Перша допомога при нещасних випадках

 

У лабораторії бувають випадки, що вимагають невідкладної медичної допомоги, — порізи рук склом, опіки гарячими предметами, кислотами, лугами. В особливо серйозних випадках необхідно негайно звернутися до лікаря.

Для надання першої допомоги в лабораторії є аптечка. Основні правила першої допомоги зводяться до наступного:

1. При пораненні склом видалите осколки з рани, змажте краї рани розчином йоду і перев'яжіть бинтом.

2. При опіку рук чи обличчя реактивом змийте реактив великою кількістю води, потім або розведеною оцтовою кислотою (у випадку опіку лугом), або розчином соди (у випадку опіку кислотою), а потім знову водою.

3. При опіку гарячою рідиною чи гарячим предметом обпалене місце обробіть свіжевиготовленим розчином калій перманганату, змажте обпалене місце маззю від опіку чи вазеліном. Можна присипати опік питною содою і забинтувати.

4. При хімічних опіках очей рясно промийте око водою, використовуючи очну ванночку, а потім зверніться до лікаря.

Лабораторне устаткування.

 

Мірний хімічний посуд. Мірним називають посуд, застосовуваний для виміру обсягів рідини. До неї відносяться циліндри, піпетки, бюретки і мірні колби.

При вимірі обсягів необхідно, щоб око спостерігача знаходилося на одній горизонтальній лінії з нижнім меніском рідини. Нижній меніск рідини повинний бути на одному рівні з міткою (рис. 1).

Циліндри (рис. 2, а) застосовують у тих випадках, коли вимір обсягу рідини не вимагає великої точності. Мірні циліндри — скляні судини з нанесеними на зовнішній стінці розподілами, що вказують обсяг у мілілітрах. У системі СИ обсяг виражають у кубічних метрах чи його кратних частках (см³, дм³). Мірний посуд градуйований у мілілітрах (мл) чи літрах (л) (1 мл відповідає 1 см³; 1 л — 1 дм³).

Місткість циліндрів буває від 5—10 мл до 1 л і більше. Щоб відміряти визначений обсяг рідини, її наливають у мірний циліндр доти, поки нижній меніск не досягне рівня потрібного розподілу.

Піпетки (рис. 2, б) служать для відмірювання і переносу визначеного обсягу рідини. Звичайні піпетки являють собою скляні трубки невеликого діаметра з розширенням посередині. Нижній кінець піпетки трохи відтягнутий і має діаметр близько 1 мм. Піпетки бувають місткістю від 0,1 до 100 мл. У верхній частині піпетки є мітка, до якої набирають рідину. Широко застосовують також градуйовані піпетки з розподілами.

Щоб відмірити розчин, піпетку беруть великим і середнім пальцями, занурюють нижній кінець піпетки глибоко в розчин і засмоктують розчин за допомогою гумової груші трохи вище мітки. Знімають грушу, отвір закривають вказівним пальцем і піднімають піпетку. Тоді злегка привідкривають отвір, щоб стекла лишня рідина і нижній край меніска торкнувся колової риски. Знову щільно закривають отвір і переносять піпетку в колбу для титрування і дають рідині вільно витікати. Коли вся рідина витече, торкаються кінчиком піпетки до стінки посуду і чекають поки витечуть залишки рідини (рис. 3). Видувати краплі рідини, яка залишилася в піпетці, не можна.

Бюретки призначені для титрування. Бюретка – це циліндрична трубка з краном або гумовим затвором чи кулькою і нанесеними по всій її довжині поверхні поділками, які дозволяють вимірювати об’єм розчину з точністю до 0,02 мл. Нульова поділка розміщена у верхній частині бюретки.

 

Правила титрування з бюретки:

1. Перед роботою бюретку необхідно сполоснути тим розчином, який буде в неї налитий. Якщо в капілярі залишається пухирець повітря, гумову трубку згинають так, щоб кінчик капіляра був спрямований нагору, і витісняють рідиною все повітря (рис. 4).

2. Титрант додають краплями, конічну колбу з розчином тримають за шийку правою рукою, постійно перемішуючи вміст її коловими рухами.

3. Відлік поділок на шкалі знімають за нижнім краєм меніска, якщо рідина безбарвна. При титруванні інтенсивно забарвленими розчинами відлік роблять за верхнім краєм меніска. При відліку по бюретці очі спостерігача повинні знаходитися в одній площині з рівнем рідини (рис. 1).

4. Кожне повторне титрування починають з нульової поділки на шкалі бюретки, бо різні частини бюретки мають неоднакові об’єми.

5. Для одержання достовірних результатів проводять не менше трьох титрувань. Різниця у відліках не повинна перевищувати 0,1 мл. Якщо спостерігається велике розходження, титрування повторюють до одержання трьох результатів, які сходяться і з яких беруть середнє значення.

6. Після роботи бюретку миють і заповнюють дистильованою водою.

 

 

Мірні колби застосовують для приготування заданого обсягу розчину. Вони являють собою плоскодонні судини різної місткості (рис. 2, г ). На шийці колби є мітка, а на самій колбі зазначена її місткість у мілілітрах при визначеній температурі. Мірні колби мають на “шийці” колову риску, тобто калібровані на вливання. Колби з двома рисками на “шийці” калібровані одночасно на вливання і виливання.

Для приготування розчину в колбу наливають трохи води, вносять речовину і розчиняють її в цій воді. Потім наливають її на 0,5—1,0 см нижче мітки, після чого доводять до мітки, додаючи воду по краплях з піпетки. Потім щільно закривають колбу пробкою і ретельно перемішують розчин, перевертаючи колбу кілька разів.

 

 

МОДУЛЬ І

Лабораторна робота № 1