Царські реформи 60-70рр. XIX ст. та їх наслідки для України

Грицак Роман, ІІ-АЛ(11,) 2010р, Белешко Ірина 2ал9,2013р.

Основною причиною реформ 60-70рр. була поразка Росії у Кримській війні 1853 — 1856 рр., яка засвідчила значну економічну та військову відсталість Російської імперії Найболючішим питанням-внутрішньополітичного життя було реформування аграрних відносин, насамперед ліквідація кріпацтва.

Скасування кріпацтва

Щоб уникнути революції, царський уряд провів «визволення селян» зверху. 19 лютого 1861 р. цар Олександр II підписав маніфест про селянську реформу в якій проголошували скасування кріпосного права. Селяни-кріпаки переставали бути власністю поміщиків. Вони могли вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства, торговельні заклади, записуватися в цехи, купувати і збувати рухоме й нерухоме майно, без дозволу поміщиків одружуватися, віддавати дітей у навчальні заклади і вони могли самостійно захищати себе у судах. Земля передавалася селянам за викуп. 20% поміщику сплачували селяни, решту платила держава. Селяни мали погасити борг державі з відсотками протягом 49 р.

З 1 серпня 1883 р. селяни повинні були викуповувати польові наділи. Для державних селян, які становили половину всього селянства України (2,2 млн ревізьких душ), умови реформи були сприятливіші. Вони отримали земельні наділи майже вдвічі більші, ніж поміщицькі селяни, а викупні платежі вносили менші.

Адміністративно-політичні реформи:

Земська реформа 1864 р. в усіх українських губерніях, крім Правобережжя — з остраху домінування польської шляхти, було створено виборні органи влади у масштабах губерній та повітів — земські установи. Вони займалися розвитком охорони здоров'я, освітою, вдосконаленням сільськогосподарського виробництва, культурою тощо. Активними діячами земств були видатні представники українського національного руху - О.Русов, Б.Грінченко, М.Коцюбинський та ін., які через свою «політичну неблагонадійність» не допускалися до державних установ.

Судова реформа 1 864 р. якою запроваджувався позастановий, відкритий, незалежний від адміністрації суд. Судові засідання стали публічними (могли бути присутні представники преси, публіка). Дрібні справи розглядав мировий суддя, який обирався земством або міською думою. Провину підсудного визначали присяжні засідателі – представники матеріально забезпеченого населення, що призначалися жеребом.

Освітня реформа (1864 р.) Уведено єдину систему початкової освіти. Відновлено автономію університетів. Стала можливою вища освіта жіноцтва на приватних жіночих курсах. Встановлюється два типи гімназій: класична та реальна, надавалася певна автономія університетам. Видавалися підручники, популярна література.

Для дорослого населення відкривалися недільні школи.

Одночасно з деякою лібералізацією освіти, уряд посилив контроль за видавничою діяльністю. За законом 1865 р. цензурні установи передавалися з відання Міністерства народної освіти до Міністерства внутрішніх справ. Одночасно діяла й церковна цензура.

Військова реформа Замість рекрутських наборів запроваджено заг агальну військову повинність чоловіків, які не належали до дворянського стану, з 20 років. Служба скорочувалася з 25 до 6-7 років. Заборонено тілесні покарання. Армія переозброювалася за новітніми технологіями, створено паровий військовий флот.

Проведено переозброєння і переобмундирування армії.

Результати й наслідки реформ Заклали підґрунтя для переходу від феодально-станового устрою Російської імперії до ринкових відносин.

Сприяли економічному й політичному розвитку держави. Законодавчо визначили й закріпили громадянські права населення. Були непослідовними, обмеженими: зберігали недоторканною поміщицьку власність на землю та самодержавну владу.