Світовий ринок позикових капіталів як складова частина світового фінансового ринку

Визначити світовий ринок позичкових капіталів можна як механізм акумуляції та перерозподілу світових фінансових ресурсів, котрий діє під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал з боку позичальників і кредиторів з різних країн. Також світовий ринок позичкових капіталів визначають ще як частину ринку, де здійснюється рух грошового капіталу між країнами на умовах повернення і сплати процента, а також формується попит і пропозиція на капітал.

Виходячи з міркувань про “ринок” і “світовий ринок” (тема 2), можна сформулювати таке визначення: світовий ринок позичкових капіталів є сукупністю міжнародних кредитних (позичкових) відносин, тобто відносин, які виникають між суб’єктами з різних країн з приводу позики грошей з умовою повернення в назначений термін і сплати відповідного позичкового процента, та інфраструктури, яка сприяє здійсненню таких відносин.

Позичковий капітал – товар особливого роду, споживчою вартістю якого є спроможність приносити прибуток.

Структура світового ринку позичкових капіталів:

- інституціональна структура;

- географічна структура.

Інституціональна структура світового ринку позичкового капіталу складається з вкладників (тих, чиї кошти акумулюються), позичальників (споживачів капіталів) і посередників (акумуляторів і постачальників капіталів).

Географічна структура світового ринку позичкових капіталів відображає рух капіталів між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри.

Основні передумови формування та функціонування міжнародних фінансових центрів:

· високий рівень економічного розвитку даної країни;

· активна участь країни у міжнародній торгівлі та інших формах міжнародних економічних відносин;

· розвинений і дієздатний національний ринок капіталів;

· ліберальне валютне і податкове законодавство;

· вигідне географічне розташування;

· відносна політична стабільність.

Провідні міжнародні фінансові центри можна поділити на традиційні та такі, що набирають силу. До традиційних міжнародних центрів відносять:

· Нью-Йорк {особливо сильний в емісії та торгівлі щодо цінних паперів і має свій внутрішній центр — Нью-Йоркську біржу, котра не має собі рівних у світі};

· Лондон {займає перше місце у світі за обсягом міжнародних валютних, депозитних і кредитних операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, є головним європейським центром у міжнародній фінансовій сфері};

· Цюріх {сильний у сфері довгострокових позик};

· Франкфурт-на-Майні {це також лідер з надання довгострокових позик};

· Токіо {універсальний центр, який останнім часом помітно набирає вагу на світовому фінансово-кредитному ринку}.

Помітно стверджуються на фінансовому ринку такі міжнародні центри, як Сінгапур, Гонконг, Бахрейн, Панама, Багамські, Кайманові, Нідерландські Антильські острови.

Тенденції розвитку географічної структури світового ринку позичкових капіталів:

· взаємопроникнення національних ринків капіталів;

· переважання вивозу капіталів у розвинені країни над вивозом капіталів у країни, що розвиваються;

· посилення руху приватних капіталів між промислово розвиненими країнами;

· загальне зниження частки країн, що розвиваються, на ринку капіталів.

Ядром світового ринку капіталів є таке міжнародне економічне явище, як євроринок.

Євроринок – частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-позичкові операції в євровалютах.

Євровалюта – це валюта, переказна на рахунки іноземних банків і використовуються для операцій у всіх країнах, включаючи країну-емітента даної валюти. Євровалюта зберігає форму національної грошової одиниці, а префікс євро свідчить лише тільки про вихід національної валюти з-під контролю національних валютних органів (до того ж, євровалюта не контролюється і на міжнародному рівні).

Фактори розвитку Євроринку:

- зростання потреб у кредитах – сприяє збільшенню його масштабу;

- лібералізація руху капіталу – створює режим сприяння;

- інтернаціоналізація фінансових ринків – обумовлює взаємозв’язок національних і міжнародних фінансових ринків;

- посилення ролі ТНК – як елемента структури СРПК;

- зростання міжнародної торгівлі – має потребу в кредитах;

- міжнародна економічна інтеграція – забезпечує вільних рух капіталу.

Для довідки: Єврокредити, як правило, надаються на умовах “рол овер” (роловерний кредит) на строк 5-10 років. Весь договірний строк ділиться на періоди по 3-6 місяців, а тверда відсоткова ставка встановлюється лише для першого періоду. Для кожного наступного вона коректується з врахуванням зміни цін та валютних курсів на міжнародному грошову ринку. До основних форм роловерного кредиту відносять: роловерні європозики, відновлювані роловерні кредити та роловер-стенд-бай єврокредити (роловерний кредит підтримки).

Роловерні європозики на початку свого використання мали фіксовані ставки відсотка. Внаслідок краху Бреттон-Вудської системи при їх наданні почали використовувати “плаваючі” ставки відсотка.

Відновлювані роловерні кредити не мають встановленого загального розміру суми кредиту. При його одержанні обговорюється лише дата зміни “ціни” та обсягу кредиту в межах терміну надання, що, як правило, збігається з часом зміни ставки відсотка. Базою для їх виникнення слугували національні револьверні, або контокорентні, кредити, в яких практикують використання овердрафту.

Роловер стенд-бай єврокредит (роловерний кредит підтримки) має характер підстрахувального. При укладенні договору на його отримання позика фактично не надається. Банк лише бере на себе зобов¢язання надати впродовж дії договору єврокредит за першою вимогою позичальника.

Відсоткова ставка за роловерними кредитами складається з двох частин – базової ставки і маржі. За базу приймаються відсоткові ставки за три- або шестимісячними міжбанківськими депозитами на відповідному ринку, наприклад ЛІБОР (LIBOR) у Лондоні.

ЛІБОР – ставка, запропонована на Лондонському міжбанківському ринку депозитів. Це відсоткова ставка, за якою провідні банки Лондона надають позиковий капітал у певній валюті іншим банкам. Вона служить базовою ставкою для багатьох операцій на міжбанківському ринку позикових капіталів. Маржа коливається від 0,25 до 2% залежно від стану ринку та надійності (рейтингу) позичальника.

По аналогії з ЛІБОР в інших фінансових центрах останнім часом стали формуватися свої базові ставки: ФІБОР – у Франкфурті-на-Майні, СІБОР – в Сінгапурі, БІБОР – в Бахрейні тощо.