Методика спостережень за тривалістю сонячного сяяння

Приладом для спостереження за тривалістю сонячного сяяння є геліограф.

Геліограф (від грец. Helios - Сонце і grapho - пишу) - в метеорології і кліматології - прилад для автоматичної реєстрації тривалості сонячного сяйва протягом дня, тобто коли Сонце не закрите хмарами.

У СРСР найбільшого поширення набули геліографи системи Кемпбелла - Стокса, в яких кульова лінза збирає сонячні промені на картонній стрічці, розділеної часовими лініями. Внаслідок видимого добового руху Сонця на стрічці залишається чіткий пропалений слід. За російськими метрологічним стандартам, геліографічних системи Кемпбелла - Стокса є засобом вимірювання. Як правило, механічна система дозволяє відкалібрувати прилад для роботи на будь-якій широті.

Геліограф-в техніці зв'язку-оптичний телеграф, пристрій для передачі інформації на відстань за допомогою світлових спалахів. Головною частиною геліографа є закріплене в рамці дзеркало, нахилами якого виробляється сигналізація серією спалахів сонячного світла (як правило, азбукою Морзе) в напрямку одержувача сигналу. Зазвичай Г. виконувалися мобільними і монтували на тренозі. Були широко поширені в арміях багатьох країн в 19-початку 20-го століття (в армії Великобританії і Австралії-аж до 1960-х). Дальність зв'язку в хороших умовах (сонячний день, чиста атмосфера) могла перевищувати 50 км. Рекорд дальності зв'язку за допомогою геліографа (рассстояніе між точками передачі і прийому 295 км, обидві розташовувалися на гірських вершинах) був поставлений в США в 1894 р.

86. Основні способи визначення часу. Істинний, середній сонячний та поясів час

Сонячний час — система відліку часу, в якій в якості основної одиниці прийнятий інтервал (сонячна доба) між двома послідовними верхніми (або нижніми) кульмінаціями Сонця.

Істинний сонячний час вимірюється часовим кутом центра Сонця. Внаслідок нерівномірності видимого річного руху Сонця по екліптиці і нахилу екліптики до екватора істинний сонячний час вимірюється не рівномірно, внаслідок чого не зручний для практичного життя. Для усунення цього недоліку вводиться так зване середнє Сонце — фіктивна точка, що на протязі року рухається рівномірно по екватору і здійснююча відносно точки весняного сонцестояння одне обернення за той же час, що і істинне Сонце, яке рухається нерівномірно по екліптиці.

Система відліку часу, основана на середньому Сонці називається середнім сонячним часом, а інтервал часу між двома послідовними одноіменними його кульмінаціями — середньою сонячною добою, які поділяються на середні сонячні години, хвилини і секунди.

Середній сонячний час вимірюється часовим кутом середнього Сонця. Різниця між середнім і істинним сонячним часом називається рівнянням часу.

Часови́й по́яс — частина поверхні земної кулі, на якій прийнятий один стандартний час, який ще часто називають місцевим часом.

Для зручності відліку поточного часу вся територія земної кулі поділена на 24 часові пояси шириною в середньому 15°. В межах кожного такого поясу встановлюється свій єдиний поясний час.

часові пояси

Точкою відліку для часових поясів є нульовий (гринвіцький) меридіан, який проходить через Королівську Гринвіцьку обсерваторію в Гринвічі, Великобританія.

Різниця між номерами часових поясів відповідає різниці в часі між цими поясами. Тобто при переході з одного часового поясу в інший значення хвилин і секунд (часу) зберігається, змінюється лише значення годин. Але існують деякі райони, в яких місцевий час відрізняється від універсального не тільки на цілу кількість годин, але й додатково на 30, 40 чи 45 хв.

На Північному і Південному полюсах меридіани сходяться в одній точці, тому там поняття часових поясів втрачає зміст. За традицією, яка склалася, вважається, що час на полюсах відповідає універсальному часу.

Теоретично, всі часові пояси земної кулі повинні обмежуватися прямими лініями, які проходять на 7,5° на схід і захід від середнього меридіану кожного поясу, але для збереження єдиного часу на території однієї адміністративної одиниці їх межі часто зміщені відносно загальноприйнятих.

На суші кордони часових поясів ідуть не по меридіанах, а по близьких до них державних кордонах різних країн. Для великих за розмірами країн, які потрапляють до декількох часових поясів, кордон між цими поясами проходить, зазвичай, по кордонах внутрішнього адміністративно-територіального поділу цих країн.