Поясніть співвідношення економічної теорії та економічної політики

Погляди більшості українських та російських економістів щодо співвідношення економічної теорії і політичної економії розділились.Друга точка зору обґрунтованіша не лише в теоретичному та методологічному аспектах, а й з погляду методики викладання цих наук.

Ототожнення економічної теорії і політекономії не так перешкоджає розвиткові двох наук, як ототожнення економікс з політичною економією. Крім того, одні автори вважають економікс ширшою за економічну теорію, інші дотримуються протилежної точки зору. Тому необхідно з'ясувати найважливіші відмінності між політичною економією і економікс.

Особливістю політичної економії є те, що вона акцентує увагу на дослідженні суспільної форми функціонування і розвитку економічної системи, тобто на відносинах економічної власності у всіх сферах суспільного відтворення, але не ізольовано, а у процесі діалектичної взаємодії з розвитком продуктивних сил і передусім основної продуктивної сили — людини. Це дає змогу вивчати потреби та інтереси окремої людини, групи людей, соціальних верств і класів, навіть націй і народів, а отже, досліджувати найважливішу рушійну силу розвитку економічної системи і всього суспільства.Другою істотною відмінністю є те, що економікс ігнорує категорію "економічні відносини" і насамперед їхнє ядро — виробничі відносини, системну сутність яких розкривають відносини економічної власності. Вона зводить їх до майнових прав (так стверджує, зокрема, американський економіст Рональд-Гаррі Коуз (нар. 1910) або розглядає як вольове відношення людини до речі1. Такий підхід допомагає завуалювати гігантську концентрацію власності, в тому числі доходів від неї, в руках правлячої еліти, зарахувати до власників засобів виробництва дрібних акціонерів (оскільки кожний з них має незначну кількість акцій, здійснює щодо них вольове відношення, а такі акції є об'єктом майнових прав), абстрагуватися від процесу посилення нерівномірності у розподілі багатства.

Третьою важливою відмінністю між двома науками є те, що політична економія досліджує причинно-наслідкові зв'язки в економічних явищах і процесах, а економікс лише фіксує певні висновки й узагальнення без з'ясування їх глибинних причин. Так, щодо причин зростання кількості безробітних серед західних вчених поширена концепція "природного рівня безробіття". Такий підхід відповідає вимогам позитивної економічної теорії, яка лише констатує факти, але не аналізує їх. Основою його є позитивістська філософія, яка категорію причинності замінює поняттям функціональної залежності.

Ще однією відмінністю між політичною економією та економікс є те, що перша досліджує передусім сутнісні зв'язки економічних явищ і процесів, а друга — поверхові, зовнішні. Тому в економікс П.-Е. Самуельсона в центрі логічної схеми знаходиться категорія ціни, концепції попиту і пропозиції, граничної корисності, а не вартість і відповідні закони. Це означає, що економікс дотримується мінової концепції (про переважаючу роль сфери обміну), основним питанням для неї є організація і функціонування різних ринків, а сфері безпосереднього виробництва, завдяки дослідженню якої політична економія стала справжньою наукою, відведено другорядне значення.

П'ята відмінність полягає в тому, що політекономія вивчає виробничі відносини (відносини економічної власності) між людьми з приводу виробництва і привласнення економічних благ, а економікс — індивідуалістичне відношення людини до речі, яке характеризує лише одну із сторін юридичної власності або власності в юридичному аспекті.

Шостою істотною відмінністю є те, що економікс проповідує індивідуалізм, принципи атомізації суспільства, вільної ринкової економіки, а отже, в людині, біосоціальній та духовній істоті, вбачає здебільшого біологічну сутність, від кидаючи при цьому колективні цінності, які за сучасних умов у більшості країн домінують.

Економікс переповнена графіками, схемами, математичними формулами, еклектично суперечливими положеннями, застарілими догмами і стереотипами. Це позбавляє її ознак теоретичності, принципів методологічності, критеріїв педагогічності.

З погляду методології в економікс переважає кількісний підхід (у політичній економії — якісний та сутнісний аналіз у поєднанні з кількісними характеристиками), функціональний аналіз (замість причинно-наслідкового), суб'єктивно-ідеалістичний напрям (замість об'єктивного у поєднанні із суб'єктивними оцінками), цивілізаційний (замість формаційного, у тому числі класового в поєднанні із цивілізаційним). Економічна теорія у формі економікс абстрагується від глибинних соціально-економічних суперечностей і вад капіталістичного суспільства.

З'ясування основних відмінностей між політичною економією і економікс дає змогу відокремити економічну теорію від економікс і політичної економії. Загалом політична економія є найважливішою складовою економічної теорії, ядром, тоді як економікс — її вузько-прагматичним зрізом, з якої значною мірою вилучено політ-економічний аспект.