Місце держави у ринковій економіці

1. Місце України в ринковій економіці.

Державне регулювання ринкової економіки– це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за допомогою прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики.

Держава може виконувати свої функції впливу на економіку прямо (через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення) або непрямо (через систему правових та економічних регуляторів, надаючи їм можливість орієнтувати діяльність господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів соціально-економічної політики).

Стабілізація економіки – важлива функція держави, яка забезпечує повну зайнятість і стабільний рівень цін. Реалізується за допомогою проведення відповідної фіскальної і кредитно-грошової політики, спрямованої на боротьбу з інфляцією і безробіттям.

Методи і форми державного регулювання ринкової економіки:

Державне регулювання економіки – це система заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру по стабілізації та пристосуванню економіки до умов, що змінюються.

Бюджетно-податкова політика – це "найдавніший" інструмент державного втручання у ринкову економіку.

Бюджет – грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період.

Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Бюджетний дефіцит – перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною.

Дефіцит бюджету – це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень.

Причини виникнення дефіциту:

— спад виробництва;

— зниження ефективності функціонування окремих галузей;

— несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення;

— великі воєнні витрати;

— інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.

Профіцит бюджету – це перевищення доходів бюджету над його видатками. Законодавством передбачено, що профіцит затверджується з метою погашення основної суми боргу.

Податко́ва полі́тика – це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків.

Податки – це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством.

Функції податків: фіскальна і стимулююча.

Грошово-кредитне регулювання – заходи Національного банку, спрямовані на зміну грошової маси в обігу, обсягу кредиту, рівня процентних ставок та інших показників, за допомогою яких держава набуває здатності впливати на економічну кон'юнктуру.

До основних методів грошово-кредитного регулювання економіки належить:

- зміна норми обов'язкових резервів комерційних банків, які зберігаються у Національному банку;

- купівля і продаж державних цінних паперів на відкритому ринку;

- зміна дисконтної ставки при наданні позички комерційним банкам.

 

Питання

Попит - це потреба в певному товарі, яка забезпечується грошима.

Закон попиту стверджує, що з підвищенням ціни на товар величина попиту на цей товар буде зменшуватися.

Графік попиту

D – крива попиту

P - прайс, ціна товару

Q- кількість товару

Чинники, які впливають на попит:

1) ціна товару (між ціною на товарі попиту існує обернена залежність)

2) доходи населення (із зростанням доходів виникає ефект доходу і ефект заміщення)

3) ціна на взаємодоповнювані та взаємозамінні товари (якщо товар взаємодоповнювані то підвищення ціни на один із них зумовлює зменшення попиту на інші і навпаки, якщо товари взаємозамінні то підвищення ціни на один із них зумовлює збільшення попиту на інше)

4) нецінові чинники (погодні умови, мода, реклама, індивідуальні вподобання).

 

Питання

Пропозиція – це та кількість товару яку виробник бажає і спроможний виготовити і поставити на ринок за даного рівня цін і за певний проміжок часу.

Закон пропозиції стверджує, що з підвищенням ціни на товар пропозиція даного товару буде збільшуватися і навпаки.

Графік пропозиції

S- крива пропозиції

P- прайс, ціна товару

Q- кількість товару

Чинники які впливають на пропозицію:

1) ціни товару (між ціною на товар і пропозицією існує пряма залежність)

2) ціна на взаємодоповнювані та взаємозамінні товари (якщо товари взаємодоповнював то підвищення ціни на один із них зумовлює збільшення пропозиції іншого товару; якщо товари взаємозамінні то підвищення ціни на один із них зумовлює зменшення пропозиції іншого товару)

3) витрати виробництва (із зростанням витрат виробництва, пропозиція товарів буде зменшуватися)

4) податки (із зростанням податків пропозиція товарів буде зменшуватися, і навпаки)

5) Технологія виробництва (із запровадженням нових технологій пропозиція товарів буде збільшуватися).