Один із засновників геополітики Карл Хаусхофер залічував Японію до «острівних країн з континентальним типом мислення». На відміну від іншої острівної держави — Англії, яка завжди відгороджувалася від континентальної Європи, протиставляла себе їй, Японія, навпаки, підтримувала тісні зв'язки з Азією, насамперед із Китаєм, Кореєю й зобов'язана континенту практично всім: від писемності до засобів праці й виробництва. Безумовно, це запозичення
збагатилося й адаптувалося до особливостей національної самосвідомості й набуло самобутності. Японці не без підстав вважають свою країну «Країною, де сходить сонце», країною «духовного достатку». Філософські погляди японців характеризуються самозаглибленістю, граничною зосередженістю, медитативною спрямованістю, що підсилює думку про злиття людини з природою, Космосом.
Геополітика Японії й нині віддзеркалює особливості її географічного положення та політичного становища. Острівне розташування, перенаселеність, нестача природних ресурсів, з одного боку, а з іншого — могутня промисловість, що динамічно розвивається, гостра потреба в ринках збуту визначили прагнення Японії посісти у світовому ладі місце, гідне її потенціалу. Йдеться, зокрема, про наполегливе бажання Японії стати постійним членом Ради Безпеки ООН.
Поки що політичний вплив Японії не відповідає її економічній могутності. Донині у світі присутні сталі анти-японські настрої, зокрема в Росії. Ці настрої сягають своїм корінням у глибини понад 300-річної історії становлення і розвитку російсько-японських відносин. Агресія Японії щодо Росії у 1904—1905 pp., жахлива окупація Далекого Сходу в 20-х роках, бої на озері Хасан і Халхін-Гол, некоректна поведінка Японії стосовно СРСР у роки Другої світової війни (Японія потопила 80 транспортів, які йшли зі США з вантажами, отриманими за «ленд-ліз») — усе це сприяло створенню іміджу Японії як підступної, жорстокої держави.
Через ці та низку інших причин досить низький рейтинг взаємних симпатій японців і росіян. Ця неприязнь багато в чому обгрунтована проамериканською орієнтацією японського керівництва. Фактичними союзниками США та Японія стали в 1981 p., підписавши мирний договір і «договір про безпеку». Головна теза цих договорів — «відбиття радянської «грози». У своїй зовнішній політиці Японія надає важливого значення союзницьким відносинам зі Сполученими Штагами Америки, але в той же час виявляє глибоку зацікавленість у міжнародному співробітництві.
Користуючись значною фінансовою допомогою США, Японія після Другої світової війни досягла найвищих у світі темпів розвитку промисловості й сільського господарства, приросту товарів і послуг. Середньорічні темпи зростання ВВП до 90-х років XX ст. становили близько 8—10 відсотків. Стрімке економічне зростання Японії зумовили численні фактори: орієнтація на досягнення людської думки у сфері нової техніки, технології, організації виробництва й менеджменту, виняткова працездатність народу, боротьба за найвищу якість продукції, жорстка економія. У результаті наприкінці 80-х років XX ст. Японія посідає друге місце у світі (після США) за виробництвом ВВП.
Японія постійно пропонує сотні можливостей переконатися в тому, що нові ідеї у цій країні народжуються як ніде в світі. Приклад тому «Панасонік — центр» — спеціальний виставковий центр, щось на кшталт міста майбутнього. Тут, зокрема, демонструють техніку завтрашнього або навіть післязавтрашнього дня. Ви приходите додому, і ваші вхідні двері гостинно відчиняються, «упізнавши» ваші відбитки пальців, голос і очі. З вами привітається симпатичний робот-дво-рецький, який, не сходячи з місця, ввімкне для вас світло, кондиціонер, закип'ятить воду в чайнику, а також розповість, куди пішли ваша друга половина й діти. В сусідній кімнаті плоский телевізор на півстіни покаже вам ліс, гори, пустелю, коралові рифи (кімната в цей час наповнюється відповідним ароматом).
Проте в середині 90-х років Японія, як і багато інших країн Заходу і Південно-Східної Азії, стала сповзати в смугу депресії. Почалося повільне й болісне зниження виробництва товарів і послуг. У середині 90-х років Японію наздоганяє могутній сусід — Китай.
У зовнішній політиці, зокрема у відносинах із сусідами належить розв'язати три ключові проблеми. Перша: суперечка з Росією щодо т. зв. північних територій. Прагнення Японії отримати південні Курили й чотири острови не підтримуються ні політичною елітою, ні населенням Росії. Друга: економічна. Японія порушує питання про спільне освоєння з Росією енергетичних ресурсів Сибіру й Далекого Сходу, відводячи при цьому Росії роль сировинного додатка. На це Росія нізащо не піде. Третя: геополітична. Японія намагається взяти під контроль зв'язки Далекого Сходу та Європи через Середню Азію. Іншими словами, в геополі-
тичному плані йдеться про витіснення Росії з Далекого Сходу й Середньої Азії.
