1. До виконання прийому гравець пересувається з подовженням кроків, намагаючись "підібрати" потрібну для подовженого кроку або відштовхування ногу, що призводить до відчуття невпевненості.
2. У момент зупинки немає подовженого першого кроку або стрибка.
3. Перший крок зупинки або стрибок виконується не вперед, а перебільшено вгору, відбуваються значні вертикальні коливання центру ваги тіла.
4. Не використовується розворот стоп для гасіння швидкості, стопи ставляться вузько або на одній лінії у напрямку руху що призводить до нестійкого положення.
5. Не зігнуті ноги в тазостегнових і колінних суглобах, учень приходить на прямі ноги - рух може бути продовжено вперед по інерції, що викличе втрату рівноваги або приземлення в нестійке положення.
6. Тулуб у завершальній фазі виконання прийому нахиляється вперед, позаду стояча нога випрямляється, а попереду стояча нога згинається – невірний розподіл ваги тіла, що веде до втрати рівноваги.
1.3.4. Навчання техніки оволодіння м’ячем
Ловіння м’яча. Технічний прийом, що забезпечує впевнене оволодіння м'ячем.
У момент ловіння м'яча він може перебувати над головою, на рівні грудей, нижче пояса, відскакувати від майданчика або котитися по ньому. Ловити м'яч можна двома або однією рукою, стоячи на місці, в стрибку або в русі.
Рис. 1.5. Ловіння м’яча двома руками на місці
При ловінні м'яча двома руками на місці в вихідному положенні гравець знаходиться в стійці готовності – руки зігнуті в ліктьових суглобах до 85 ° – і утримує м'яч в полі зору (рис. 1.5). Підготовча фаза – при наближенні м'яча на рівні грудей або голови баскетболіст, випрямляючи позаду стоячу ногу, робить викрокування попереду стоячою ногою в сторону польоту м'яча і одночасно витягає руки назустріч йому майже до повного розгинання в ліктьових суглобах. Розведеними пальцями він утворює "воронку", трохи більшу за шириною м'яча; долоні при цьому звернені до м'яча.
Основна фаза – в момент торкання з м'ячем баскетболіст обхоплює його пальцями (не долонями), зближуючи кисті, а руки згинає в ліктьових суглобах. М'яч підтягується до грудей, піднімається до плеча найсильнішої руки або опускається вниз-назад до стегна, однойменним з робочою рукою. Синхронно з цим рухом, гравець робить крок назад попереду стоячою ногою з одночасним згинанням обох ніг. Таким чином гаситься швидкість польоту м'яча.
Завершальна фаза – після оволодіння м'ячем тулуб злегка нахиляють вперед, м'яч в залежності від ситуації вкривають від суперника виставленими в сторони ліктями або контролюють в положенні стійки з потрійною загрозою або стійки для початку ведення. Гравець знаходиться в готовності до подальших дій.
Для ловіння м'яча в русі характерно поєднання рухів верхніх і нижніх кінцівок, специфіка якого буде розкрита в наступних розділах, коли мова піде про конкретні ігрові прийоми, виконання яких передує оволодіння м'ячем при переміщенні гравців.
Навчання ловінню м'яча починають на місці. Більш простий і надійний спосіб оволодіння м'ячем – ловіння його двома руками. З нього й починають навчання. Ловіння м'яча однією рукою на шкільних уроках з баскетболу практично не вивчається в силу свого епізодичного використання в грі і більш складної техніки виконання.
