Міжнародний рух капіталу та міжнародні інвестиції

1. Поняття інвестицій, інвестиційний процес

Іноземні інвестиції – всі види цінностей, які вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством країни

Міжнародні інвестиції – інвестиції, які передбачають різнонаціональну належність учасників інвестиційного процесу

Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій інвесторів щодо вкладання коштів в об’єкти інвестування

Інвесторами можуть бути:

– фізичні особи

– юридичні особи

– держава

2 групи інвесторів:

1. Індивідуальні – окремі фізичні або юридичні особи, які самостійно, без посередників здійснюють інвестиційну діяльність

2. Інституціональні – фінансові посередники, які акумулюють гроші індивідуальних інвесторів і здійснюють спеціалізовану інвестиційну діяльність (як правило, операції з цінними паперами)

Види інституціональних інвесторів

– інвестиційні фонди

– інвестиційні кампанії

– страхові кампанії

– пенсійні фонди

– спеціалізовані інвестиційні банки

– інвестиційний цикл

Інвестиційний цикл – комплекс заходів від моменту прийняття рішення про інвестування до заключної стадії інвестиційного процесу

3 періоди інвестиційного циклу

I. Предінвестиційна фаза

II. Фаза інвестицій

III. Експлуатаційний період (період отримання прибутку)

Інвестиційний процес – ряд інвестиційних циклів, що постійно повторюються

Капіталовкладення – інвестиції в основний капітал (це поняття вужче, ніж поняття інвестицій). Інвестиційні вкладення – не тільки в основний капітал

Форми інвестицій

1. Гроші

2. Рухоме і нерухоме майно

3. Різні фінансові інструменти

4. Нематеріальні цінності

5. Земля

Валові інвестиції – загальний обсяг вкладень за певний період

Чисті інвестиції – валові інвестиції мінус сума амортизації

Прямі інвестиції – здійснюються безпосередньо самим інвестором

Непрямі інвестиції – здійснюються посередником

 

2. Форми міжнародного руху капіталу

Класифікація міжнародного руху капіталу

I. За джерелами надходження:

1. Рух офіційного капіталу – переміщення через кордони коштів державного бюджету

– державні позики

– державні займи

– державні гранти

– державна допомога

Рух офіційного капіталу відбувається за 2-ма типами угод:

– Bilateral (між двома країнами)

– Multilateral (стосується міжнародних організацій)

2. Рух приватного капіталу – переміщення коштів недержавних фірм, організацій, банків

II. За храктером використання:

1. Рух підприємницького капіталу – кошти, що прямо або побічно інвестуються в виробництво з метою отримання прибутку

2. Рух позичкового капіталу – кошти, надані в міжнародну позику з метою отримання заздалегідь визначених, фіксованих відсотків

Як правило, приватний капітал є підприємницьким, а офіційний – позичковим

III. За строком інвестування:

1. Середньострокові (> 1 року)

2. Довгосторокові

IV. За метою вкладення:

1. Прямі іноземні інвестиції (ПрІІ) – вкладання капіталу з метою:

– забезпечення довгострокового економічного інтересу

– встановлення контролю над об’єктом

Як правило, ПрІІ є приватними

2. Портфельні іноземні інвестиції (ПтІІ) – вклади в іноземні цінні папери, що не дають інвестору право контролю над виробництвом, а здійснюються з метою отримання лише дивідендів

Як правило, ПтІІ є приватними

3. Прямі іноземні інвестиції

Прямі іноземні інвестиції – …

 

2 типи ПрІІ

– нові інвестиції (green field investment)

– купівля існуючих підприємств, за рахунок поглинання, злиття

3 точки зору розглядання інвестицій у бух. обліку

– первісні

– приріст капіталу

– …

3 джерела ПрІІ

– вивіз власного капіталу

– реінвестування прибутків

– внутрикорпораційні кредити (розглядаються як позичковий капітал)

Організаційні форми ПрІІ

1. Здійснюються за каналами ТНК

2. 10% – на інші кампанії

ТНК – корпорації, що здійснюють міжнародну виробничо-інвестиційну діяльність на базі ПрІІ, займаються міжнародним виробництвом

ПрІІ вкладаються у:

1. Дочірні кампанії – підприємства, де інвестор-нерезидент має > 50% капіталу (кампанії мають власний бух. баланс)

2. Асоційовані кампанії – підприємства, де інвестор-нерезидент має < 50% капіталу

3. Філія – підприємства, де інвестор-нерезидент має 100% капіталу

4. Представництво – установа, яка не є підприємством, здійснює представництво філії, не має власної виробничої діяльності

Кількісні критерії ПрІІ

У більшості країнах:

– Якщо ≥ 10% капіталу знаходиться в руках інвестора-нерезидента, то такі інвестиції – прямі

– Якщо інвестор-нерезидент має < 10% капіталу, мають місце портфельні інвестиції

У деяких країнах:

– Якщо інвестор-нерезидент має < 10% капіталу і інвестор безпосередньо керує підприємством, то такі інвестиції – прямі

Загальні тенденції вивозу капіталу

До ІІ-ї Світової війни:

1. Більшість капіталу, що вивозиться, надходить у країни, що розвиваються

2. Більшість капіталу, що вивозиться, – це офіційний капітал, менша частина – приватний

3. Більшість капіталу, що вивозиться, – це позичковий капітал, менша частина – підприємницький

4. Більшість приватного капіталу, що вивозиться, – портфельні інвестиції, менша частина – прямі

5. Темпи вивозу капіталу повільні і менші, ніж темпи зростання світової торгівлі

Після ІІ-ї Світової війни

1.1. До кінця 80-х рр. – питома вага інвестицій, які надходять у ПРК, зростає, а в країни, що розвиваються, – зменшується

1.2. З кінця 80-х рр. – питома вага інвестицій в країни, що розвиваються, зростає (в останні 10 років), але все таки більша частина інвестицій знаходиться в ПРК

2. У вивозі капіталу приватний капітал переважає офіційний

3.1. До 1993 р. обсяг прямих інвестицій переважав обсяг портфельних інвестицій

3.2. Після 1993 р. значно зріс обсяг вивозу портфельних інвестицій і в деякі роки навіть перевищував обсяг вивозу прямих інвестицій

4. Вивіз підприємницького капіталу значно зріс і перевищив вивіз позичкового

5. Темпи зростання інвестицій значно збільшилися і з 80-х рр. переважають темпи зростання світової торгівлі

Причини різкого зростання портфельних інвестицій (з 1993 по 1997 рр.)

1. Лібералізація міжнародних фінансових ринків

2. Глобалізація міжнародних фінансових ринків

3. Концентрація значних фінансових ресурсів в руках інституціональних інвесторів

5 найбільших в світі портфельних інвесторів

1. США

2. Японія

3. Великобританія

4. Гонконг

5. Сінгапур

Причини, що призвели до скорочення обсягу портфельних інвестицій

1. Азіатська фінансова криза перервала тенденцію зростання обсягу портфельних інвестицій 1997 р.

2. Російська фінансова криза (серпень 198 р.), 2-ий етап Азіатської фінансової кризи (листопад 1998 р.)

3. Латиноамериканська фінансова криза (грудень 1998 р. – січень 199 р.)

Динаміка світових ПрІІ

Обсяг ПрІІ підраховується за експортом або за імпортом. Обсяг експорту ПрІІ за останні 20 років зріс із $50 млрд до $420 млрд щорічно

Розрізняють 2 показники, що характеризують вивіз ПрІІ

– Щорічний вивіз капіталу – свідчить про тенденції у даному році (не можна додавати результати для різних років)

– Акумульований (накопичений) вивіз інвестицій – розраховує весь обсяг вкладених інвестицій

Ці показники дуже різні, їх не можна порівнювати

За останні 20 років спостерігалися 3 хвилі зростання ПрІІ

– 1969-1971 рр.

– 1986-1990 рр.

– 1993-1997 рр.

1986 р. – глобальний інвестиційний бум (ГІБ)

Характеристика ГІБ

– до 2-ї половини 80-х рр. – приріст інвестицій щорічно: 2-3%; з 2-ї половини 80-х рр. – 20-30%

– до 2-ї половини 80-х рр. – загальна сума всіх інвестицій: < $100 млрд у 1990 р. – $220 млрд

Світова економічна рецесія 1990-1992 рр. перервала ГІБ – обсяг інвестицій зменшився до $180 млрд, але з початку 1993 спостерігається відновлення ГІБ. У 1997 р. обсяг щорічних ПрІІ (за експортом) зріс до $424 млрд