Поняття і специфічні риси предмету і методу цивільного процесуального права

Цивільне процесуальне право - це система цивільних процесуальних норм, які регулюють суспільні відносини між судом і учасниками процесу в сфері здійснення судочинства в цивільних справах шляхом розгляду і вирішення цивільних справ у суці першої інстанції, а також в порядку перегляду судових рішень у вищестоящих судових інстанціях, перегляду рішень третейських судів та видачі виконавчих листів на примусове виконання їх рішень, відносини пов'язані з виконанням судових рішень та визнанням і виконанням рішень іноземних судів в Україні.

основні підходи у визначенні змісту предмета цивільного процесуального права:

1) це цивільні процесуальні правовідносини і процесуальні дії (чи діяльність) суду та учасників процесу;

2) це процесуальна діяльність суду та інших учасників процесу, а також процесуальні права та обов'язки суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин;4

3) це суспільні відносини у сфері цивільного судочинства або цивільні процесуальні правовідносини.

Найбільш поширеним поглядом на предмет цивільного процесуального права є його визначення через цивільні процесуальні правовідносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах, тобто як врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільних справ. Процесуальна діяльність у якості самостійного елемента предмета цивільного процесуального права ставить питання про місце і природу такої діяльності в рамках цивільного судочинства.

Особливостями предмета цивільного процесуального права є: визначає коло тих суспільних відносин, які регулюються нормами цивільного процесуального права; визначає межі застосування судом норм матеріального та процесуального права; дає можливість конкретизувати мету і завдання процесуальної діяльності суду, учасників процесу; обов'язковим суб'єктом суспільних відносин, які входять до предмета правового регулювання, є суд; дає можливість об'єднати норми цивільного процесуального права в систему; цивільні процесуальні правовідносини, які входять в предмет правового регулювання, існують у вигляді системи.

Існує також питання про те, які саме суспільні відносини повинні охоплюватися предметом цивільного процесуального права. З цього питання в процесуальній науці існує два підходи: вузький і широкий.

Представники вузького розуміння предмета цивільного процесуального права вважають, що його утворюють лише ті суспільні відносини які виникають лише з участю судів загальної юрисдикції, здійснюючих правосуддя у цивільних справах.

широкий: до предмета входять суспільні відносини з участю всіх судів, які входять в систему судів загальної юрисдикції (господарських, адміністративних і третейських судів)

Відповідно предмет цивільного процесуального права утворюють процесуальні норми і процесуальні правовідносини з приводу діяльності цих судових органів.

Метод цивільного процесуального права - це система правових прийомів регулювання які встановлюють специфічний правовий режим у сфері правосуддя в цивільних справах.

Значення методу - за його допомогою держава відповідними юридичними прийомами і засобами впливає на цивільні процесуальні правовідносини, і на цивільний процес в цілому, шляхом забезпечення відповідної (дозволеної чи необхідної) поведінки суб'єктів цих відносин.

В науці цивільного процесуального права метод правового регулювання за змістом характеризується як імперативно - диспозитивний. Це одночасне поєднання владно-контрольних і розпорядчих засад, в яких втілюються публічні (державні, суспільні) та приватні інтереси.

Найбільш повно зміст методу правового регулювання проявляється у його внутрішніх елементах:

1. У процесуально - правовому становищі суб'єктів цивільних процесуальних відносин.

2. Специфікою юридичних фактів, які є підставою виникнення, зміни і припинення цивільних процесуальних правовідносин. У якості таких юридичних фактів виступають процесуальні дій суду та учасників процесу (подання позовної заяви до суду, відкриття провадження у справі судом).

3. Особливостями застосування заходів процесуального примусу (статті 90-94 ЦПК) і юридичної відповідальності (адміністративної, кримінальної, цивільної).

4. Особливістю цивільної процесуальної форми в межах якої застосовується метод правового регулювання. Процесуальна форма визначає порядок, послідовність процесуальної діяльності суду та учасників процесу, а також порядок оформлення та фіксації результатів такої поведінки.

2. Проблемні питання сутності і значення цивільної процесуальної

Форми.

Статья Захаровой: «До питання про цивільну процесуальну форму» 2009р.

Автор цієї статті вважає, що оскільки цивільна процесуальна форма встановлена

законом, то її порушення завжди вказує на порушення закону і як наслідки може потягти за собою скасування або зміну ухваленого судом рішення. Разом з тим додержання процесуальної форми не можна зводити до формалізму. Під час здійснення правосуддя суддям не слід забувати про суть справи, не можна ігнорувати права та інтереси осіб, які беруть участь у розгляді справи. Кожна вчинена процесуальна дія повинна мати свою мотивацію і належну фіксацію у відповідному процесуальному документі. Гармонійне поєднання цих чинників буде гарантувати досягнення кінцевого результату щодо здійснення захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права.

Аналіз вчень про цивільно-процесуальну форму дозволяє поділити вітчизняних і зарубіжних науковців на напрямки залежно від того, що включається у зміст цього поняття та розкриває її сутність:

1) цивільна процесуальна форма як сукупність правил, що регулюють порядок здійснення правосуддя, або як систему вимог, умов, прав і обов’язків;

2) цивільна процесуальна форма як встановлений законом порядок діяльності суду та інших осіб, обов’язковість якого забезпечується засобами процесуального примусу;

3) цивільна процесуальна форма як особлива формв діяльності суду з розгляду і вирішення спору.

Ознаки цивільно-процесуальної форми:

1) призначена для впорядкування діяльності зі здійснення правосуддя у цивільних справах;

2) нормативність (урегульованість нормами права) – визначення поведінки осіб, організація їх діяльності та регламентація їх юридичних можливостей;

3) її залежність від системи принципів ЦППр;

4) надання процесуальних гарантій учасникам процесу, система яких складається з сукупності процесуальних прав і обов’язків, що забезпечують здійснення суб’єктивних матеріальних прав та можливості застосування судом до учасників процесу заходів процесуального примусу; система процесуальних гарантій забезпечує дотримання процесуальної форми судом і всіма учасниками;

5) системність як порядок здійснення правосуддя не може існувати за межами ЦПФ і проходить:

– в певній послідовності;

– за певними стадіями;

– з дотриманням певної інстанційності.

6) процесуальна форма характеризується певними внутрішніми і зовнішніми елементами.

Таким чином, цивільна процесуальна форма – обумовлена предметом і методом правового регулювання і визначена нормами цивільно-процесуального законодавства послідовність виникнення, розвитку і припинення цивільного процесу та порядок реалізації суб’єктами цивільно-процесуальних правовідносин свої процесуальних прав і обов’язків, процесуальних дій, здійснених під контролем і координацією суду, спрямованих на розгляд цивільної справи в суді, та процесуального порядку оформлення результатів таких дій.

Як вказує Тертишиков, цивільна процесуальна форма характеризується наявністю трьох ознак.

Провадження- це система цивільних процесуальних дій, об'єднаних кінцевою процесуальною метою (розгляд і вирішення цивільної справи).

Стадія - це система цивільних процесуальних дій, об'єднаних найближчою процесуальною метою. Наприклад, відповідно до ст. 130 ЦПК України метою провадження справи до судового розгляду є з'ясування можливості досудового врегулювання спору або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

Процесуальний режим - це ступінь урегульованості, напруженості судової процедури. Залежно від процесуального режиму і розрізняють цивільну процесуальну, господарсько-процесуальну, громадсько-процесуальну та інші процесуальні форми. Не може бути загальної процесуальної форми для всіх юрисдикційних органів.

Ці три ознаки свідчать, у свою чергу, про наявність цивільної процесуальної форми в тій чи іншій діяльності.