Cтруктурний розвиток сільського господарства України

Природноресурсний потенціал України в сільському господарстві залишається досить вагомим у світі. Потенціал земель, придатних для рільництва, становить 33 млн. га з 41,7 млн. га всіх угідь. Земельні ресурси України за площею орних земель перевищують земельні ресурси країн ЄС, зокрема, Німеччині – у 2,8 рази, Великобританії-5,1 рази, Франції 1,9 рази, Італії-3,7, Польщі -2,3, Іспанії -2,2, Румунії-3,5, Угорщини-6,5, Болгарії-8,6, Греції та Швеції-12, Болгарії-8,6, Фінляндії-15, Австрії-24, Нідерландів-37, Швейцарії -у 83 рази. Сільськогосподарський потенціал порівняно із США за цим показником становить 18%, відповідно, РФ-25, Китаю-27 і Канади-72,9%. Агарна потужність України є ключовим екзогенним фактором розвитку сільського виробництва та його інтеграції у світовий економічний простір.

У балансі поділу території за призначенням земель відбулися істотні зміни, зокрема, площа сільськогосподарських угідь скоротилася з 70,7% у 1990р.до 63,8% у 2010 р., а частка орних земель з 80,7% до 75%. Тенденція до скорочення попиту на земельні ресурси в Україні є результатом трансформаційних процесів в економіці.

Статистика свідчить про те, що, починаючи з 2000 року, виробництво продукції сільського господарства стабілізувалося, але порівняно з 1990 р –скоротилося на 80 процентних пунктів. Водночас провідні країни ЄС і США утримували стабільну позицію, а весь інший світ має зростання виробництва на 20%.

Ресурси сільського господарської праці в Україні є найбільшим порівняно з розвинутими країнами ЄС, США і Канадою. Якщо в розвинутих країнах ЄС на 100га сільськогосподарських угідь припадає—1,6-1,8 умовного середньорічного працівника, то в Україні понад 10 чоловік. Попит на робочу силу порівняно з базовим періодом скоротився майже у 5 разів, а отже, посилилася міграція безробітних у міста, зростає частка сільського населення, що вважається зайнятим у присадибному підсобному господарствах. Надлишок робочої сили, яка пропонується на ринок, створює передумови її низької ціни.

Баланс зерна. Середньорічне виробництво зерна в Україні у 1990-2010рр. становило 33 млн. т, експорт – 3,3 млн. т, імпорт—0,9млн.т, усього - 31,1млн. т. ресурсів.

Виробництво олійних культур. Ринок насіння олійних культур, зокрема зовнішній, став стимулятором розширення їх виробництва в Україні, незважаючи на їх грунтовиснажливий характер і спадну врожайність. Якщо у базовому 1990 р було вироблено 2,6 млн. т насіння соняшнику, то у 2000—3,5млн.т, в 2011—8,6млн.т., що спричиняє надзвичайну виснаженість грунтів.

Баланс картоплі. Середньорічне виробництво картоплі за 15 років становило—17,3 млн. т, у 1990—16,7 млн.т, в 2011—24,2млн.т.Посівні площі і виробництво картоплі на 98% розміщено у присадибних і підсобних господарствах населення, що не відповідає суспільним інтересам і вимогам національної продовольчої безпеки.

Цукровобуряковий комплекс. В аграрній політиці України на першому етапі економічних трансформацій сільському господарстві ресурсам цукру для експорту надавалося велике значення. Проте після приватизації заводів виявилося, що вони не можуть контрактувати необхідний обсяг цукрової сировини за прийнятими для сторін цінами. Тому на наступному етапі трансформацій нові господарі заводів імпортували тростинний цукор-сирець. Виробництво цукрових буряків спочатку поширилося на нетрадиційні регіони (Донецький, Кримський, Запорізький), а потім почало невпинно скорочуватися. Якщо у 1900 р. було вирощено понад 44 млн. т, то у 2011—18,7 млн. т буряків, що послугувало приводом для ліквідації 85 з 195 заводів, які діяли в 1990 р. Негативні тенденції підприємництва в галузі зберігають свій характер.

Овочівництво. Середньорічне виробництво овочів і продовольчих баштанних культур у середньостроковій ретроспективі було на рівні—6 млн. т у 1990 р. і у 2010 – 9,8 млн. Середній експорт становив 71 тис. т., імпорт—47 тис. т на рік.

Ринок фруктів, ягід і винограду. Виробництво плодів, ягід і винограду в середньостроковій ретроспективі становило 2,1млн.т., у 1990 вироблено 2,9 млн. т, в 2011р.—1,9 млн. т. Експорт вина та інших виробів з плодовоягідної сировини становив 94 тис. у розрахунку на свіжу продукцію.

Молочний продуктовий комплекс. Середньорічне виробництво молока у 1990 р. становило 24, 5 млн. т., в той час як нині цей показник -11,2 млн. т., причому більшість молока виробляється в приватних господарствах, що спричиняє зростання його собівартості та унеможливлює суцільний контроль за його якістю.

Баланс м’яса. Середньорічне виробництво м’яса (забійна вага худоби і птиці) у 1990 р. становило 4,4 млн., у 2010 - лише 2,1 млн. т, що створило загальну негативну тенденцію. Середньорічний експорт становив 168 тис. т на рік. Решта балансових ресурсів м’яса надходила на внутрішній ринок у фонд споживання.

Останнім часом відбулася різка зміна пріоритетів аграрної політики розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні. Якщо на початку реформ йшлося про переваги спеціалізованого фермерського господарства, що базується на приватній власності на землю, то нині – про повернення до державної підтримки великих товаровиробників у сільському господарстві.

Пошук нової парадигми розвитку сільського господарства відбувається в умовах, коли розвинуті країни ЄС, США та Канада є традиційними конкурентами на світових ринках продовольства. Ці країни обіцяють скоротити державну підтримку фермерів лише у середньостроковій перспективі. У цей період ліберальна політика стосовно села в Україні є згубною, адже сільське господарство завжди є проблемною галуззю, яка функціонує в умовах нестабільності та економічної незбалансованості, причинами якої є, по-перше, наслідки дії природно-кліматичних і біологічних факторів, а по-друге – низька еластичність попиту та пропозиції на ринках продовольства, що посилює коливання обсягів виробництва і доходів сільськогосподарських товаровиробників.

Нова парадигма розвитку українського сільського господарства виходить з його позитивної ролі та місії у світовому просторі. Вони визначені кількісними ресурсними перевагами, зокрема орних сільськогосподарських угідь (понад 31 млн. га), що відповідає 5 місцю після США, Китаю, РФ і Канади. З виробництва зерна Україна посіла у 2004 р. 7 місце, цукрових буряків—4, картоплі—3, молока-7, м’яса всіх видів13 місце. Сільське господарство 11 регіонів України є пріоритетним і може формувати експортний потенціал України.