Сутність податків. Теорія оподаткування

В умовах світової фінансової глобалізації зростає необхідність адаптації національного податкового законодавства відповідно до світових вимог та стандартів. Для здійснення науково обґрунтованого реформування вітчизняної податкової системи необхідно вивчити та узагальнити історичний досвід зарубіжних країн з питань оподаткування підприємницької діяльності.

Серед дослідників еволюції податків можна виділити таких сучасних вчених фінансистів як В.М. Мельник, О.Т. Євтух, В.А. Ткаченко, С.В. Каламбет, Н.Е. Заяц, Б.Х. Алієв, А.М. Абдулгалімов, Д.Г. Черник. У працях цих вчених досліджується розвиток теорій оподаткування загалом чи у галузевому аспекті.

Ставлення до оподаткування підприємницької діяльності науковців різних шкіл є неоднаковим. Засновником західної фінансової науки, включаючи податкову теорію, є англійський економіст А. Сміт (1723-1790). У своїх роботах А. Сміт виступав за формування такої системи оподаткування, яка би сприяла розвитку промисловості і торгівлі. Інший представник англійської класичної політекономії, послідовник А. Сміта Д. Рікардо (1772-1823), аргументував доцільність відміни або істотного скорочення податку на капітал. Він різко заперечував опосередковане оподаткування, оскільки такі податки обмежують споживання, збільшують витрати виробництва, заробітну плату, і, як наслідок, призводять до зменшення прибутку. Д. Рікардо, продовживши вчення А. Сміта, деталізував завдання державної податкової політики, яка, на його думку, має заохочувати нагромадження та розширення виробництва.

На рубежі ХІХ - ХХ століть сформувався та розвинувся новий напрям західної економічної думки - маржиналізм. Його представники (Л. Вальрас, Дж. Б. Кларк, К. Віксель та ін.) відобразили суб'єктивно-психологічну концепцію цієї школи у підході до питань оподаткування. Французький економіст Л. Вальрас (1834-1910) теоретично обґрунтував тезу, що конкурентна система вільного підприємництва з певними обмеженнями може забезпечити максимальне задоволення потреб. Ще один представник маржиналістської наукової течії - датський економіст А. Дж. Коен Стюарт піддав критиці виведений його попередниками принцип прогресивності оподаткування.

Своє продовження фундаментальна наукова концепція теорій оподаткування знайшла у роботах представників „шведської школи" - К. Вікселя та його учня Е. Ліндаля. Лейтмотивом досліджень К. Вікселя стала проблема справедливого розподілу податкових надходжень до бюджету, які надалі використовуються для фінансування видаткових повноважень держави. К. Віксель заперечив „податки на витрати", запропонував дотримання принципу пропорційності в процесі оподаткування. Більше того, податковий тягар має повністю припадати на безпосередніх споживачів державних товарів і послуг. В результаті гармонізується нейтральність податків у розрізі різних соціальних груп. Е.Ліндаль на чільне місце критеріїв ефективності податкової політики ставив „підтримання рівноваги між сумою граничних внесків його споживачів і сумою одержаних ними вигод".

Засновник нового напряму Дж. Кейнс доводив необхідність державного втручання в економіку шляхом оподаткування доходів, спрямованих на заощадження, а надалі їх використання через систему бюджетних видатків на фінансування поточних державних потреб та інвестицій.

Дж. Кейнс був прихильником високих податків. Розроблена Дж. Кейнсом податкова теорія, зміст якої полягав у використанні податків як економічних важелів ринкового господарства, мала комплексний підхід, досліджувалася у взаємозв'язку та взаємозалежності з макропоказниками розвитку економіки. Виходячи з цього обґрунтувалася необхідність оптимізації рівня оподаткування у приватному секторі. Податкова концепція Дж. Кейнса послужила відправним пунктом податкових реформ у багатьох країнах, у тому числі знайшла певне застосування і в Україні.

Неоконсервативні підходи побудови системи оподаткування були спрямовані на скорочення податкового пресу на платників зі „схильністю до заощадження", тобто зменшення тих податкових платежів, джерелом сплати яких є прибуток. Головним аргументом неокласичної школи стосовно податкової сфери є те, що податки на прибуток підривають можливості нагромадження заощаджень та здійснення інвестицій, тобто негативно позначаються на економічному зростанні.

Слід підкреслити, що протиріччя між різними школами оподаткування більше мають формальний характер і полягають у зміні підходів щодо методів та інструментів регулювання економіки, але притримуються єдиної думки щодо оптимізації рівня оподаткування у підприємницькому секторі економіки та створення такої податкової системи, яка б сприяла розвитку підприємницької діяльності.

Створення раціональної, дієвої та ефективної системи оподаткування підприємницького сектора в Україні потребує всебічного використання передового світового фіскального досвіду. Враховуючи необхідність стимулювання економічного зростання на перший план виходять кейнсіанські бюджетно-податкові механізми ринкового регулювання національної економіки через систему пільг, ставок, інших елементів податку. З іншого боку, окреслені податкові заходи не повинні суперечити оптимальним параметрам грошово-кредитної політики в контексті мінімізації інфляційного впливу.