Це динамічна тенденція тлумачення

В загальному праві таких суперечок не виникало – одним основним правилом є те що сторони потрібно судити по тому що вони написали чи зробили, іьсуддя не повиненн щукати якість уявні.

ЦК Квебеку (поєднує заг і конт права) 1424-1432 – вплив фр законод –примат 2 тоерії. 1432 – договір повиненн тлумачитися на користь сторони що приєдналася чи споживача.

В украіни якщо виходити з ч. 3 ст.213 друга теорія утвердилася - При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Ці дві ст (213,637) майже повністю відтворює положення основ цз 1991 СРСР.

Головна презумпція тлумачення полягає в тому, що воля сторін не має вад, що зумовлюють недійсність договору.

Проблеми: 1. Тлумачення договорів до виникнення спору між сторонами, на майбутнє. З точки зору інтересів контрагентів таке тлумачення «заздалегідь» може мати сенс з превентивної точки зору, для запобігання виникненню спорів при виконанні договору в майбутньому, а якщо точніше — головний інтерес полягатиме в одержанні преюдиційного факту на випадок виникнення спору стосовно невиконання або неналежного виконання договору. Тоді виникають деякі проблеми процесуального характеру. Так, чинний ГПК передбачає у ст. 4-1 дві форми судового процесу: позовне провадження та провадження у справах про банкрутство. Якщо сторони угоди звертаються до суду з вимогою розтлумачити договір з превентивною метою, з тим, щоб уникнути порушення умов цього договору при виконанні через відсутність їх однозначного розуміння, то спір про право в традиційному для процесуальних наук розумінні між сторонами відсутній, скоріше йдеться про захист інтересів сторін, які, втім, також поки що не оспорюються і не порушуються. Вітчизняне процесуальне законодавство та доктрина не називають і не знають превентивних позовів.

2. Вказівку частини 2 ст. 637 ЦК про врахування при тлумаченні типових умов договору (типових договорів), навіть якщо в договорі й немає посилання на ці умови, вважаємо некоректною з огляду на те, що типові договори розгляда­ ються нами de lege lata як нормативно-правові акти. Через це мова може йти лише про оцінку відповідності змісту до­ говору імперативним положенням типових договорів, тоб­ то відповідність вимогам законодавства. Отже, тлумачити (з'ясовувати) зміст тієї чи іншої умови договору вважаємо можна тоді, коли сторони мають право сформулювати таку умову самостійно, коли вони в буквальному значенні слова домовилися про щось, дещо узгодили.

3. «Боротьба» між теоріями волі та волевиявлення втрачає практичне значення: сьогодні не можна обмежуватися в питанні волевиявлення лише тим, що розумів його автор або адресат при укладенні договору. Визначальним є значення, яке могла б надати волевиявленню гіпотетична розумна особа — адресат такого волевиявлення з урахуванням письмового тексту та інших важливих і відомих йому обставин, що мають значення для договору. Саме така «функціональна» позиція втілена уст. 8 Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів:

Пропозиції:

1. У ст. 213 ЦК не сформульовані принципи тлумачення договорів, складнощі у практиці застосування цієї статті можуть виникати у встановленні пріоритетів тлумачення. У разі відсутності усталених вітчизняних традицій щодо судового тлумачення господарських договорів доцільним буде запозичення правила «contra proferentem», закріпленого у ст. 4.6 Принципів УНІДРУА («якщо умови контракту, висунуті однією із сторін, є неясними, перевага надається тлумаченню, протилежному інтересам цієї сторони»), та статті 5:103 Європейських принципів контрактного права («за наявності сумнівів відносно значення терміну контракту, який не обговорювався, перевага надається тлумаченню терміну проти сторони, що поставляє»).