Швидкодія характеризується часом проходження інформації по замкненому коли «людина-машина» а точніше часом функціонування СЛМ до досягнення певної мети, тобто тривалістю циклу регулювання .Цикл регулювання – це проміжок часу за який виникає відхилення у системі і відбувається його ліквідування тобто система стає такою як задано програмою.час необхідний на сприймання інформації прийняття рішень і виконання керуючих дій залежить від самого оператора, цілей та умов його діяльності.
Оператор керує системою і регулює її роботу відповідно до певної програми яка має часові характеристики. Виконання цієї програми залежить від технічних характеристик системи які зумовлюють зовн, технічні, часові обмеження.
Резервний час. Поняття резервного часу введене умовно оскільки в реальній діяльності виникають додаткові затримки інформації які збільшують час її обробки і реагування на неї. Для оцінки рівня технічних обмежень у часі використовують д=поняття ліміту та дефіциту часу. Ліміт – зовн обмеження у часі. Дефіцит – виживають тоді коли відведений оператору час менший за мінімально необхідний для вирішення задачі.
Критерієм швидкодії є час вирішення задачі, тобто час від моменту реагування оператора на надходження інформації до моменту закінчення керуючих дій опертора.
Часові характеристки діяльності оператора можуть застосовуватись як:
- показник часових обмежень
- показник швидкості перебігу нервових процесів
- характеристика процесу навчання
- характеристика узгодженості складових СЛМ
ліміту та дефіциту часу.
Ліміт – зовн обмеження у часі.
Дефіцит – виживають тоді коли відведений оператору час менший за мінімально необхідний для вирішення задачі
Закон Па́ркінсона — емпіричний закон, який стверджує, що будь-яка робота завжди заповнює весь відведений на неї час.
Сформульований істориком Сирилом Норткотом Паркінсоном у його сатиричній статті, надрукованій в британському журналі«The Economist» у 1955 році й пізніше виданий разом з його іншими статтями в книзі «Parkinson's Law: The Pursuit of Progress», (Лондон, John Murray, 1958). Паркінсон зробив свої висновки на великому досвіді роботи британських державних установ.
Згідно з Паркінсоном, у цього закону є дві рушійні сили:
· чиновник прагне множити підлеглих, а не суперників;
· чиновники створюють один одному роботу.
Він також помітив, що загальна кількість зайнятих у бюрократії росла на 5-7 % у рік безвідносно до яких-небудь змін в обсязі необхідної роботи (якщо такі були взагалі).
«Законами Паркінсона» також називають різні закони й спостереження, похідні від основного закону: так, щодо комп'ютерівзакон Паркінсона формулюють у такий спосіб: «Обсяг даних росте так, щоб заповнити все місце на носії», або: «Збільшення обсягів пам'яті та носіїв приводить до нових технологій, що вимагають більше пам'яті та місця».
Закон Паркінсона часто узагальнюють: «Попит на ресурс завжди росте відповідно до пропозиції ресурсу». Браян Трейсівисунув інтерпретацію цього у своєму курсі «21 секрет успіху мільйонерів»: «витрати ростуть так, щоб бути відповідними доходам».
Паркінсон також запропонував правило, що стосується ефективності адміністративних органів. Він визначає коефіцієнт марності комітету (англ. Coefficient of Inefficiency) як кількість його членів, починаючи з якого комітет стає повністю непрацездатним. Паркінсон привів напівжартівливу формулу для обчислення цього коефіцієнта з декількох параметрів, у результаті якої одержав коефіцієнт марності, що лежить «між 19,9 й 22,4 (десяті частки показують часткову присутність, тобто тих, хто посидів і пішов)».
14.Основні характеристики зорового аналізатора
Найбільша кількість інформації (близько 90 %) передається через зоровий аналізатор, адекватними подразниками для якого є світлова енергія, а рецептором - око. Зір дає змогу сприймати форму, яскравість, колір і рух об'єктів. Можливості зорового аналізатора визначаються його енергетичними, просторовими, часовими та інформаційними характеристиками (схема 4).
Енергетичні характеристики
Енергетичні характеристики зорового аналізатора визначаються інтенсивністю сигналів, або яскравістю. Світловий потік, що падає на око людини, породжує певні зорові відчуття. Об'єкт краще виглядатиме або сприйматиметься, якщо він випромінюватиме певну кількість світла, тобто матиме певну яскравість. Оптимальна величина коефіцієнта контрастності знаходиться в межах 0,60...0,95.
