Стосовно сутності міжнародної організації серед спеціалістів існують два підходи: звужений (інституціональний) та розширений. Відповідно до першого трактування
міжнародна організація — це стабільний інститут багатосторонніх
міжнародних відносин, який створюється,
щонайменше, трьома сторонами
(державами) і має погоджені учасниками
цілі, компетенцію та свої постійні органи.
Міжнародні організації мають також інші специфічні політико-організаційні норми (статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень).
Якщо виходити з самого визначення, а також з міжнародних юридичних норм, то належність до міжнародних організацій визначають такі критерії:
— об'єднання різнонаціональних сторін (держав, юридичних та фізичних осіб);
— погоджені, спільні, постійні цілі;
— наявність міжнародного установчого документа;
— постійні організаційні інституції;
— політико-організаційні норми;
— юридична рівність учасників;
— відповідність цілей створення та діяльності загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права.
При цьому всі міжнародні організації є різними, а елементами, що відрізняють одну від одної, є: сфера діяльності, цілі, характер компетенції, організаційна структура, членство, процедурні аспекти.
Представники другого підходу твердять, що:
міжнародна організація — це будь-яка група або асоціація, яка у
своїй діяльності виходить за межі однієї
країни і має постійну структуру органів.
Таке розширене тлумачення припускає віднесення до міжнародних організацій транснаціональних корпорацій, так званих «революційних груп» і навіть кримінальних угруповань.
Крім того, в західній літературі часто використовується термін «міжнародний інститут» у трьох значеннях:
— міжнародної конференції (конґресу);
— міжнародної комісії (комітету);
— міжнародної організації.
Усі ці установи, безумовно, мають родову спільність: міжнародна сфера діяльності, міжнародний характер компетенції та відповідний механізм здійснення регулювання міжнародних відносин. А відрізняються вони своїм місцем та правовим станом у системі міжнародних відносин. Міжнародні конференції та міжнародні комісії, як правило, не є суб'єктами міжнародного права, а міжнародні організації — так.
Сучасні міжнародні конференції можна класифікувати за складом учасників, за географічним охопленням, цілями, рівнем і термінами скликання (рис. 1.2).
Рис.1.2. ТИПІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Міжнародні конференції є тимчасовими міжнародними органами,
діяльність яких не регулюється міжнародно-
правовими нормами через відсутність
міжнародної правосуб'єктності.
Робота конференцій будується згідно з власними правилами процедури і регулюється тимчасовими організаційними структурами.
Міжнародні комісії та комітети створюються зазвичай на основі міжнародної угоди, їхня діяльність має постійний характер, вони створюють певні механізми для її забезпечення, а тому більш, ніж конференції, схожі на міжнародні організації.
Міжнародні організації можна розрізняти щонайменше за трьома базовими критеріями: членство держав, географічне охоплення, компетенція. Крім того, характеристику можна доповнити ознаками юридичного статусу, характеру діяльності, періоду функціонування та порядку вступу до організації (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
