Шляхи використання результатів аналізу в діяльності бюджетної установи

Фінансове забезпечення діяльності бюджетних установ є необхідною умовою виконання поставлених перед ними завдань. Як складова фінансово-кредитного механізму, воно здійснюється в трьох формах: самофінансування, кредитування, бюджетне фінансування.

Основною формою фінансового забезпечення бюджетних установ виступає бюджетне фінансування, що являє собою надання в безповоротному порядку коштів із державного (місцевого) бюджету на витрати, пов’язані з виконанням державних замовлень, державних програм, утримання державних організацій. У свою чергу, серед форм бюджетного фінансування найпоширенішою є кошторисне фінансування, що передбачає виділення бюджетних коштів установам в межах їхніх кошторисів доходів і видатків [80, с. 96].

Складовими кошторису є загальний та спеціальний фонд. У загальному фонді відображаються асигнування з бюджету, яких в основному вистачає на поточні видатки. Тому необхідним напрямком діяльності бюджетних установ має стати залучення власних коштів, тобто поповнення спеціального фонду. Джерелами для цього можуть бути доходи від діяльності створених на їх базі спеціальних структурних підрозділів, введення в експлуатацію наявних приміщень та залучення спонсорської допомоги. Крім поповнення спеціального фонду фінансове забезпечення бюджетних установ можна покращити шляхом запобігання зловживань з наявними фінансовими ресурсами, а для цього потребує вдосконалення контроль за їх формуванням та використанням. Для вдосконалення державного фінансового контролю та підвищення його ефективності, в першу чергу, необхідно покращити теоретичну базу, а саме законодавчо визначити сутність бюджетного правопорушення, їх конкретний перелік та міру відповідальності щодо кожного з них, що унеможливить ухилення відповідальних осіб від покарань [57, с.127].

Також задля уникнення дублювання функцій органами державного фінансового контролю необхідно чіткого розподілити їх завдання та функції. З метою попередження порушень у діяльності бюджетних установ необхідно більшу увагу приділити попередньому контролю. Крім того, якісному контролю за формуванням доходів і видатків бюджетних установ, забезпеченню ефективності використання фінансування та економії грошових і матеріальних ресурсів сприятиме запровадження автоматизованої системи обліку з використанням сучасних програмних продуктів.

Реформа бюджетної сфери, що сьогодні проводиться органами державної влади, повинна докорінно змінити не лише організаційну структуру бюджетних установ, а й сам механізм їх функціонування. Таке реформування, як показує досвід, стосується та контролюється в першу чергу на вищому рівні управління, тобто бюджетних установ найвищої ланки (принцип «згори-вниз»). А бюджетні підприємства та організації, які знаходяться у районних центрах, селищах, селах зазвичай реформуються по інструкції без ініціативи управлінського персоналу цих структур. Таким чином, функції бюджетних установ виконуються, але могли б виконуватися набагато краще, якби працівники дбали про результативність діяльності своєї установи [120].

На нашу думку, необхідно у кожній бюджетній установі проводити аудит ефективності діяльності. Це повинен бути постійний безперервний контроль з боку керівника, бухгалтера чи іншої уповноваженої особи з бюджетної установи, а також регулярний щорічний незалежний аудит органами Державної фінансової інспекції.

Також у бюджетній організації повинен бути плановий відділ, який поряд з прогнозуванням і плануванням, буде здійснювати аналіз отриманих результатів. Завдяки аналізу здійснюється кількісна та якісна характеристика тих змін і відхилень від планових показників, які відбуваються в установах, з'ясовуються їх причини­ виявляються резерви та розробляються превентивні заходи з метою усунення виявлених негативних тенденцій на майбутнє. Результати проведеного аналізу впливають на планування, контроль та формування стратегії підприємствами з метою ефективного управління ними [50].

Проведений аналіз діяльності Локачинської РДА свідчить про невикористання повною мірою наявних можливостей та прихованих резервів.

На балансі Локачинської РДА знаходиться значна частина приміщень, які не використовуються та які потребують ремонту, реконструкції, модернізації. Вільних коштів для цього немає. Тому ми пропонуємо надати ці приміщення в оренду в безоплатне користування строком на 4-6 місяців приватним підприємствам за умови, що останні проведуть там ремонтні роботи. У подальшому приміщення можна буде здавати в оренду на вигідних умовах. Таким чином, бюджетна організація буде отримувати дохід у спеціальний фонд, будівлі та споруди не будуть руйнуватися та занепадати від невикористання, а приватні підприємці отримають приміщення під оренду.

Нобхідно проводити ґрунтовний аналіз доречності подальшого утримання частини будівель і споруд, що не використовуються, та доцільності резервування чи консервування таких будівель, можливості продажу, часткового продажу, передачі у лізинг, оренду, суборенду, приватизації тощо.

Ще одним моментом, який необхідно змінити, є ставка орендної плати. На нашу думку, правильніше було б її розраховувати ринковим методом на основі ставок орендної плати за метр квадратний у даному населеному пункті чи районі. Методика розрахунку орендної плати, визначена Кабінетом Міністрів України, не завжди пропонує вигідні умови в першу чергу для бюджетних установ. Останні повинні самостійно визначати порядок обчислення та сплати орендних платежів залежно від окремо взятої ситуації [23].

Також ми рекомендуємо тимчасово вільні кошти бюджетних установ розміщувати на банківських рахунках з метою отримання додаткового доходу. Цю норму також необхідно закріпити на законодавчому рівні.

Методики аналізу, які представлені у сучасній літературі, більшою мірою стосуються приватних підприємств. А от для бюджетних організацій, які є неприбутковими, чітко визначеної методики обчислення економічного, соціального та інших ефектів немає. Тому необхідно проводити подальші розробки і дослідження у даному напрямку.

Особливої уваги заслуговує аналіз виконання кошторису спеціального фонду бюджету. Проблема недовиконання плану за доходами спеціального фонду, що існує в наш час пояснюється недосконалістю системи їх планування, а також нестабільністю формування дохідної бази бюджету в цілому та спецфонду зокрема, внаслідок постійних змін планових показників протягом року. Останнім часом зазначені доходи переглядаються у середньому двічі на рік. У зв’язку з цим постає проблема в посиленні наукового обґрунтування перспективного бюджетного прогнозування і планування дохідної бази бюджету та запровадженні стратегічного бюджетного планування [94, с.198].

Постійне збільшення у спеціальному фонді частки загальнодержавних доходів та їх спрямування на цільові видатки зменшує ресурсну частину загального фонду державного бюджету, а також послаблює контроль виконання запланованих надходжень і бюджетних програм. Більшість ревізій і перевірок саме в питанні формування дохідної і видаткової частини кошторису спеціального фонду бюджету розкриває безліч порушень нормативно-правових актів, наслідком чого є незаконні видатки коштів загального фонду бюджету. Отже, спецфонд втрачає своє головне призначення в частині залучення власних надходжень бюджетних установ, адже він створювався з метою обрахування й посилення цільового використання позабюджетних коштів цих установ.

Таким чином, на основі вище сказаного можна сформулювати наступний висновок: через специфічність діяльності бюджетних установ цілий ряд традиційних підходів до аналізу, що використовується комерційними організаціями, є непридатними для згаданих установах. Тому виникає необхідність пошуку шляхів адаптації методик економічного аналізу до специфіки бюджетних установ.