Резерви зростання продуктивності праці — це можливості більш повного використання продуктивної сили праці, усіх факторів підвищення її продуктивності за рахунок удосконалювання техніки, технології, поліпшення організації виробництва, праці управління. Резерви тісно пов'язані з факторами зростання продуктивності праці. Якщо той чи інший фактор розглядати як можливість, то використання пов'язаного з ним резерву — це процес перетворення можливості в дійсність.
Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.
Резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і науково-технічний прогрес, удосконалення організації виробництва, праці й управління. Тому в кожній конкретний період треба використовувати ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат.
Резерви зростання продуктивності праці класифікують за різними ознаками: за часом використання, за ознаками можливості їхнього використання, за напрямками роботи, за місцем виявлення і використання. Більш докладно класифікація резервів зростання продуктивності праці наведена у табл. 8.4.
Таблиця 8.4
КЛАСИФІКАЦІЯ РЕЗЕРВІВ ЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ
| Ознака | Види резервів |
| За часом використання | а) поточні резерви: можуть бути використані залежно від реальних можливостей протягом місяця, кварталу або року. б) перспективні резерви: їхнє використання передбачається в перспективі через рік або декілька років згідно з довгостроковими планами підприємства. |
Продовження табл. 8.4.
| Ознака | Види резервів |
| За ознаками можливостей використання | а) резерви запасу: наприклад, недовикористання устаткування чи потужності зі змінності роботи, вивчені, але ще не впроваджені передові методи праці. б) резерви втрат: втрата робочого часу (внутрішньозмінні і цілоденні простої, прогули і всі не передбачені планом неявки на роботу; непродуктивні витрати праці), брак, перевитрата палива. |
| За напрямками роботи | а) соціально-економічні: визначають можливості підвищення якості використовуваної робочої сили; б) матеріально-технічні: визначають можливості застосування більш ефективних засобів виробництва; в) організаційно-економічні: визначають можливості удосконалення об'єднання робочої сили і засобів виробництва. |
| За місцем виявлення і використання | а) народногосподарські: більш багаті природні ресурси і їхнє комплексне використання, б) галузеві: спеціалізація підприємств, концентрація і комбінування виробництва, удосконалювання техніки і технології і ін. в) внутрівиробничі: крім поділу на поточні і перспективні, вони ще поділяються на дві групи: резерви зниження трудомісткості продукції і резерви кращого використання сукупного робочого часу. |
Резерви зростання продуктивності праці можна підлити на дві групи:
1 група) резерви поліпшення використання живої праці (робочої сили) —це всі резерви, пов'язані з організацією умов праці, підвищенням дієспроможності працюючих, структурою і розміщенням кадрів, створенням організаційних умов для безперебійної роботи, а також із забезпеченням досить високої матеріальної і моральної зацікавленості працівників у результатах праці.
2 група) резерви більш ефективного використання основних і оборотних фондів — це резерви кращого використання основних виробничих фондів (машин, механізмів, апаратури й ін.) за потужністю і за часом, а також резерви більш ощадливого і повного використання сировини, комплектуючих матеріалів, палива, енергії й інших оборотних фондів.
Необхідною умовою виявлення і використання резервів є їхня кількісна оцінка. Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах. На конкретний період часу величину резервів можна визначити як різницю між досягнутим і максимально можливим рівнем продуктивності праці.
Оцінку впливу зниження трудомісткості продукції, поліпшення використання робочого часу, зміни кооперованих поставок, скорочення втрат від браку і т.д. на рівень продуктивності праці на можна визначити за допомогою таких формул:
Зростання продуктивності праці (у %) в залежності від ступеня використання робочого часу визначається за формулою:
(8.16)
Або 
(8.17)
де Ф’р.ч. — плановий ефективний фонд часу одного робітника, год.; Фр.ч. — базовий ефективний фонд часу одного робітника, год.; ΔФплр.ч — передбачена зміна середньої величини ефективного фонду часу у плановому періоді, год.
Зростання продуктивності праці (у %) в залежності від процента скорочення трудомісткості виготовлення продукції визначається за формулою:
(8.18)
де а — скорочення трудомісткості виготовлення продукції, %.
Зростання продуктивності праці (у %) в залежності від скорочення втрат від браку розраховується за формулою:
(8.19)
де Бпл, Б0 — відповідно проценти втрат від браку в плановому та звітному періодах, %.
Зростання продуктивності праці (у %) в залежності від зміни кооперованих поставок визначається за формулою:
(8.20)
де Трк — трудомісткість зміненого обсягу кооперованих поставок в плановому періоді, нормо-год.; Тр0 — трудомісткість продукції у звітному періоді, нормо-год.; k зб — коефіцієнт збільшення обсягу продукції у плановому періоді; Рпитома — питома вага основних робітників у їхній загальній чисельності у звітному періоді.
Зростання продуктивності праці (у %) в залежності від зміни обсягу виробництва та чисельності працюючих розраховується за формулою:
(8.21)
де Взб — планове збільшення обсягу виробництва, %; Рзб — збільшення працюючих згідно плану, %.
Зростання випуску продукції (у %) за рахунок підвищення продуктивності праці визначається за формулою:
(8.22)
На підприємствах для використання резервів розробляють плани організаційно-технічних заходів, де зазначаються види резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх реалізації, втрати на них, строки проведення, а також відповідальні виконавці.
