Інститут антимонопольно-конкурентного регулювання як складова законодавства, що регулює ринкові відносини

Інститут антимонопольно-конкурентного регулювання — група правових норм, котрі покликані регулювати відносини щодо цілеспрямованого впливу держави на взаємодію та поведінку суб’єктів конкуренційних відносин з метою їх впорядкування за допомогою системи спеціальних юридичних засобів.

Законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму в господарській діяльності, регламентується конституційними положення (наприклад, ст. 42 Конституції України,гл. З ГКУ, законами України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про природні монополії", "Про захист прав споживачів", "Про рекламу", "Про знаки для товарів та послуг" …

Ігнатюк А.І. антимонопольно-конкурентного законодавство є «… малою конституцією ринкової економіки, тому що визначає правила поведінки на ринку, захищає підприємців від антиконкурентних дій інших суб’єктів господарських відносин, сприяє формуванню конкуренційного середовища, у якому головною діючою особою повинен бути споживач»

Валітов С.С. становлення процесу регулювання конкуренції в Україні багато в чому відрізнялося від традиційних умов формування антимонопольно-конкурентного законодавства у країнах із традиційною ринковою економікою. Основні відмінності полягали, перш за все, у тому, що законодавство про конкуренцію почало формуватися за відсутності ринкових відносин, конкуренції і за наявності державних монополій. Тому українське законодавство, яке регулює конкуренцію, на першому етапі розвитку було визначено як антимонопольне законодавство чи законодавство про обмеження монополізму.

Валітов С.С. мета антимонопольно-конкурентного законодавства полягає у захисті та розвитку економічної конкуренції, яка проявляється в ефективному функціонуванні товарних ринків та суспільного виробництва, а норми законодавства про захист економічної конкуренції регулюють публічно-правові відносини, які виникають між суб’єктами господарювання у зв’язку із конкуренцією на товарних ринках;

Бакалінська О.О.- підхід, що є 2 моделі конкурентного законодавства: американська та європейська. В американській моделі законодавство антитрастів спрямоване на заборону монополій, включає норми із захисту від недобросовісної конкуренції (тяжіє до заборон). В європейській законодавство спрямоване на боротьбу із зловживаннями монополістичного характеру та забезпечення контролю за діяльністю монополій, співіснує із законодавством із захисту від недобросовісної конкуренції (тяжіє до дозволів). В Україні переважає європ.

Рокоссовська В.В.: 3 основні елементи а-к регулювання, що являєть собою сукупність правових норм щодо 1)попередження і припинення анти конкурентних (обмежувальних) угод, 2)усунення зловживань домінуючим становищем на ринку, 3)контроль за економіною концентрацією.

Рокоссовська В.В не врахувала, що у Китаї – також є 4)законодавство проти надмірної експансії зарубіжного капіталу (відстоювання інтересів державного сектора економіки, підтримканаціонального виробника).

Журик Ю.В.: антимонопольно-конкурентне законодавство України представлена двома основними правовими інститутами: антимонопольним інститутом та інститутом захисту від недобросовісної конкуренції. Додаткові інститути: інститут статусу та діяльності природних монополій, інститут господарсько-правової відповідальності за порушення антимонопольно-конкурентне законодавства, інститут статусу антимонопольних органів, інститут порядку розгляду справ антимонопольними органами. Антимонопольно-конкурентне право охоплюю набагато більше інститутів… Додаючи дещо про а-к право – прийнято вважати, що це підгалузь господарського.

Існує питання щодо того, чи є антимонопольно-конкурентне законодавство частиною господарського законодавства. Дійсно, норми антимонопольно-конкурентного законодавства містяться у Господарському кодекс України у Розділі I «Основні засади господарської діяльності» міститься Глава 3 «Обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції». Також норми, які безпосередньо регулюють порядок розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Але, норми-заборони та відповідальності містяться у Кодексі України про адміністративні правопорушення (ст.164-3 «Недобросовісна конкуренція», 166-1 «Зловживання монопольним становищем на ринку», ст.166-2 «Неправомірні угоди між підприємцями», ст.166-3 «Дискримінація підприємців органами влади і управління», ст.166-4 «Порушення порядку подання інформації та виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень» [15]; у Кримінальному кодексі України (ст.227 «Випуск або реалізація недоброякісної продукції», ст.229 «Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару». Таким чином, сферою дії цих законів охоплюються господарські, цивільно-правові відносини та інші відносини, а тому антимонопольно-конкурентного регулювання має міжгалузевий характер. А Чернелевська вказує на необхідність виділення комплексного правового інституту конкурентного законодавства в системі господарського законодавства.

Гайворонський, Жужман: Останнім часом в господарському праві України почала формуватися теорія єдиного антимонопольно-конкурентного права, або конкурентного права в широкому розумінні (подібне і з законодавством).

Бакалінська О.О.Прийняття ГК України призвело до значних колізій у пра- возастосуванні в зв’язку з істотними розбіжностями в правовому регулюванні конкурентних відносин в Законах України «Про захист економічної конкуренції» та «Про захист від недобросовісної конкуренції» і Господарському кодексі. Проблема полягала в тому, що положення глави 3 («Обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції») і 28 («Відповідальність суб’єктів господарювання за порушення антимонопольного законодавства»), а також ряду базових понять чинного ГК України відтворюють норми Закону Україна «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», який втратив чинність у зв’язку з прийняттям і набранням чинності Закону України «Про захист економічної конкуренції». На нашу думку, вирішення цієї складної та неоднозначної проблеми можливе на основі теоретично обґрунтованої та методологічно проду- маної уніфікації норм Господарського кодексу України. З огляду на те, що норми Господарського кодексу мають більш загальний характер, ніж положення Законів України «Про захист економічної конкуренції», та «Про захист від недобросовісної конкуренції», у Господарському кодексі мають знайти своє відображення лише норми, що встановлюють загальні правила здійснення конкурентного змагання, сприяють формуван- ню добросовісної конкурентної поведінки суб’єктів господарювання та ринку, а також загальні заборони (генеральні делікти) основних форм монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції, заходи від- повідальності, що застосовуються до порушників. Проте ці норми мають бути визначені достатньо широко.

Валітов С.С. - пропонує подібне: закріплення у Господарському кодексі України норм-визначень, норм-принципів та загальних заборон щодо антимонопольно-конкурентних відносин та конкретизації таких відносин у антимонопольно-конкурентному законодавстві.

Чернелевська: потребують узгодження норми господарського і кримінального законодавства шляхом обмеження застосування норм кримінального законодавства лише тими нормами, які передбачають відповідальність за найбільш серйозні порушення конкурентного законодавства. У свою чергу із господарського законодавства слід вилучити адміністративно-господарські санкції за ті дії, за які передбачена кримінальна відповідальність, і які є найбільш небезпечними для ринкової економіки (зокрема, це картельні угоди, незаконне використання товарного знаку та деякі види зловживання монопольним становищем).

Чернелевська: у точнити і деталізувати понятійний апарат конкурентного законодавства, для чого, зокрема, ст. 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” доповнити визначеннями наступних термінів: “недопущення (усунення) конкуренції – відсутність змагання між суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання не мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями; обмеження конкуренції - стан товарного ринку, коли окремий суб'єкт господарювання може визначати умови обороту товарів на цьому ринку і знижується можливість вибору споживачів”.

Чернелевська: роль конкурентного законодавства не повинна зводитися до застосування антимонопольних обмежень до суб'єктів господарювання, що зловживають ринковою владою, вона повинна бути більш широкою. Тому необхідно більше застосовувати заходи стимулювання розвитку конкуренції у монополізованих галузях економіки, саме це дозволить антимонопольному законодавству повністю трансформуватися у конкурентне.