Актуальність, достовірність та перспективи розвитку курсу

ПОЧАТКОВИЙ КУРС ІСТОРІЇ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Програма

для дитячої школи мистецтв комплексного типу,

художньої школи, художнього відділення початкового

спеціалізованого мистецького навчального закладу

(школи естетичного виховання)

Київ 2007

Видання здійснено на замовлення Державного методичного центру навчальних закладів культури і мистецтв України

ПОЧАТКОВИЙ КУРС ІСТОРІЇ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Програма для дитячої школи мистецтв комплексного типу,

художньої школи, художнього відділення

початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу (школи естетичного виховання) - Вінниця: ПП НОВА КНИГА, 2007. - 44 с.

Укладач Ю. В. Дудка - викладач Школи сучасних театрально-

сценічних напрямків м. Харкова
Редактор Є. Д. Колесник

Відповідальний

за випуск Н. І. Смольська

Програму відзначено дипломом 1 ступеня

Па Всеукраїнському конкурсі навчальних програм для початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів України

Навчальне видання

Формат 60x84/16. Папір офсетний. Друк офсетний Ум. друк. арк. 2,56. Наклад 1500 прим.

ПП "НОВА КНИГА" 21029, м. Вінниця, вул. Квятека, 20; Тел./факс: (0432) 52-34-82, 52-34-81

Е-таіІ: 2ЬиІ@поуакпуЬа.кот.иа

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи

до державного реєстру видавців, виробників і розповсюджувачів

видавничої продукції ДК № 2646 від 11.10.2006 р.

Державний методичний центр навчальних закладів культури і мистецтв України, 2007

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

ВСТУП

Прототипом цієї програми можна вважати програму "История изобразительного искусства" (для детских художественньїх школ й художественньїх отделений школ искусств), яка була укладена Про-топоповим Ю. М. у 1986 році в Москві, особливо якщо порівнювати обидві пояснювальні записки. Це не випадково, тому що багато в чому співпадають мета:-і завдання обох курсів, та й методика викладання бу­дується на спільних засадах. Змістовна ж сторона програми (у тому числі орієнтовний тематичний план) має більше спільного з програ­мою Мархайчук Н. В. "Історія мистецтва" (для образотворчих відді­лень дитячих шкіл мистецтв), яка була видана у Хмельницькому в 2001 році. У цій програмі в цілому, а не тільки в пояснювальній записці, як у Протопопова, відображені сучасні тенденції у розвитку художньої освіти та мистецтва.

Орієнтовний тематичний план запропонованої програми коректу­вався разом зі зміною бачення сучасних тенденцій в освіті та мистец­тві, а також на підставі апробації окремих елементів курсу протягом чотирьох повних навчальних років у своєрідному навчальному закладі (Школа сучасних театрально-сценічних напрямків м. Харкова).

Незважаючи на дещо нетрадиційну побудову розділів програми, можна вважати, що така реорганізація виправдана, по-перше, існуван­ням у самій науці про образотворче мистецтво історичного, теоретич­ного і художньо-критичного напрямів; по-друге, вивченням на початку курсу питань з теорії мистецтва; по-третє, наявністю художньо-прак­тичної роботи з репродукціями і текстом. Все це разом узяте підвищує ефективність вивчення Початкового курсу історії образотворчого мис­тецтва та допомагає прослідкувати зв'язки у мистецтвознавстві й вста­новити міжпредметні зв'язки з іншими навчальними дисциплінами. У програмі Мархайчук також на початку курсу введено вивчення теорії мистецтва. У запропонованій програмі вивчення теорії мистецтва роз­поділено по роках навчання відповідно до зростання рівня знань учнів.

Тенденція ускладнення процесів розвитку сучасного мистецтва і необхідність підключення до процесів розвитку всесвітнього мисте-

цтва (особливо дизайну) вимагають від учня не тільки належної базової підготовки, але й здатності мислити. Тому за психологічно-педагогічну основу запропонованого курсу взято ідею академіка Л. С. Виготсько-го про "розвиваюче навчання", яка грунтується на системі закріплення знань, спорідненої ідеям педагога-новатора, представника педагогіки Співпраці — Шаталіна. Інакше кажучи, щоб займатися розвитком саме тих якостей (психологічних і професійних), які формуються у дітей на даному етапі, але виявлять себе пізніше, необхідно створити надійну базу для їхнього розвитку. Тому протягом майже всього курсу, декілька років поспіль, відбувається повернення до аналогічного, але не тотож­ного матеріалу. Одна й та сама епоха розглядається всебічно, що дозво­ляє учню "поринути" в мистецтво будь-якого часу (як і у Мархайчук, поставлена та ж сама задача). У свою чергу, такий підхід до вивчення предмета дає можливість у другій частині курсу звернутися до таких складних аспектів, як синтез у мистецтві, теорія стилю, коло наук про мистецтво. Таким чином, прикладну спрямованість курсу витримано не тільки за рахунок введення тем, пов'язаних з декоративно-прикладним мистецтвом, дизайном і театром, але й за рахунок підготовки учнів до сприйняття, аналізу, а отже, до можливості свідомого створення син­тетичних творів мистецтва у рамках інших дисциплін. Таке розуміння предмета "Початковий курс історії образотворчого мистецтва" зумови­ло вибір системного підходу як науково-методологічної бази курсу.

* * *

У запропонованій програмі з п редмета "Початковий курс історії образотворчого мистецтва" окреслено сучасні вимоги і тенденції щодо організації навчального процесу на початковому етапі.

Навчальна програма як навчальне видання має таку структуру:

• вступ, в якому окреслено сучасні тенденції в освіті та мистецтві;

• основні завдання і мета навчального предмета "Початковий курс
історії образотворчого мистецтва";

• характеристика структури навчальної програми;

• актуальність, достовірність та перспективи розвитку курсу;

• особливості організації навчально-виховного процесу;

• рекомендації щодо організації та проведення контрольних заходів;

 

• організація обліку успішності із зазначенням критеріїв оцінюван­
ня навчальних досягнень учнів;

• орієнтовний тематичний план;

• зміст предмета;

• бібліографія;

• додатки, в яких зазначено перелік використаної при укладенні про­
грами навчально-методичної літератури та наведено зразки питань
до контрольних заходів.

У розділі Зміст предмета в Орієнтовному переліку ключових питань тематичних розділів, загальному для всіх чотирьох років ви­вчення предмета, наведені Ключові питання з історії образотвор­чого мистецтва (підібрані за хронологічнім та загальноісторичним принципами); Ключові питання з теорії образотворчого мистецтва (підібрані за змістом, роками вивчення предмета та темами), які більш детально викладені в Орієнтовних вимогах до вивчення предмета. Останні наведені в кожному з чотирьох років вивчення предмета. По кожному з чотирьох років вивчення предмета запропоновано також Орієнтовні вимоги до обсягу знань учнів на кінець навчального року. Визначені Контрольні заходи та їхня кількість.

Наприкінці програми у розділі Бібліографія подано списки рекомен­дованої навчально-методичної літератури для викладачів та учнів. Озна­йомлення з підібраною літературою буде корисним і сприятливим для під­вищення професійного рівня педагогів та розширення кругозору учнів.

Основні завдання і мета навчального предмета "Початковий курс історії образотворчого мистецтва"

При викладанні предмета "Початковий курс історії образотворчого мистецтва" необхідно зважати на такі взаємопов'язані аспекти:

навчальний - формування замкнутої системи знань із науки про образотворче мистецтво, включаючи синтез мистецтв;

виховний - формування культури почуттів, світогляду та мораль­но-естетичного ідеалу;

розвиваючий - всебічний гармонійний розвиток особистості учня, розвиток бачення національного в контексті всесвітнього.

Мета даного курсу — надати учню можливість відчути живий зв'язок з історією мистецтв, зорієнтуватися в багатопланових процесах

розвитку сучасного мистецтва. Курс спрямований на розвиток пізна­вальної й емоційної активності учнів, особливо на розвинення творчих здібностей, і в комплексі з іншими навчальними дисциплінами покли­каний стимулювати пошуки власного творчого шляху. Звідси постають головні навчальні завдання:

• розвиток художнього сприйняття учнів (через навики споглядання
та аналізу особливостей художнього образу в різних, інколи діа­
метрально протилежних напрямках мистецтва);

• формування особистого ставлення до різнопланових творів мистец­
тва;

• формування цілісного уявлення про розвиток образотворчого мис­
тецтва;

• відкриття взаємозв'язків історії мистецтва з теорією образотвор­
чого мистецтва, з різними навчальними предметами у художній і
загальноосвітній школах.

Запропонована своєрідна методика викладання зумовлена, голов­ним чином, чітко визначеними метою і завданням даного курсу. Ціле­спрямованому розвитку творчих здібностей і пізнавальної активності більше відповідають, на думку укладача, розвиваюче і проблемне на­вчання. І у Протопопова, і в підручнику "Теоретичні основи виховання і навчання" (автори Лозова В. Т., Троцко Г. О.), виданому у м. Харкові, цим видам навчання приділяється багато уваги. Але з метою підвищен­ня ефективності вивчення предмета бажано нетрадиційні форми на­вчання чергувати з традиційними. Тому при викладанні даного курсу проблемні, міжпредметні й інші нетрадиційні форми уроків слід чер­гувати з традиційними. Тобто виникає потреба свідомого поєднання видів навчання (така можливість передбачається в "Теоретичних осно­вах виховання і навчання" с. 287-307, [7] в 4.1). Вирішення навчальних завдань досягається і за рахунок перегляду змісту тематичного плану: введення до плану тематичних розділів з теорії образотворчого мистец­тва, розділів роботи з репродукціями і текстом, так званих "практичних "; повернення до матеріалу про вищезазначений етап розвитку обра­зотворчого мистецтва з поступовим ускладненням різних пізнавальних завдань протягом усього курсу. Передбачається, що знання, здобуті при

вивченні даного курсу, в майбутньому будуть доповнюватися на на­ступному етапі художньої освіти або самостійно.

Унаслідок кількох доробок програма курсу прийняла дещо нетради­ційний вигляд, отримавши ряд ознак, притаманних науково-дослідниць­ким працям. Тому видається доцільним додати до Пояснювальної записки розділ "Актуальність, достовірність та перспективи розвитку курсу".

Актуальність, достовірність та перспективи розвитку курсу

Актуальність. У запропонованому підході'реалізовано по суті системне вивчення теоретичних і практичних художніх дисциплін, що сприятиме набуттю повніших і, що найважливіше, міцніших знань та навичок порівняно з викладанням цих дисциплін нарізно. Орієнтація на інтегральні курси, оптимальне об'єднання теоретичних і практич­них компонентів освіти, об'єднання класичної спадщини і сучасних досягнень наукової думки виділені як стратегічні завдання реформу­вання змісту освіти в державній національній програмі "Освіта (Укра­їна XXI століття)". Запропонований підхід сприятиме досягненню цих стратегічних завдань. Перевагою такого підходу є ефективне естетичне виховання особистості та розвиток творчих здібностей учнів.

Достовірність. У даному випадку достовірність визначена тим, що застосований підхід до вивчення Початкового курсу історії образотвор­чого мистецтва спирається на сучасну філософію пізнання, психологію і педагогіку, але не заперечує традиційних методів навчання. На даному етапі розвитку науки в дослідженнях спостерігається тенденція до сис­темного підходу. Мабуть, це обумовлено тим, що накопичено численні факти по окремих напрямках і з'явилася потреба узагальнити знання для створення цілісної картини світу. Такий стан речей знаходить своє відображення у світосприйнятті сучасної людини, а як наслідок - і в мистецтві. Звичайно, це повинно відбуватися і в коригуванні системи отримання знань, оскільки на освіту покладається завдання підготува­ти людину до вимог сучасності.

По суті, запропонований підхід спирається на міжпредметні зв'яз­ки, які існують між окремими навчальними дисциплінами. Значення міжпредметних зв'язків у процесі навчання широко обговорювалося у вітчизняній педагогіці наприкінці XX століття, внаслідок чого з'яви­лося таке явище, як "міжпредметний урок". Можна припустити, що

міжпредметний урок як нетрадиційна форма цілком можливий при ви­кладанні Початкового курсу історії образотворчого мистецтва.

Перспективи розвитку курсу. На особливу увагу заслуговують міжпредметні зв'язки, а саме між живописом І історією мистецтв. З огляду на це, в перспективі можливе створення єдиного інтегрованого курсу з власною цілісною структурою. Мається на увазі, що вже за­раз кількість живописних творів, які традиційно вивчають на історії образотворчого мистецтва, більша, ніж кількість творів з інших ви­дів мистецтв. Педагогічною базою такого інтегрованого курсу мо­жуть стати міжпредметні уроки. Але специфіка нетрадиційних форм навчання передбачає прискіпливу розробку адекватної технології викладання кожного уроку. Робота із застосуванням міжпредметних зв'язків при вивченні предмета "Початковий курс історії образотвор­чого мистецтва" виявила, що забезпечити позитивний вплив нетра­диційних форм навчання на якість навчального процесу неможливо без об'єднання нетрадиційних форм навчання з традиційними. Тому поки що при викладанні даного курсу приділялася увага не стільки міжпредметним урокам, скільки більш традиційним формам уроків з історії мистецтв, але з деяким зміщенням акцентів у бік інших худож­ніх дисциплін основного курсу. Наразі немає необхідності в обмежен­ні по парах інтегрованих дисциплін: простежуються зв'язки історії мистецтв і з живописом, і з композицією, і з декоративно-прикладним мистецтвом тощо. Саме з цією метою важливо викладати теорію об­разотворчого мистецтва.

Характеристика структури навчальної програми*

Згідно з Типовими навчальними планами початкових спеціалізова­них мистецьких навчальних закладів України, затвердженими наказом Міністерства культури і туризму України від 18.07.2006 № 570/0/16-06, навчання з предмета "Початковий курс історії образотворчого мис­тецтва" проводиться протягом 4-х років: з 1-го по 4-й класи (строк навчання - 4 (6) років) та з 3-го по 6-й класи (строк навчання - 6 (8)

років). На вивчення предмета відводиться 1 година на тиждень, на весь курс передбачено 136 навчальних годин.

Структура курсу сформована за принципом: кожний наступний рік ви­вчення предмета — це визначений рівень комплексу знань та вмінь, зі свої­ми завданнями і необхідною для переходу на більш високий щабель базою. Докладніше та максимально узагальнюючи, це можна описати так:

• перший рік вивчення предмета - знайомство з основами науки про
образотворче мистецтво;

• другий рік - вивчення зв'язків (спадкоємність);

• третій рік (ключовий для школи з орієнтацією на синтез мис­
тецтв) - розширення знань з предмета "Початковий курс історії
образотворчого мистецтва" у бік синтезу;

• четвертий рік - вихід на творчий рівень.

Така послідовність дозволяє ефективніше досягти мети курсу: "вживання" у процес розвитку мистецтва за допомогою вивчення пред­мета "Початковий курс історії образотворчого мистецтва".

Скорочення курсу виключно до Початкового курсу історії образо­творчого мистецтва не дозволило би справитися з поставленими за­вданнями. Наприклад, синтез мистецтв - це непросте теоретичне пи­тання, осмислення якого потребує відповідної підготовки.

Разом з тим необхідно відзначити, що:

• структури перших трьох років вивчення предмета ідентичні та
передбачають вивчення питань з теорії та історії образотворчого
мистецтва, виконання художньо-практичних завдань, а також до­
даткові розділи;

• вивчення питань, зазначених у додаткових розділах, дозволяє не
відокремлювати мистецтвознавство від інших наук про мистецтво;

• зміст програми четвертого року вивчення предмета "Початковий
курс історії образотворчого мистецтва" має особливу структуру,
оскільки не тільки підбиваються підсумки, але й закладаються
основи майбутнього творчого розвитку художника-початківця;

• замкнена система знань при вивченні предмета може формуватися
кожного року навчання; це сприяє міцності знань (якщо учень з
різних причин не засвоїв деякі теми, в наступному році у нього є
можливість не тільки надолужити пропущений матеріал, а й попов­
нити запас знань);

• перевага у вивченні історії образотворчого мистецтва свідомо на­
дана історії українського образотворчого мистецтва;

• інтеграційно-історичні розділи першого, другого, третього років
вивчення предмета простежують визначені лінії в мистецтві, роз­
глядають вітчизняне мистецтво в контексті всесвітнього, підбива­
ють підсумки навчального року;

• перше знайомство з рисами українського мистецтва відбувається
вже у середині першого року вивчення предмета в межах всесвіт­
ньої історії;

• оскільки національний аспект найбільш близький учням, його зруч­
ніше пов'язати з практичною діяльністю юних художників (через це
наприкінці першого року вивчення предмета розглядається реаліс­
тична лінія у вітчизняному мистецтві, тому що саме реалістичний

напрямок є основою початкової художньої освіти в Україні);.

• на четвертому році вивчення предмета процес розвитку мистецтва

через стилі розглядається на прикладі тільки українського мисте­цтва; свідоме сприйняття юним художником національних худож­ніх традицій забезпечується змістом тематичного розділу "Розви-

,

ток українського мистецтва"; реалістична, класична, модерністська лінії «.українському мистецтві до цього розглядаються в контексті всесвітнього мистецтва, де українське мистецтво доповнено інфор­мацією про мистецтво споріднених культур Росії, Польщі тощо;

• завершується вивчення предмета "Початковий курс історії обра­
зотворчого мистецтва" підсумковим семестровим оцінюванням
або публічним представленням творчої роботи (дослідження) для
учнів, які мають намір продовжити професійну мистецьку освіту.