Функцію визначаємо як роль, яку виконує соціологія як наука. В соціологічній літературі можна знайти значний список функцій соціології. Ми з цього списку обираємо найзмістовніші. Серед таких знаходимо:
- теоретико-пізнавальна: поповнення і збагачення існуючого соціологічного знання, розробка концепцій, теорій розвитку суспільства на основі дослідження соціальної дійсності;
- описово-інформаційна: Систематизація, опис, нагромадження соціологічної інформації у вигляді аналітичних записок, наукових звітів, статей, книг, комп'ютерних матеріалів, в яких відтворюється ідеальна картина соціального об'єкта, що вивчається, на основі чого робляться практичні висновки і рекомендації;
- прогностична: вироблення та обгрунтування прогнозів про тенденції розвитку соціального явища чи процесу в майбутньому;
- управлінська: соціологічна інформація слугує основою для прийняття управлінських рішень з метою оптимізації розвитку та функціонування соціальних систем, інститутів та процесів.
Значення соціології для інших наук полягає у тому, що вона дає науковообґрунтовану теорію про суспільство і його структури, забезпечує розуміння законів та закономірностей взаємодії його різних структур.
Соціологія відрізняється від інших суспільних наук. Для неї характерні пошуки законів, явищ, що виникають "між людьми", дослідження структур, тобто законів взаємного пристосування складових елементів спільності як цілого пошуку соціальних сил, що проявляються у всіх галузях суспільного життя, об'єктивних сил, що діють і в малих, і у великих спільностях, що виникають спонтанно і поза всілякими цілеспрямованими і умисними діями індивідів та інститутів.
Навіть короткий перелік об'єктів, питань, проблем, які вивчає соціологія, свідчить, що вона має безпосередній вихід на цілий ряд суспільних і гуманітарних наук. Насамперед прослідковується її тісний зв'язок з соціальною психологією. Соціологи, що розробляють проблеми соціальної поведінки індивідів та спільностей, чимало знань черпають з досліджень у галузі психоаналізу і деяких розділів психіатрії. Своєю чергою соціальні психологи разом з психологічними методами спостереження, лабораторного і природного експериментування широко застосовують соціологічні методи, анкетні опитування та інтерв'ю, контент-апаліз, соціальний експеримент.
Спільними проблемами дослідження для соціології і соціальної психології є потреби та інтереси, соціальні установки і ціннісні орієнтації, думки і настрої людей. Однак для кожної з цих наук характерний власний підхід до вивчення цих явищ. Наприклад, при вивченні громадської думки соціолога цікавлять насамперед закономірності формування думки людей в певних соціальних групах, тоді як соціальио-психологічні дослідження спрямовані передовсім на пізнання психологічних механізмів становлення і вираження громадської думки.
Соціологія активно співпрацює з соціальною статистикою -галуззю статистики, яка має своїм предметом соціальну сферу суспільства, галузь соціальних відносин і процесів. Соціальна статистика забезпечує соціології інформаційну базу для оперативного аналізу змін у соціальних відносинах і процесах, в орієнтаціях і поведінці верств і груп, для підготовки науковообґрунтованих загальнодержавних і регіональних соціальних програм, соціальної політики, розробки надійних прогнозів і проектів соціального розвитку.
Соціологія, особливо прикладна, базується на математичних знаннях у т.ч. законі великих чисел. На основі відкриттів певних константних залежностей і закономірностей між соціальними явищами виникають принципово нові ідеї, аргументи і способи пояснення останніх, що змінює старі парадигми, зумовлює появу нових методологічних і світоглядних уявлень про суспільство.
У системі суспільних і гуманітарних наук існує дисципліна, з якою зв'язок соціології є найтіснішим. Мова йде про історію. І історія, й соціологія мають об'єктом і предметом своїх досліджень суспільство та його закономірності в їх конкретних проявах. І та, й інша наука відтворюють соціальну дійсність в єдності необхідного і випадкового. Якщо історія відтворює (описує і пояснює) соціальні явища і процеси, що мали місце в минулому, то соціологія - ті, що спостерігаються в даний час. Як історія, так і соціологія мають справу, з одного боку, з наявністю в суспільстві об'єктивних, незалежних від волі і свідомості людей закономірностей, які детермінують зміст, характер і напрямок його розвитку, а з іншого, з існуванням індивідуальних, неповторних явищ і процесів, які не можуть бути причиною пояснень, мають закономірний характер, суттєво впливають на "зигзаги" в розвитку суспільства, його історії. Саме цей, другий вид закономірностей, і є предметом вивчення як історії, так і соціології.
Соціологія не може успішно розвиватися, не спираючись на результати досліджень економічної теорії, політології, соціальної філософії, етнографії, етнології, культурології тощо. Не випадково творці соціології були людьми з широкою гуманітарною і соціальною освітою і не з чистої фантазії вони окреслювали межі соціологічних досліджень.
Історичний розвиток наук, і не лише суспільних, засвідчує, що в точках, де вони стикаються і взаємодоповнюють одна одну, виникають досить цікаві і плідні теорії. Зв'язок соціології з іншими науками ми повинні розглядати швидше через призму тенденції їх зближення і об'єднання, а не їх розгалуження. Нині переважною стає тенденція до комплексного, всебічного дослідження явищ і процесів суспільного життя, до їх дослідження з точки зору декількох наук, до комбінування (поєднання) їх пізнавальних можливостей.
Отже, соціологія як самостійна наука посідає чільне місце в системі суспільних і гуманітарних наук. Нині вона - це достатньо розгалужена теоретична система знань різного рівня узагальнення: від загальних соціологічних теорій до конкретних галузевих соціологічних дисциплін і спеціальних соціологічних теорій.
