Державний бюджет (англ. budget - сумка) - це фінансовий план видатків держави та джерел їхнього покриття (за рік).
Згідно із Законом України "Про бюджетну систему України", бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади. Доходи та видатки бюджету
Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку Вона бере свій початок у XVI ст.
Була загальновійськова казна, до якої надходили прибутки від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачалися на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів тощо.
У 1990 р. прийнято Закон "Про бюджетну систему України", згідно з яким державний бюджет складається з двох ланок - загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів. За ними закріплені доходи та видатки.
До основних джерел доходів відносять:
- податки;
- платежі за використання природних ресурсів (воду, землю);
- неподаткові надходження (від приватизації);
- доходи від операцій з капіталом;
- офіційні трансферти;
- цільові фонди
54.
Бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними доходами (податки та податкові доходи бюджету). За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей).
Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати кошти більше, ніж це дозволяють фінансові можливості.
Причинами бюджетного дефіциту в Україні є:
- структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурних перетворень;
- збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств;
- неефективний механізм оподаткування суб’єктів господарювання;
- значний обсяг тіньової економічної діяльності;
- нецільове і неефективне використання бюджетних коштів;
- втрати, розбазарювання вироблений продукції, крадіжки тощо.
За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:
• відкритий — офіційно визнаний у законі про бюджет;
• прихований — офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит — негативніше явище, ніж відкритий.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.
Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.
Свідомий визначається характером фінансової політики держави — вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки.
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.
Активний — це спрямування коштів на інвестиції в економіку,що сприятиме зростанню ВВП. Пасивний — покриття поточних витрат.
Джерелами покриття дефіциту виступають: 1) державні позики; 2) грошова емісія.
Державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути:
1) додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;
2) підвищення рівня оподаткування;
3) зменшення видатків;
4) випуск нових позик.
Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відношення бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2—3 %. У разі використання грошової емісії основним чинником дефіциту є напрям призначення цих коштів — в інвестиції чи на поточні витрати. Якщо кошти спрямовуються в інвестиції, то це дає можливість отримати певний дохід, що, в свою чергу, амортизує сплеск інфляції. У разі використання коштів на поточні витрати інфляція стає невідворотною.
19. Проаналізуйте сутність і функції грошей. Гроші за своєю сутністю — це загальний еквівалент. Розкриваючи сутність грошей, К. Маркс у своїй праці»Капітал» дав їм таке визначення:»Специфічний товарний вид, з натуральною формою якого суспільно зростається еквівалентна форма, стає грошовим товаром, або функціонує як гроші».
Сутність грошей як загального еквівалента виявляється в тому, що гроші:
- це економічна категорія, яка виражає певні притаманні товарному виробництву виробничі відносини між людьми;
- це загальноприйнятий засіб стихійного врахування кількості і якості уречевленої в товарі суспільно-необхідної праці;
- споживна вартість грошей (на тому етапові розвитку, коли вони були представлені товаром) подвоюється за рахунок задоволення потреби в загальному еквіваленті;
- поява грошей (у їх розвиненій формі) розколює увесь світ товарів на товар еквівалент як носій вартості та на всі інші товари як носії споживної вартості.
У процесі реалізації своєї сутності як загального еквівалента гроші виконують певні функції. У сучасній західній економічній літературі виділяють три функції грошей. К. Маркс у своєму дослідженні походження і суті грошей виділяв п’ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світові гроші. 1. Міра вартості — перша і головна функція грошей. Її сутність полягає в тому, що гроші виступають засобом виміру вартості всіх інших товарів.Отже, гроші в цій функції — певний еталон, за допомогою якого вимірюється вартість будь-якого товару. За незмінності вартості товару зміна вартості грошей приводить до зміни ціни як форми вираження вартості. 2.Масштаб цін — це фіксована вагова кількість грошового металу і його кратних частин, прийнята в даній країні як грошова одиниця. За допомогою масштабу цін вирішується технічна проблема порівняння грошового металу. Масштаб цін у законодавчому порядку встановлюється державою, яка може його змінювати, тому що він не пов’язаний зі зміною вартості грошового товару (золота). Як би не змінювалася вартість золота, 1 грам завжди буде складати 1 тисячну частку кілограма. 3. Засіб обігу. Сутність цієї функції грошей полягає в тому, що гроші виступають посередником в обміні товарів] У формулі Т — Г — Т вони є засобом здійснення цієї метаморфози, засобом обміну однієї споживної вартості на іншу. Ця функція грошей нерозривно пов’язана з функцією міри вартості і її зовнішнім виявом. На відміну від функції грошей як міри вартості тут потрібні вже не ідеальні, а реальні гроші. 4. Засіб нагромадження. Сутність функції грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються в скарб. Цю функцію виконують повноцінні гроші, хоч у практиці грошового обігу товаровиробники накопичують і їх знаки у вигляді паперових та неповноцінних грошей. 5.Засіб платежу. Сутність функції грошей як засобу платежу полягає в тому, що покупець оплачує товар не в момент придбання товару, а через якийсь час. У цьому русі грошей, що здійснюється після руху товару, реалізується їх функція як засобу платежу. Вона тісно пов’язана з іншими функціями грошей і насамперед із їх функцією як міри вартості.
20. Дайте характеристику видам грошей.
За критерієм матеріально-речового змісту розрізняють дві групи носіїв грошових властивостей: повноцінні (товарні та металеві) і неповноцінні (паперові та кредитні):
Повноцінні — це гроші, номінальна вартість яких відповідає вартості благородного металу, що міститься в них. До повноцінних відносять товарні та металеві гроші.
Неповноцінні гроші — це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. До них відносяться паперові, кредитні гроші та білонна монета.
Змішані форми грошей ─ гроші, якими користувалися в період переходу від повноцінних до неповноцінних грошей.
Товарні гроші — це різновид грошей, які є товаром (наприклад худоба, зерно, мушлі, хутра). Тобто предмети, які можна безпосередньо використовувати, проте одночасно, вони виступають і як еквівалент вартості інших товарів. Купівельна спроможність товарних грошей ґрунтується на вартості, властивій конкретному товару, який виступає в ролі грошей.
Металеві гроші спочатку з'явилися як шматки металу різної форми та ваги, з часом вони трансформувались у форму монет. Монета грошовий знак, виготовлений з металу (золота, срібла, міді або сплавів) встановлених законом ваги і форми, що використовується як засіб грошового обігу та платежу.
Паперові гроші — це гроші, що не мають самостійної вартості, або ця вартість не співрозмірна з номіналом. Вони випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законним платіжним засобом на всій території.
Кредитні гроші — це права вимоги до фізичних або юридичних осіб, спеціальним чином оформлений борг, зазвичай у формі переданого цінного паперу, які можна використовувати для покупки товарів (послуг) або оплати власних боргів. Оплата по таким зобов'язанням зазвичай проводиться у визначений термін, хоча є варіанти, коли оплата проводиться в будь-який час на першу вимогу. Кредитні гроші несуть в собі ризик невиконання вимоги. Кредитні гроші пройшли наступний шлях розвитку: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.
Питання №35. Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в певних організаційних формах. Вибір форми організації підприємницької діяльності залежить від особистих пристрастей та смаків, але в основному визначається об'єктивними умовами — сферою діяльності, наявністю грошових коштів, перевагами та недоліками відповідних форм підприємств. Щоб зробити правильний вибір, треба знати, з чого можна вибрати.
Організаційною одиницею підприємництва є фірма або компанія.
Фірма — це підприємство, організація, установа, яка здійснює господарську діяльність з метою одержання прибутку. Фірмою можуть бути представлені індивідуальні підприємці або об'єднання їх.
Компанія — це асоціація підприємств, що функціонує на принципах партнерства, корпорації або інших формах організації бізнесу.
Загальновідомі три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: 1) одноосібні володіння; 2) партнерства (товариства); 3) корпорації. Розглянемо детальніше ці форми.
Одноосібне володіння. Суть його полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобов'язання фірми.
Партнерство (товариство). Ця форма організації підприємництва є логічним продовженням розвитку одноосібного володіння. Така організаційно-правова форма підприємницької діяльності передбачає об'єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі в його веденні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір.
Корпорація — це організаційно-правове утворення, яке може функціонувати дуже тривалий період (постійно), що створює необмежені можливості для перспективного розвитку.
Питання №36. До витрат на виробництво товару належать:вартість сировини і матеріалу, вартість використаної енергії та освітлення, виплачена заробітна плата та інші витрати. витрати виробництва показують загальни обсяг ресурсів, використаних для виробництва певного обсягу продукції.
види витрат: прямі витрати - пов'язані з випуском певного виду продукції або надання послуг.
експлуатаційні витрати - витрати, які повязані з експлуатацією обладнання, машин, використанням і застосуванням різних засобів виробництва.
витрати на оплату праці - суми витрат на зар. плату за виконану роботу робітників і службовців, разом з різними перерахуваннями, зокрема податками.
є такі 2 великі групи:
1) постійні, які підприємство здійснює постійно, бо вони повязані з забезпеченням виробництва і істотно не залежить від обсягів виробництва.
2)змінні - повязані і змінюються разом з обсягами виробництва(на придбання матеріалів, зар. плата робітникам тощо) Дохі́д — Гроші або матеріальні цінності, одержувані державою, юридичною та фізичною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької і т. ін.)
Прирощення вартості підприємства за рахунок продажу товарів і послуг.
Дохід — це очікувана властивість об'єкта, яка є мотивом створення, виробництва, володіння, використання цього об'єкта. У побутовому використанні цей термін перекликається із терміном «оцінка», який у фінансах означає процес визначення ціни фінансового контракту. Фінансові контракти — це документи, які містять документальне чи електронне підтвердження боргового зобов'язання, права власності на акції, гарантії. Для цілей бухгалтерського обліку доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Прибу́ток — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток це прибуток після сплати податків. Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності цієї компанії.
Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта.
Прибуток — одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства та формування фондів грошових коштів підприємства. На операційну діяльність використовується близько 95% прибутку.
