Зовнішня політика сучасної України. Україна у світовій спільноті

Україна займає певне місце у системі сучасних міжнарод­них відносин. Основні цілі, геополітичні акценти, пріоритети та напрямки зовнішньої політики сучасної України сформульовані у Акті незалежності України, у Декларації про державний су­веренітет, виступах Президента та інших документах.

Головною метою зовнішньої політики України є забезпечен­ня її національних інтересів, захист прав та інтересів її грома­дян за кордоном, створення сприятливих умов для соціально-економічного розвитку нашої держави.

Україна проводить відкриту, чесну та принципову зовніш­ню політику, засновану на принципах та нормах міжнародно­го права.

У Декларації про державний суверенітет України записано, що:

♦ Україна, як суб'єкт міжнародного права, здійснює безпо­середні відносини з іншими державами, укладає з ними договори, бере участь у діяльності міжнародних органі­зацій у обсязі, який є необхідним для ефективного забез­печення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, інформаційній та інших сферах;

♦ Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру та міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у за­гальноєвропейському процесі та європейських структурах;

♦ Україна визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнарод­ного права перед нормами державного права;

♦ Україна урочисто проголошує про свій намір стати у май­бутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках та дотримується трьох без'я­дерних принципів: не використовувати, не виробляти та не купувати ядерної зброї. (Див. Декларація про держав­ний суверенітет України, липень 1990 p.).

Основні напрямки зовнішньої політики України були доповнені у Зверненні Верховної Ради України "До парла­ментів та народів світу" (грудень 1991 р.). У ньому говорить­ся: "Україна будує демократичну правову державу, першо­черговою метою якої є забезпечення прав та свобод людини. З цією метою Україна буде неухильно дотримуватись норм міжнародного права, керуючись Загальною Декларацією прав людини, Міжнародними пактами про права людини, які Україна ратифікувала, та іншими міжнародними доку­ментами".

Геополітичні акценти зовнішньої політики України:

♦ Україна - європейська держава, тому вона повинна зміцнювати, розширювати всебічні зв'язки, відносини із державами Європи.

♦ Україна - колишня республіка колишнього СРСР, була тісно пов'язана з усіма його колишніми республіками, що потребує збереження та подальшого розвитку взаємови­гідних відносин з ними.

♦ Україна - морська держава, що зумовлює необхідність розвитку взаємовигідних відносин із країнами Чорно­морського та Середземноморського басейнів.

♦ Україна не може забезпечити себе власними сировинни­ми ресурсами (нафта, вугілля, золото, діаманти та ін.). Це примушує закуповувати їх за кордоном - у Росії, Турк­менії, Ірані та ін.

Після "помаранчевої" революції 2004 р. у зовнішній політиці та міжнародних відносинах Україна обрала головний стратегі-

чний курс на євроінтеграцію, що спрямовує державу на вступ до Євросоюзу (ЄС) та військово-атлантичного блоку (НАТО). Розглянемо основні пріоритети та напрямки зовнішньої політики української держави.

1. Центральним напрямком зовнішньополітичної діяльності України є плідна робота в Організації Об'єднаних Націй, в її спеціалізованих органах, установах, структурах, та міжнародних організаціях. Україна бере участь у роботі практично всіх органів та установ ООН. Наприклад, Україна є членом Дитя­чого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) та вносить свій вклад у вирішен­ня проблем розвитку дітей у сучасному світі.

Україна входить в Економічну та Соціальну Раду ООН (ЕКОСОС), що створена у 1946 році та здійснює міжнародні економічні й соціальні відносини.

Україна бере активну участь у роботі Міжнародного агент­ства з атомної енергії' (МАГАТЕ), що засноване у 1957 p., з проблем використання атомної енергії у мирних цілях та підви­щення надійності й безпеки атомних електростанцій, а також є членом численних міжнародних і європейських інституцій, організацій, є ініціатором створення союзу держав Чорноморсь­кого басейну ГУАМ, до якого входять Грузія, Україна, Молдо­ва, Вірменія тощо.

2. Наступний напрямок зовнішньої політики України - це зовнішньополітична дипломатична діяльність.

Дипломатичні відносини Україна встановлює на засадах рівноправності, суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи одне одного, визнання територіальної цілісності та не­рухомості існуючих кордонів.

Дипломатичні відносини з Україною встановили понад 100 країн з 226. Одразу після проголошення незалежності Україна означила 23 держави, будівництво відносин з якими стало при-оритетним. Серед них країни-сусіди (Росія, Білорусь, Угорщи­на, Польща, Болгарія, Туреччина), держави, де проживають ук­раїнці (у США - понад 2 млн. чол., Канаді - близько 1 млн. чол., Бразилії - 150 тис. чол., Чехії та Словаччині - 110 тис. чол., Аргентині - 150 тис. чол., Франції - 80 тис. чол., Австралії -

40 тис. чол. та ін.), а також країни, на котрих "зав'язані" еко­номічні інтереси республіки (Іран, Кувейт, Ватикан, Ізраїль й ін.).

3. Важливим напрямком зовнішньої політики сучасної Ук­раїни є встановлення, підтримка та всілякий розвиток економ­ічних, культурних, науково-технічних відносин з усіма країна­ми світової спільноти, за винятком країн, котрим за рішенням Ради Безпеки ООН оголошена економічна блокада.

Міжнародні економічні відносини із закордоном налагоджу­ються Міністерством економічних зв'язків України. А Міністер­ство іноземних справ працює над створенням сприятливої пол-ітико-дипломатичної атмосфери для економічних, культурних та інших відносин.

4. Четвертий напрямок зовнішньої політики України - це участь у вирішенні глобальних проблем сучасного світу. Гло­бальні проблеми сучасності - це сукупність найгостріших світо­вих проблем, вирішення яких потребує об'єднання зусиль всіх народів та держав. Головна їх особливість полягає в тому, що кожна з них має загальний характер, що зумовлено цілісністю сучасного світу.

Основними глобальними проблемами світової спільноти є: ♦ Знаходження шляхів сталого економічного розвитку у зв'язку з тим, що сучасні технологічні структури досяг-ли своєї межі. Ця проблема є особливо важливою, бо від її вирішення залежить вирішення усіх інших проблем. Сучасна модель виробництва та споживання - це ви­робництво капіталу, який не має внутрішньої міри і прагне нескінченного зростання. Суспільне багатство ототожнюється із великим накопиченням товарів, а сус­пільний прогрес із безмежним збільшенням їх кількості та різноманітності. Розвинуті держави споживають у 20 разів більше ресурсів планети, ніж держави, що розви­ваються. Це дозволило економістам та соціологам гово­рити про вступ розвинутої частини індустріального світу у стадію суспільства споживання. Зараз уже зро­зуміло, що розвиток суспільства споживання та його розповсюдження на всі країни планети може призвести до такого тиску на природне середовище, який вик­личе планетарну катастрофу.

♦ Проблеми війни та миру, забезпечення міжнародної без­пеки, роззброєння та конверсії, зміцнення довіри до співробітництва між народами. Роззброєння це гостра необхідність, але це не одномоментний акт, а важкий та тривалий процес. Вирішенню цієї проблеми повинні при­свячуватись зусилля всіх держав та народів.

♦ Екологічні проблеми, що можуть бути порівняні з на­слідками ядерної катастрофи. Екологічна проблема у її су­часному вигляді виникла у 60-х pp. XX ст., коли почали посилюватись симптоми екологічної кризи. Екологічна криза - це різке погіршення стану істотного середовища існування людини в результаті зростаючого отруєння та забруднення землі, води й атмосфери.

♦ Складовими компонентами екологічної кризи є: порушен­ня істотного балансу газового складу атмосфери; руйну­вання озонового шару атмосфери; стан живої та неживої природи, що викликають загальне потепління на планеті в негативному плані.

♦ Продовольча проблема - дефіцит продовольства, у бага­тьох країнах люди голодують та помирають від відсутності харчування.

♦ Демографічна проблема - висока народжуваність, швид­кий зріст населення у ряді регіонів (Африка, Азія, Океа­нія) та скорочення народжуваності, збільшення смерт­ності у розвинутих країнах, у тому числі в Україні.

♦ Подолання економічної та культурної відсталості, жебрац­тва в країнах, що розвиваються, в Азії, Африці, Латинській Америці.

♦ Проблема дотримання соціальних, економічних та індиві­дуальних прав і свобод особистості, боротьби з міжнарод­ною злочинністю та тероризмом, наркоманією, гуманіза­ція міжнародних відносин.

Усі ці проблеми гостро виявляються в Україні і потребують активних, невідкладних заходів з їх вирішення.

5. Одним з найважливіших напрямків зовнішньої політики України є збереження та подальше зміцнення добросусідських стосунків з колишніми республіками СРСР. Україна дуже зац­ікавлена у добрих стосунках з усіма країнами колишнього СРСР. Особливе значення для України мають відносини з Росією. Нас зв'язують загальні економічні, політичні, військо­во-стратегічні інтереси, історична доля та культурні традиції.

Підприємства України мали постійні господарчі зв'язки із 33 тис. підприємств інших республік. Сьогодні для забезпечен­ня діяльності усіх підприємств та організацій України необхід­но ввезти майже 25 млн т вугілля (17,8% від потреби), 52 млн т нафти та газового конденсату (85,5%), 9,5 млн т ділової дереви­ни (46,8%), 100 млрд м3 природного газу (80%), 205 тис. т ба-вовни-волокна (100%) та ін.

Механізм здійснення міжнародних відносин у рамках існуючої з 1991 р. Співдружності Незалежних Держав (СНД) та координа­ція їх зовнішньополітичної діяльності здійснюється Україною на засадах узгодження про створення СНД та інших його документів.

Треба зазначити, що відносини між об'єднаними в СНД державами складаються не просто. Потрібен час, терпіння та бажання і праця, щоб молоді незалежні держави змогли нала­годити на рівноправних засадах відносини одне з одним. Не­залежна Україна не посягає на інтереси інших держав, але ніко­ли нікому не дозволить диктувати собі будь-які умови.

6. Важливим напрямком зовнішньої політики України є участь у вирішенні складних та невідкладних військово-пол­ітичних проблем.

У зв'язку з розпадом СРСР гостро стали питання про май­бутнє ядерного потенціалу СРСР, про розподіл зовнішньоеко­номічних боргів та спадкоємство підписаних СРСР договорів з ядерних та звичайних озброєнь.

З усіх цих питань Україна зайняла чітку та ясну позицію. Вона підтвердила свої міжнародні обов'язки та заявила про своє правонаступництво по усіх договорах та узгодженнях колиш­нього СРСР, які відповідають загальнолюдським нормам та не суперечать корінним інтересам українського народу.

26 лютого 1992 p. перший Президент України Л.Кравчук у Хельсінкі поставив свій підпис під Заключним Актом Наради по безпеці та співробітництву у Європі (СБСЄ), який був підписаний у 1975 р. 33 главами держав та урядів європейсь­ких країн, а також США і Канади.

Заключний Акт - це хартія взаємодій та взаємовідносин дер­жав, націлена на мирний розвиток європейського континенту та усієї планети, співробітництво народів, поважання прав людини.

Україна заявила, що буде дотримуватись Договору 1991 р. між США та СРСР про обмеження та скорочення стратегічної наступальної зброї. Вона звільняється від ракет з ядерними боєголовками та інших видів ядерної зброї. У подальшому Україна буде без'ядерною та нейтральною державою.

Україна виконує Договір про звичайні збройні сили, які підпадають під дію цього договору. Вони створюються виключ­но для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості кордонів України у мінімальних, необхідних лише для оборони цілях. Припускається, що Збройні сили Україні матимуть численність 250-400 тис. чол. та будуть складатися з трьох видів - сухопутних військ, військово-повітряних та військово-морських сил.

Таким чином, складовою та невід'ємною частиною політич­ної діяльності держави є зовнішня політика, покликана регулю­вати взаємовідносини між державами та народами на міжна­родній арені.

Зовнішньополітичний курс будь-якої держави - є продов­женням ЇЇ внутрішньої політики та відображує характер держав­ного і суспільного устрою.

Головна мета й основні напрямки зовнішньої політики Ук­раїни - це забезпечення сприятливих умов для удосконален­ня та демократизації суспільства, просування його шляхом соціального прогресу, досягнення загальної безпеки й роззб­роєння, розвиток міцних дружніх, добросусідських відносин та різностороннього співробітництва, участь у вирішенні гло­бальних проблем сучасності, сприяння зміцненню та прогре­су світової спільноти.

Питання для самоконтролю

1. Як Ви розумієте поняття "міжнародні відносини"?

2. У чому специфіка міжнародних відносин?

3. Хто виступає суб'єктами міжнародних відносин?

4. На яких рівнях здійснюється міжнародна політика?

5. На яких принципах здійснюється міжнародна політика?

6. Які зовнішні пріоритети України?

7. Які основні завдання зовнішньої політики України?

Рекомендована література

1. Акт проголошення незалежності України. Прийнятий Верховною Радою України. - К., 1991.

2. Декларація про державний суверенітет України. - К., 1990.

3. Конституція України. - К., 1996.

4. Несун Н., Репринцев В., Каминский П. Украина в зарубежных доктринах и стратегиях XX столетия //Век XX и мир. - 1996. - №1.

5. Політологія: Підручник /За заг. ред. проф. В.Г. Кремень, проф. М.Г. Горлача - Х„ 2001.

6. Політологія: Підручник /За наук. ред. А. Колодій. 2-е вид., перероб. та доп. - К., 2003.

7. Коппель ОА., Пархомчик О.С. Міжнародні відносини XX століття. - К., 1999.

8. Кремень Т. Державний суверенітет України у добу глобалізації // Політика і час. - 2003. - № 10.

9. Лещеико Л. Національні інтереси України та її зовнішньополітична стратегія //Політика і час. - 1993. - № 2.

10. Політологічний енциклопедичний словник. 2 вид. - К, 2004.