрібні деталі об'єкта. Вона визначається величиною, еквівалентною тому мінімальному розмірові об'єкта, за якого він розріз­нюється оком.

Поле зору умовно поділяють на три зони:

- центральне поле = 4°, де повніше розрізняються всі деталі об'єкта;

- поле ясного бачення ~ 30°...35°, де не розрізняються малі деталі об'єкта;

- периферійне поле = 75°...90°, в якому об'єкт тільки вияв­ляється, але не розпізнається.

Об'єкти, що перебувають у периферійній зоні, можуть бути переміщені в іншу зону при простому повороті голови або русі очей.

Обсяг сприймання характеризується кількістю об'єктів, які охоплює людина за одну фіксацію ока, тобто за симуль­танного сприймання. Доведено, що за одну фіксацію людина може охопити 4—8 не пов'язаних між собою об'єктів.

20.Часові характеристики зоровогоаналізатора

Часові характеристики зорового аналізатора визначають­ся часом та його складовими, необхідними для виникнення зорового відчуття і сприймання потрібної інформації в пев­них умовах роботи оператора.

Латентний період — це час до виникнення відчуття з початку подавання сигналу. Залежить він від потужності под­разника, його значущості, складності роботи і віку операто­ра, його індивідуально-типологічних характеристик. У се­редньому для людини він становить 150...240 млс.

Упродовж часу t ₀ — t ₃ діє подразник, втім, зорове відчут­тя починається лише через певний період t₀ — t _г тобто ла­тентний період. Зорове відчуття, що виникає в момент t₁ поступово розвивається (період t₁ — t₂) і адекватно відобра­жає сигнал протягом часу А, t₂— t ₃, тобто до кінця дії подраз­ника (t₃). Після закінчення дії подразника зорове відчуття зникає не одразу, а поступово «згасає» за період t₃— t₄, який дістав назву періоду інерції відчуття.

Критична частота мерехтіння (КЧМ) — це частота, за якої відбувається злиття поточних образів подразників у єдиний образ об'єкта, тобто окремі проблиски сигналу сприймаються сукупно.